Незважаючи на серію гучних дисертаційних скандалів, жоден з викритих у плагіаті посадовців та наближених до них осіб не поніс відповідальності.
Здавалося б, після появи експертного висновку фахівців Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, яким дисертацію Катерини Кириленко - дружини віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка визнано такою, що не відповідає рівню робіт на здобуття наукового ступеня доктора наук, оскільки містить близько 30% плагіату (скопійованого матеріалу інших авторів без посилання на джерела) та майже сім сотень помилок різного типу, плагіаторка беззастережно буде позбавлена наукового ступеня. І в будь-якій країні, де поняття академічної доброчесності є суспільною нормою, так би й сталося. У нас же плагіатори та псевдонауковці все ще почуваються мов карасі в каламутній воді.
Така ситуація дуже непокоїть науковців, яким сумління та вболівання за майбутнє України не дозволяють мовчки спостерігати за всім тим неподобством, що коїться в науково-освітній сфері. "Якщо декілька років тому йшла мова про т.зв. фабрики дисертацій, які на комерційній основі масово продукували псевдонаукові дослідження, що містили плагіат і фальсифікації, то на сьогодні констатуємо їхнє злиття у токсичні мережі і перетворення на псевдонаукові корпорації мафіозного типу. Ці корпорації формують своє лобі у вищих ешелонах влади, забезпечуючи присудження наукових ступенів топ-чиновникам і депутатам ВР або проводячи на посади в центральних органах державної влади осіб-плагіаторів чи осіб, що мають членів родин - плагіаторів" - зазначають експерти антиплагіатної ініціативи "Дисергейт".
Діяльність псевдонаукових корпорацій завдає величезної шкоди національним інтересам України, призводить до колосальних збитків. На цьому, зокрема, наголошується у зверненні групи "Дисергейт" і наукової громадськості до президента України. (Див. на сайті DT.UA) "Рахунок прямих збитків, спричинених продукуванням ними (корпораціями. - Л.С.) академічних плагіаторів і псевдонауковців, йде на мільярди гривень. За експертними оцінками, плагіат містять щонайменше 30% від загальної кількості докторських і кандидатських дисертацій, захищених за період з 1993 року по квітень 2017-го. Володарі отриманих за плагіат наукових ступенів, одержуючи доплати за них та за вчені звання і займаючи посади, які б вони без цих ступенів не мали права посісти, у цьому році коштуватимуть державному бюджету України понад 4 мільярди грн" (див. Додаток на сайті DT.UA).
"Неекономічні збитки від діяльності псевдонаукових корпорацій ще руйнівніші, - переконані автори звернення. - Це - корупція, моральне розтління студентської молоді, моральна і духовна деградація суспільства, катастрофічне зниження якості вищої (як наслідок - і середньої) освіти, фактична відсутність захисту прав інтелектуальної власності.
Усе це призводить до вимушеного від'їзду справжніх вчених за межі України і заміщення їх в усіх наукових і освітніх інституціях псевдонауковцями, плагіаторами і фальсифікаторами. Цей негативний відбір спричинює деградацію освіти і науки, що вже у найближчій перспективі може сприяти послабленню технологічної безпеки країни та зниженню конкурентоздатності української економіки".
Історія з плагіатом у докторській дисертації, монографії, кількох посібниках, підручнику та низці статей К.Кириленко є "хрестоматійним" прикладом діяльності псевдонаукових корпорацій в Україні. До присудження їй наукового ступеня доктора педагогічних наук та його збереження були залучені 14 університетів і близько ста осіб, а корпоративна змова і кругова порука унеможливили справедливий розгляд справи. Як ми вже повідомляли, особливо віддані захисники плагіаторки отримали нагороди: ректор ХНПУ І.Прокопенко за поданням міністра Л.Гриневич через два місяці після сфальсифікованого експертного висновку щодо дисертації К.Кириленко отримав орден "За заслуги" І ступеня, а С.Ніколаєнка восени 2016 р. обрано членкором НАПНУ.
