Радіоелектронна промисловість є «локомотивом» економіки високорозвинених держав, оскільки саме тут застосовуються найвищі технології, що дозволяють максимально використовувати досягнення сучасної науки. Як же «виповзала» білоруська радіоелектроніка із вкрай складного становища, яке склалося на початку 90-х років? Про це розповів кореспондентові «ДТ» заступник директора НТЦ «Мікросистеми» професор Анатолій БЄЛОУС.
Існує парадоксальна, на перший погляд, суперечність між інтересами уряду й інтересами економіки кожної країни. Уряд, який призначається на порівняно короткий термін, зацікавлений у тому, щоб показати народу свою ефективність. Однак електроніка (особливо мікро- й наноелектроніка) потребує величезних фінансових витрат. Щоб побудувати один сучасний завод, треба вкласти не менше одного мільярда доларів США, причому ефективність вкладення коштів, із погляду Мінфіну, Мінекономіки, не настільки очевидна, як від проекту створення нафтопереробного заводу або газопроводу. Тому уряд не зацікавлений відволікати обмежені фінансові ресурси на довгострокові проекти.
Однак білоруським електронникам удалося домогтися повноцінної підтримки. Було видано кілька указів президента, спрямованих на стимулювання та розвиток радіоелектронної промисловості, створено два технопарки, де першочергова увага приділяється роботам з електроніки й інформаційних технологій. А в уряді розроблено і затверджено програму розвитку радіоелектронної галузі країни на період із 2006-го по 2010 рр. Її основна мета – зміцнення позицій білоруських радіоелектронних підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках та збільшення в 2010 р. обсягів продажів продукції в 1,7—2,0 разу, порівняно з 2005 р. Процес конверсії радіоелектронної галузі, який завершився у період із 1998-го по 2004 рік, обумовив перетворення ряду організацій на багатопрофільні завдяки розвитку нових напрямів, перехід на кількох підприємствах від серійного до малосерійного виробництва.
Ефективність державної підтримки у формі Державної науково-технічної програми очевидна. Допомогло, до речі, і те, що прем’єр-міністр, перший віце-прем’єр, міністр промисловості, начальники основних департаментів Мінпрому, голова Державного комітету з науки і технологій, заступник голови Державного військово-промислового комітету «виросли» з електронної промисловості і знають проблеми цієї галузі, розуміють її роль для економіки та національної безпеки. Крім того, помічник президента, який патронує електронну галузь країни, регулярно доповідає главі держави про виконання затверджених програм і бізнес-планів із розвитку галузі, керуючись при цьому інформацією, отриманою ним особисто на місцях.
І, доки російські й білоруські політики мляво дискутують про шляхи та форми створення союзу Білорусі й Росії, у період 2000—2004 рр. було успішно реалізовано дві великі програми: «Перемога» і «База». У рамках першої – створено ряд прецизійного технологічного устаткування (степери, зондові установки, складальне устаткування) для субмікронних виробництв Росії і Білорусі. Під час реалізації програми «База» учасники програми розробили й освоїли серійне виробництво 70 типів нових мікросхем, які вже використовуються в різних виробах народногосподарського, а також подвійного і спеціального призначення. У планах на 2006—2010 рр. — нова програма «Основа», в ході реалізації якої передбачено розробку нових субмікронних технологічних процесів, створення понад 250 нових типів електронної компонентної бази (ЕКБ). При цьому учасниками програми будуть практично всі підприємства російської електронної галузі, які «залишилися серед живих». Правда, якщо цю програму нарешті схвалить Мінфін РФ, де вона проходить уже п’яте за два роки коло погоджень. Завершується технічна робота з формування нових спільних програм на 2007—2010 рр. У рамках програми «Відеомодуль» планується розробка перспективних електронних засобів відображення інформації і технологій їх виробництва — активноматричних, рідкокристалічних екранів із розмірами від 6 до 50 дюймів, дисплеїв на нових фізичних принципах, у тому числі органічної і полімерної електролюмінісценції, автоемісійних дисплеїв із катодами на нанотрубках. Білоруські партнери розроблять для цього відповідні комплекти надвеликих інтегральних мікросхем (НВІС), аналого-цифрові процесори обробки сигналів для рідкокристалічних індикаторів (РКІ) і плазмових відеомодулів на основі технології SoС (система-на-кристалі), високовольтні драйвери тощо.
