В останні десятиліття вчені намагаються навчити електронні прилади всього того, що вміє людина та інші живі істоти. Створено досить досконалі копії очей (людини, комах), які вже успішно працюють, розумні протези рук і ніг, синтезатори людської мови. Найважче створити електронний ніс, який міг би вловлювати запахи. А природні аналоги свідчать, що в такого електронного носа — велике майбутнє: з його допомогою за запахом можна було б швидко та якісно контролювати продукцію (парфумерну, винно-горілчану, харчову), шукати контрабанду, наркотики, знаходити зниклих людей і виконувати безліч інших складних завдань. У природі живі істоти, котрі мають добрий нюх, настільки покладаються на свій ніс, що інколи навіть відмовляються вірити іншим органам відчуттів. Очевидно, вони впевнені, що ніс дає найдостовірнішу інформацію.
Нині вчені вважають, що вони змогли впритул наблизитися до створення електронного носа. І перше застосування для нього — медицина, зокрема виявлення діабету в пацієнтів за наявністю молекул ацетону в повітрі, яке вони видихають.
Як розповів член-кореспондент НАНУ Олександр Бєляєв, із допомогою створеного в Інституті фізики напівпровідників НАН України приладу можна виявляти ацетон навіть тоді, коли в мільйоні молекул повітря, що видихається, міститиметься всього 10—15 молекул шуканої речовини. Це дуже добре досягнення. Воно забезпечує медикам більш надійне і швидке виявлення захворювання, ніж це дозволяють нині проби крові або сечі. Причому і ця чутливість — не межа: буквально найближчим часом вона може істотно підвищитися — до п’яти-шести молекул на мільйон.
Очевидно, такий прилад міг би широко застосовуватися у клініках. Напевно, він був би популярним і в самих пацієнтів, які мали б можливість із видиху швидко визначати свій стан у будь-який момент. Проте доведення приладу до масового випуску потребує ще чималих зусиль і значних коштів. Його розробка ведеться в рамках комплексної науково-технічної програми НАН України «Сенсорні системи для медико-екологічних і промислових технологій», яку очолює академік А.Єльська. Приладом зацікавилися і закордонні партнери, зокрема з Європейського співтовариства.