"Ці ганебні речі вже настільки відомі, що "кейс Кириленко" як приклад непокараного плагіату наводять навіть автори "Огляду ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017". Утім, незважаючи на розголос, в українській науці нічого не змінюється. Боротьба з плагіатом імітується або прямо саботується, насамперед з боку МОН. Останнє замість виведення з НАЗЯВО (Національного агентства із забезпечення якості освіти) викритих плагіаторів намагається через нескінченні вибори і перевибори поставити головою агентства "свою людину". Паралельно йде "покращення" законодавства як у вигляді скасування (за поданням міністра Л.Гриневич) норм про позбавлення наукових ступенів "Порядку присудження наукових ступенів", так і прийняття нових "Вимог до оформлення дисертацій", згідно з якими тепер уся дисертація може складатись з огляду літератури і цитат, а академічний плагіат тлумачиться у спосіб, який надає йому право на існування" - ідеться у зверненні.
Насторожує те, що навколо проблеми академічного плагіату "формується потужний юридичний бізнес, представники якого зацікавлені у монополізації та комерціалізації права визнання недобросовісних запозичень плагіатом, а суди перебирають право присудження наукових ступенів". (Згадаймо безпрецедентний випадок з видачею МОН диплома кандидата медичних наук дисертантці Одеського медичного університету Р.Ромак на основі постанови Одеського окружного адміністративного суду. - "Нові "досягнення" МОН - лише імітація боротьби з фальсифікацією і плагіатом", DT.UA, №1, 2017 р.)
"…МОН видає дипломи кандидатів наук не просто громадянам РФ (Додаток 4 до наказу МОН від 28.02.2017 р. №331), але за роботи, захищені у Московській духовній академії (Додаток 5 до наказу МОН від 28.02.2017 р. №331 і Додаток 6 до наказу МОН від 27.04.2017 р. №659)". Як це розуміти?
У той час, коли плагіатори і махінатори за таких сприятливих для самовідтворення умов почуваються цілком комфортно, науковців, що протистоять розвитку цієї токсичної мережі, намагаються позбутися будь-якими методами. Так, професора Тетяну Пархоменко, яка викрила плагіат у дисертації і публікаціях К.Кириленко, звільнено з роботи в КНУКіМ із грубими порушеннями законодавства про працю, а плагіаторка К.Кириленко донині очолює кафедру філософії в "кульку". У пошуках "доказів сепаратизму" зламують електронну пошту і акаунти в соцмережах членів "Дисергейту", а студентам університету культури "президента" М.Поплавського рекомендується підручник К.Кириленко "Культура і наука", що містить не тільки псевдонауковий плагіат про "лептонного Бога", а й плагіат з видань російського Інституту Європи, який розробляє концепції міжнародної політики й ідеології РФ.
А яку роль у цій псевдонауковій вакханалії відіграє НАЗЯВО, на яке Законом про вищу освіту покладено великі повноваження щодо очищення науки від різного баласту? Поки що, на жаль, невизначену.
Навколо цієї структури ось уже понад рік вирують неабиякі пристрасті. Епіцентр протистояння - посада голови НАЗЯВО. С.Храпатого, якого восени минулого року обрано більшістю голосів таємним голосуванням, не затвердив Кабмін. Кандидатура, яку активно проводило МОН і його славний куратор, зазнала фіаско. Проти призначення С.Храпатого виступив віце-прем'єр В.Кириленко, заявивши, що "ми не можемо затверджувати ставлеників минулого режиму". С.Храпатий, ображений таким звинуваченням, подав на віце-прем'єра позов до суду, вимагаючи або доказів, або вибачення. Скандальний позов, мов футбольний м'яч, залітає в ворота то одного суду, то іншого. У березні відбулися перевибори голови НАЗЯВО, які виграла кандидатура, запропонована МОН, - Н.Кузнєцова. Але ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва зупинено дію цього рішення зборів членів НАЗЯВО на тій підставі, що на момент обрання Н.Кузнецової головою агентства строк її повноважень як члена НАЗЯВО закінчився. Після цього в агентство нагрянула позапланова ревізія Державної аудиторської служби, яка триває й досі. У пошуках компромату проти С.Храпатого йому намагаються поставити у провину нібито відсутність підстав для прийняття на роботу (до секретаріату НАЗЯВО) Т.Пархоменко, вбачаючи в цьому перевищення повноважень керівника секретаріату з усіма можливими наслідками.
