UA / RU
Підтримати ZN.ua

Cамоскладальні матеріали

Самоскладання — найпопулярніша технологія в природі. У ранній період створення Всесвіту з окремих атомів збиралися різноманітні речовини...

Автор: Олександр Рожен

Самоскладання — найпопулярніша технологія в природі. У ранній період створення Всесвіту з окремих атомів збиралися різноманітні речовини. У відділі фізико-неорганічної хімії Інституту загальної і неорганічної хімії ім. В.Вернадського НАН України розробляють технологію створення вуглецевих самоскладальних наноматеріалів. Для цього вченим доводиться розпорошувати речовину у вигляді атомів, щоб вони збиралися в просторі в мікроскопічні нанотрубки. Роздивитися результат цієї операції можна тільки в надпотужні растрові мікроскопи, на яких розрізняються утворення до 10 ангстремів.

— Для одержання нових речовин, — розповів членкор НАНУ Володимир Огенко, — у нашому відділі використовується найтонша технологія: на голку-нановістря спрямовується світло. Воно відбивається від вістря, але при цьому трошки (всього на 100 ангстремів) просочується за кінець голки. Поле, що виникає на вістрі, здатне нерезонансно розгойдати молекулу й розірвати її. У полі такої конфігурації руйнується все, що сюди потрапляє. Таким шляхом можна навіть... зі шкідливих речовин (наприклад, отрутохімікатів) одержати дуже корисні й потрібні.

Ідея загалом не нова — вперше про метод руйнації молекул з допомогою так званої оптики ближнього поля повідомили японські дослідники. Мрія багатьох хіміків — здійснювати спрямовані хімічні перетворення. Як відомо, в молекулі є зв’язки міцні й слабкі. Суть лазерного резонансного впливу полягає в тому, щоб розгойдати найбільш міцний зв’язок, зруйнувати його, але зробити це так, щоб слабкий зв’язок зберігся. На жаль, хороша ідея ще не має рішення.

Нині в Інституті загальної і неорганічної хімії ім. В.Вернадського НАН України експериментують із полем на вістрі, щоб використати можливість руйнації й створення тут масиву квантових точок або вуглецевих волокнистих структур. Перед цими технологіями відкривається величезне поле застосування. І насамперед — у створенні нового покоління оптичних мікроскопів із небаченим досі розрізненням. Їх міг би випускати, наприклад, київський завод «Арсенал». Розробка, як вважає В.Огенко, могла б стати основою для розгортання передового виробництва. Та що може виготовити знаменитий завод у його нинішньому стані? У новітньої розробки перспектива, у ліпшому разі, знайти впровадження за кордоном...