У статті «Доктор нахабіліс?» («ДТ», №13, 2007 р.) описано окремий випадок: ВАК України виявив великі текстуальні запозичення в докторській дисертації здобувача з раніше захищеної докторської дисертації його керівника. Здобувач мотивує це нагальною потребою подати у ВАК «цеглину» для нострифікації. З цього випливає узагальнюючий висновок автора матеріалу: ВАК потрібно скасувати...
Іду я днями Майданом і бачу поважного віку тітоньку в помаранчевому жилеті. Її жилет не є закликом когось скидати. На помаранчевій спині палають чотири слова: «Дисертації. Дипломні. Курсові. Реферати». Ті ж чотири слова розклеєно на стовпах і парканах. Відкритий бізнес — може, й легальний. Чотири слова, Валтасарів бенкет «освіти і науки».
ВАК потрібно скасувати, оскільки в ньому існує корупція. Розвинемо думку автора. ЗМІ пишуть про корупцію в різних установах. Виходить, потрібно скасувати парламент, міністерства, ДАІ, міліцію, суди, податкову інспекцію, митну службу, прокуратуру, вузи, муніципалітети... Що натомість?
Спустити відповідальність на низовий рівень? Нехай якість диплома чи вченого ступеня всі впізнають за авторитетністю навчального чи наукового закладу. Донедавна я дуже шанував раду, членом якої до останнього часу був. І раптом такий конфуз — на засіданні (й до засідання теж) ради не було подано ні дисертації («цеглини»), ні автореферату.
Спільна монографія керівника і здобувача вийшла 1994 року, проте її було здано до друку раніше, ніж відбувся захист керівника (з інтерв’ю здобувача). Продовжимо цю думку: раніше, ніж дисертація керівника була представлена в Москві для захисту? Раніше, ніж вона пройшла апробацію в Києві? Ці дати задокументовані й доступні для експериментальної перевірки.
Теорема: якщо текст дисертації здобувача відповідає тексту спільної монографії (інтерв’ю здобувача) і якщо текст дисертації здобувача відповідає тексту дисертації керівника (висновок ВАК), то текст спільної монографії відповідає тексту дисертації керівника. Так чи ні? Цей висновок можна експериментально перевірити.
Висновок: якщо текст спільної монографії на 50% належить здобувачеві, то текст дисертації керівника на 50% належить здобувачеві. І він поїхав до Москви захищати чужу пісню. Пропрацювавши в сусідній із керівником кімнаті чимало років, я в це якось не вірю.
І «жалкий лепет оправданья»: у начальника здобувача є противники. Ну й що? І в президента вони є, і в прем’єра. Хто в позиції, хто в опозиції, така демократія. І через те можна порушувати сьому заповідь (Ісход, 20, 15)? Так ми далеко підемо. Якось один молодий автор розповів мені з чарівною наївністю: «А цю главу я просто взяв у такого-то. Однаково краще не напишеш», а на обкладинці поставив своє прізвище і свій знак копірайту... Ми далеко підемо. Заднім ходом.
Так чи потрібна ВАК?..