Неандертальці, чий мозок за обсягом дорівнював нашому, ймовірно, думали й поводилися трохи не так, як ми. Все тому, що протягом першого року життя мозок неандертальця і мозок людини розумної розвивалися неоднаково. Про це йдеться у звіті, опублікованому нещодавно в Current Biology.
Як розповів співавтор дослідження Жан-Жак Хаблін з Інституту еволюційної антропології ім. Макса Планка (Лейпциг, Німеччина), неандертальці, як і шимпанзе, не проходять фазу розвитку, протягом якої у маленького homo sapiens розширюються певні ділянки головного мозку — з’являються опуклості у тім’яній та скроневій ділянках, а також у мозочку, і склепіння черепа набуває характерної кулястої форми.
Вчені давно встановили, що мозок дорослого неандертальця більш видовжений і менш округлий, ніж у людей сучасного фізичного типу. Але коли ці зміни з’являються?
Щоб з’ясувати це, Жан-Жак Хаблін, Філіп Ганз і Саймон Нюбауер із Інституту ім. Макса Планка спочатку провели дослідження комп’ютерної томографії мозків 58 людей і 60 шимпанзе у віці від народження до дорослості, зокрема семи немовлят кожного виду, яке показало, що саме на першому році життя у переважної більшості людей — на відміну від шимпанзе — розширюються тім’яна, скронева ділянки мозку та мозочок.
Тоді команда застосувала ті ж самі методи комп’ютерного моделювання для вивчення кісткових решток дев’яти неандертальців, зокрема немовляти, однорічної дитини і трьох старших дітей. Оскільки мозки не збереглися, вчені досліджували ендокрани. (Ендокран — рельєф на внутрішній частині черепної коробки, який повторює малюнок великих борозен і звивин головного мозку.) З’ясувалося, що при народженні і неандертальці, і homo sapiens мали однакової форми видовжені черепи, хоча обличчя неандертальців уже були ширшими. До віку один рік у дітей homo sapiens формувався округлий мозок, а в дітей неандертальців не було характерних опуклостей у тім’яній ділянці та мозочку, хоча мозок загалом і збільшувався.
Тім’яна ділянка мозку відповідає за обробку сенсорних відчуттів, орієнтацію у просторі, запам’ятовування різних форм та поверхонь. Скроневі ділянки відповідають за якість слухового апарату, сприйняття розмовної мови, осмислення почутого, а також беруть участь у нагромадженні життєвого досвіду. Мозочок відповідає за координацію рухів, регулює рівновагу та м’язовий тонус. Отже, можна припустити, що всі ці функції у неандертальців регулювалися гірше, ніж у homo sapiens.
У розпорядженні вчених — дуже мало зразків для роботи. В останньому дослідженні використовувався лише один череп немовляти і один череп старшої дитини. Для отримання ж більш-менш правдоподібних результатів потрібна ціла вибірка. Хаблін та Ганз визнають проблему браку зразків, однак доповідають, що вони також використовували комп’ютерні симуляції розвитку, які не залежать від кісткових решток. Коли вчені моделювали розвиток сучасної людини без вищезгаданої стадії росту мозку до однорічного віку, мозок виростав таким, як у дорослих неандертальців. Група недавно підтвердила свої висновки на іншому черепі новонародженого неандертальця, який краще зберігся. Тепер вони досліджують, як розвиток мозку може бути пов’язаний із генами, що різняться в неандертальців і сучасних людей. Вони співпрацюють із дослідниками з Інституту ім. Макса Планка, які секвенували геном неандертальця. «Навіть дуже незначні відмінності в цей вирішальний момент розвитку можуть мати серйозні наслідки», — зазначив Ганз.
За матеріалами
Українського наукового клубу та журналу Science