"На превеликий жаль, страх за свої посади та звання штовхає людей вдаватися навіть до "нечистих" методів, - каже С.Храпатий. - Якимось дивним чином частина членів агентства забула, що 16 листопада минулого року на засіданні НАЗЯВО були затверджені структура і штатний розпис секретаріату агентства. У кількох членів агентства, які були присутні на тому засіданні, раптом проявилася амнезія…"
"НАЗЯВО - структура, незалежність якої дещо ефемерна. Члени першого складу агенції делегуються на певний термін - хто на два, хто на три або чотири роки. За винятком голови та його заступників, члени НАЗЯВО працюють або на основі цивільно-правових договорів, або, згідно зі статутом агентства, "можуть бути звільнені (повністю або частково) від виконання професійних обов'язків за основним місцем роботи із збереженням заробітної плати". Тобто вони "врємєнщики", які пам'ятають, що їм невдовзі доведеться повертатися на постійне місце роботи у ВНЗ або академічну установу. І, відповідно, їхня поведінка зумовлена залежністю від суб'єкта, який їх висунув і де їхнє основне робоче місце. Тому вони де-факто не можуть бути незалежними. Через це для прийняття важливих рішень часто немає кворуму, - вважає Т.Пархоменко. - Так, законом передбачено, що структура має бути незалежною. Але є ще юридична пастка, на перший погляд не помітна. Як формується НАЗЯВО? Законом визначається, скільки в складі агенції має бути представників від державних і недержавних ВНЗ, від академій наук, роботодавців. І ми вважаємо, що, приміром, державні ВНЗ делегують своїх штатних працівників - професорів, доцентів. Але насправді ВНЗ можуть висувати кого завгодно, бо законом цього не заборонено. Отож, формально не порушуючи норми Закону про вищу освіту, висунули кандидатуру державного службовця, голову Державної інспекції навчальних закладів (ДІНЗ) Р.Гурака, який до того ж виявився плагіатором. Ця структура перебуває у підпорядкуванні прем'єр-міністра В.Кириленка (через Л.Гриневич), тому очільник ДІНЗ апріорі не може бути незалежним. Отже, очевидно, що мають бути зміни до відповідних норм закону, які усунуть цю колізію?
Чи можливо переломити ситуацію у позитивний бік?
Можливо, але для цього потрібна добра воля і здатність до громадянських вчинків. У НАЗЯВО вже накопичилося багато матеріалів щодо наявності плагіату, які чекають розгляду. Група "Дисергейт" і наукова громадськість у своєму зверненні до президента країни окреслила конкретні заходи, що можуть докорінно вплинути на ситуацію. Так, зокрема, пропонується:
"тимчасово призупинити захист кандидатських і докторських дисертацій та затвердження вже присуджених вченими спецрадами наукових ступенів до внесення змін до ЗУ "Про вищу освіту" в частині посилення відповідальності за академічний плагіат, до затвердження нового Порядку присудження наукових ступенів та приведення у відповідність підзаконних актів, що регулюють діяльність у цій сфері;
розпочати силами НАЗЯВО із залученням наукових установ і ГО науковців перевірку за ретроспективним (від 2017 р. до 1993 р.) принципом дисертацій насамперед соціально-гуманітарного спрямування (педагогіка, політологія, державне управління, економічні і юридичні науки, культурологія тощо) на предмет наявності в них академічного плагіату та з правовими наслідками за нього, передбаченими українським законодавством;
розпочати силами НАЗЯВО перевірку спеціалізованих вчених рад, у яких виявлено захист дисертацій з плагіатом, з метою припинення їхньої токсичної діяльності як однієї з ключових ланок псевдонаукових корпорацій;
вилучити із законопроекту "Про освіту" статті, де закріплюється роль Національної академії педагогічних наук України як наукової та методологічної інстанції, що визначатиме напрямки і характер освіти в Україні: НАПНУ, яка руками таких своїх членів як В.Г.Бутенко і М.І.Шут сприяє присвоєнню наукових ступенів таким плагіаторам як К.Кириленко, а таких плагіаторів як С.Ніколаєнко обирає своїми членами, не має морального права радити з приводу виховання та навчання дітей і студентської молоді;
вилучити з кола компетенцій віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка питання освіти і науки, захисту права інтелектуальної власності і захисту суспільної моралі і передати їх до кола компетенцій віце-прем'єра І.Климпуш-Цинцадзе, як таких, що необхідно вирішувати у відповідності до євроінтеграційних процесів, зокрема, Угоди про асоціацію між Україною та ЄС".
Чотири мільярди на рік - чи не завелика плата за плагіат? З народної кишені.