У рамках програми «Тепловізор» НУО «Інтеграл» буде розроблено технологію виготовлення активно-матричних систем керування для до 640х480 і для органічних електролюмінісцентних дисплеїв, ряд НВІС аналогових мультиплексорів, на основі яких російські партнери створюватимуть цілу гаму пристроїв тепловізійної техніки широкого застосування. Вже нинішнього року в рамках програми «Функціональна НВЧ-електроніка» почалася розробка серії нових виробів для телекомунікаційної техніки, систем зв’язку й навігації. Білоруська сторона забезпечує елементною базою розробку відповідних систем та пристроїв, які виконують російські партнери.
У країні склалася унікальна інфраструктура: понад 20 кафедр у чотирьох вузах готують затребуваних у промисловості фахівців із 35 спеціальностей, прямо причетних до проблематики електронної галузі. З низки причин у республіці немає різних філій та представництв закордонних електронних компаній, куди білоруські висококваліфіковані розробники пішли б працювати на благо економік інших країн, не залишаючи при цьому територію своєї держави (як це відбувається, наприклад, у Москві та інших колишніх центрах електронної промисловості СРСР). Звичайно, відплив спеціалістів до далекого зарубіжжя спостерігається — білоруські фахівці працюють у Китаї, Японії, США та інших країнах. Крім того, у Мінську функціонують десятки приватних компаній, ядро яких становлять колишні співробітники НПО «Інтеграл». Для реалізації своїх проектів ці компанії використовують як заводи НПО «Інтеграл», так і закордонні виробництва й органічно доповнюють номенклатуру серійних заводів конкурентоспроможними виробами для телекомунікації, автоелектроніки, інформаційних технологій тощо.
Але білоруським дистриб’юторам електронних компонентів уже давно стало тісно на внутрішньому ринку, кілька років вони активно працюють із російськими й українськими споживачами. Можливо, невеликий внутрішній ринок примушує не тільки дистриб’юторів, а й інші білоруські підприємства від початку вибирати складнішу, проте й перспективнішу модель розвитку, орієнтовану на експорт продукції.
Результатом реорганізації діяльності Національної академії наук Білорусі, яку було проведено у 2002—2004 рр., стала поява державних прикладних і орієнтованих програм наукових досліджень, спрямованих на посилення зв’язку академічної науки з виробництвом. Приблизно третина цих програм тією чи іншою мірою спрямована на розв’язання задач мікро- й наноелектроніки. При цьому підприємства електронної галузі вкладають 15% власних коштів від вартості проекту, який фінансує держава. Інститут електроніки НАН Білорусі, як головна організація програми фундаментальних досліджень «Електроніка», забезпечує зв’язок науки і виробництва, взаємодіючи з НУО «Інтеграл».
Ще одна особливість білоруської радіоелектроніки – організація виконання ДНТП. У республіці в кожній галузі створено інноваційні науково-технічні центри (НТЦ), відповідальні за формування та реалізацію перспективних напрямків розвитку галузей: «Телебачення», «Мікроелектроніка», «Приладобудування» тощо. Так уряд вирішив питання, кому давати державні гроші на розвиток нової техніки — безпосередньо заводам чи галузевим НДІ. НТЦ одержує бюджетні гроші, організовує виконання проекту і відповідає за кінцевий результат — забезпечення термінів окупності та відповідність проекту всім параметрам бізнес-плану, що є обов’язковою умовою для бюджетного фінансування. При цьому не теоретично, а на практиці реалізовано принцип: не досяг обіцяного результату — повертай гроші в бюджет. Причому це повернення робить Державне казначейство автоматично, на підставі статистичної звітності підприємства з бізнес-плану проекту.
НТЦ створені, щоб активізувати наукову і конструкторсько-технологічну діяльність, спрямовану на конструювання нових виробів, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції. Вони зобов’язані першочергово забезпечувати виконання замовлень на розробку виробів мікроелектроніки з національних та міждержавних проектів, із держоборонзамовлення, із контрактів з інофірмами, а також забезпечувати проведення робіт із масштабування та конструкторсько-технологічного супроводу виробів у серійному виробництві підприємства. Одна з найважливіших функцій НТЦ – розвиток сучасних методів проектування, скорочення циклу проектування.
Слід відверто визнати, що для прогресу білоруської електроніки багато зробили і... українські колеги. Теоретичні та творчі семінари «електронників» у різних містах України практично ніколи не відбуваються без участі білорусів. І це дуже плідне співробітництво вселяє надію на те, що з’являться й спільні конкретні проекти.
Звісно, в одній публікації важко перелічити всі кроки, зроблені білорусами на шляху виходу з тієї кризи, у яку колись потрапила вся електронна галузь колишнього СРСР, але те, що кроки дали ефект, — незаперечно.