Скелет давнього рудокопа |
…Він лежав на боці, у позі сплячого, підібгавши ноги. Біля голови, розвернутої суворо на Схід, стояв глиняний горщик із шматками мідної руди.
Могила була вирубана в скельному грунті й старанно обкладена зсередини плитами мідистого піщанику. Поверх її прикривала кам’яна плита. На ній виднілася ще одна посудина й безліч кісток — залишки напутньої їжі, яку давали небіжчику, коли той залишав цей світ.
Гострі на язик студенти, що збіглися до поховання з усього табору, відразу ж охрестили його Директором рудника. І вже саме ім’я, яке, можливо, нічого й не скаже невтаємниченим, відбивало сенсаційність знахідок, зроблених за останні два роки в Бахмутській улоговині Донбасу. Мовою фахівців ця місцевість ще називається Картамиським рудовиявленням.
Вперше на нього звернув увагу гірничий інженер А.Носов 1865 року, який приїхав освоювати Донбас. Червона глина в озері та зелені патьоки свідчили, що тут є мідь. А явно рукотворні бугри посеред гладенького степу — що її вже колись добували. Та навіть за дуже великої фантазії Носов навряд чи міг уявити, що може йтися про XIV—XIII століття до нашої ери.
Так розпочиналися розкопки підземної гірничої виробки |
Це були часи становлення Давнього Вавилона, Давнього Єгипту й Давньої Індії. Цивілізація, яка там розвивалася, уже заявила про себе створенням писемності, ткацького верстата, колеса, гончарного кола. Люди опанували мистецтво лиття бронзи. На території ж нинішньої України жили розрізнені племена, які ледь розпрощалися з первіснообщинним ладом. Вони займалися скотарством і землеробством, їхній побут був немудрий і аскетичний. Через відсутність писемності навіть назви цих племен невідомі, тому їхні спільноти називають за похованнями: ямна (ховали в ямах), катакомбна (у катакомбах під курганами), зрубна (могили викладали дерев’яними зрубами).
Люди катакомбної та зрубної культур користувалися бронзовими знаряддями праці. Та вважалося, що вони отримали їх шляхом обміну з Уралу, Кавказу, Греції. Розкопки Картамиського рудовиявлення змусили по іншому подивитися як на наших пра-пра-пра...батьків, так і на давню металургію всієї Євразії.
— За два роки роботи міжнародної комплексної геолого-археологічної експедиції нам удалося розкопати 23 давніх рудники, — розповідає кандидат історичних наук, доцент кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Донбаського гірничо-металургійного інституту (ДГМІ), науковий керівник археологічної лабораторії «Археологія Донбасу» ДГМІ та Інституту археології НАН України Юрій Бровендер. — Знайдений та відкритий кар’єр і підземні виробки. Перший розташовувався на площі 80ґ100 метрів, а його глибина становила 9 метрів. Підземні виробки вирубалися у скельній породі. У штольнях були водовідлив і вентиляція. Поруч із кар’єром — майданчик, де руда збагачувалася, а потім перетиралася в спеціальних ступках. Металурги, які брали участь в розкопках, вразилися, що технологія видобутку міді, використовувана на руднику 3,5 тисячі років тому, відповідає нинішній. А її технічне вирішення заслуговує найвищої оцінки. І це при тому, що скельний грунт рудокопи рубили кам’яними молотами, а копачки використовували кістяні.
Знаючи розміри виробки і відсоток вмісту міді в руді, учені підрахували: тут добули 60 тис. тонн руди, із якої виплавили 3 тис. тонн міді. Цього металу мало вистачити на всю Євразію!
Що ще можна сказати про давніх майстрів? Видобутком міді займалися лише втаємничені люди. Таємне мистецтво передавалося з покоління в покоління, причому чужі до нього не допускалися, тобто це була соціально виражена кастова організація. Жили гірники поруч із рудником: знайдено три селища з залишками кам’яних жител.
Повсякчас, закінчуючи виробку штольні, добувачі руди дякували богам, приносячи їм щедру жертву — копитних тварин. У рудниках знайдено сім таких жертовних поховань. Праця гірників таїла у собі небезпеку. І бажаючи бути рівними перед смертю, спускаючись на складні підземні ділянки, рудокопи кидали жереб — спеціальну гральну кістку. До речі, аналогічну кістку знайшли на давніх мідних рудниках Уралу...
Чи загинув знайдений під землею гірник під час роботи, чи помер своєю смертю, невідомо. Безсумнівно одне: у Директора рудника були особливі заслуги перед племенем рудокопів. Адже людей у шахтах не ховали, для цього робилися курганні насипи. А для нього зробили виняток, вирубавши наприкінці штольні спеціальну похоронну камеру й забезпечивши глиняну посудину не м’ясом чи кашею, а шматками сульфіду міді.
Поховання в руднику й самі «мідні копи», що збереглися в первісному вигляді (випадок майже небувалий), викликали величезний інтерес у науковому світі. Гірничі археологи провідних університетів США, Німеччини, Іспанії, Польщі погодилися приїхати сюди на спеціальний симпозіум, який відбудеться майбутнього літа в наступний польовий сезон. До того часу вчені проведуть дослідження знайденого скелета, у ході якого можна буде виділити його ДНК, точніше сказати, коли жив гірник, чим хворів, як харчувався, від чого помер.
Залишається додати, що ініціатором проекту з розкопок давніх рудорозробок є ректор Донбаського гірничо-металургійного інституту (м.Алчевськ), академік Гірничої академії України Володимир Дорофєєв. До складу експедиції, крім алчевців, входять вчені Інституту археології НАН України та Воронезького університету. Всі вони переконані: попереду чимало знахідок, які дозволять інакше оцінити роль народів, які тут жили, в історії людства.
А поки що перед ученими стоїть ще одне важливе завдання: створити тут Національний природний заповідник. Адже в усьому світі подібні пам’ятники бережно охороняються. Коли бельгійці розкопали на своїй території стародавню шахту з видобутку кремнію і витягли звідти скелет заваленого тисячі років тому гірника, він викликав справжній фурор у державі. Сьогодні його фотографії прикрашають усі підручники історії Бельгії та наукові енциклопедії. Про нього написані томи книжок. Наш же Директор рудника лежить собі запакований у ящику в кабінеті Юрія Бровендера в чеканні гідного місця. Сподіватимемося, воно знайдеться. Перший крок уже зроблено: Картамиський археологічний мікрорайон нещодавно занесений у Державний реєстр пам’ятників України національного значення. Отже, справу рук наших предків не розвіють степові вітри.
Між іншим, царський інженер А.Носов крім «мідних копалень» виявив на Донбасі сліди давнього видобутку золота й ртутних руд. Цікаво, що за люди цим займалися й за яких часів?..