Як відомо, у барона Мюнхгаузена, серед інших достоїнств, було й таке — його погляд міг «завертати за ріг». На жаль, наші прикордонники, геологи і представники багатьох інших професій позбавлені цієї цінної здатності. А іноді так потрібно дізнатися, що відбувається за тією горою чи попросту за лінією обрію. Багатші державні служби викликають вертоліт і летять куди треба. Та для більшості — це недоступна розкіш.
Тому в різних університетах України створюють крихітні літачки, які здатні проникати за лінію обрію. «ДТ» уже писало про, мабуть, наймініатюрніший апарат із цієї серії, розроблений у ХАІ. Там створили крихітний літачок розміром із голуба, що може, приміром, тихо залетіти через кватирку в кабінет, зробити фото і знову випурхнути на вулицю.
У Києві на кафедрі приладів і систем управління літальними апаратами в Національному технічному університеті України «КПІ» створили літачок трохи більший. Такий у кватирку не залетить — у нього розмах крил до півтора метра, але зате він може підняти фотообладнання вагою до 30 кг. При цьому він здатен літати близько чотирьох годин зі швидкістю до 160 км. Потужність мотора — 15 кінських сил. Радіокерований розвідник пролітає на одній заправці відстань у 300 км і повертається назад.
Такому літаку немає ціни під час виконання багатьох завдань — йому будуть раді прикордонники, він допоможе геологам, метеорологам, працівникам ДАІ, пожежникам, працівникам МНС і представникам багатьох інших професій. Літаючих розвідників оснащують обладанням, яке здатне проводити моніторинг, вимірювання, супровід. Вони незамінні там, де потрібні постійний контроль за виявленням несправності якогось трубопроводу, спостереження оперативної обстановки на автомагістралі, контроль морського узбережжя, запобігання заходу суден браконьєрів.
Для виконання всіх цих цілей поки використовують великі літальні апарати — літаки та вертольоти, — котрі поглинають величезну кількість пального, для управління якими потрібні мінімум двоє чоловік екіпажу, аеродром тощо. Міні-літальні апарати дозволяють виконувати таку роботу з мінімальними витратами. До того ж вони безпілотні. Ними можна керувати радіосигналом дистанційно. Вони також можуть здійснювати політ за заданим маршрутом за спеціальною програмою завдяки тому, що у них на борту є потрібне навігаційне обладнання, карта, ведеться постійне вимірювання координат. Обладнання на такому міні-літальному апараті фіксує появу якихось нових предметів у зоні спостереження. Приміром, якщо виявлено судно — порушника кордону, його фотографують, із літака фіксують дані порушника. Набута інформація у безперервному режимі передається диспетчеру і той приймає рішення про те, щоб вислати оперативну службу для роботи з порушником.
Обладнання на міні-розвіднику має досить досконалі програми, які можуть порівняти знімок із картою і самостійно вирішити — продовжувати досліджувати новий об’єкт чи ідентифікувати його як непотрібний і не звертати на нього уваги.
В Україні кілька організацій займаються такими апаратами. Вимоги до них різні.
«Під час створення невеличкого літального апарата, — розповів завідувач кафедри приладів і систем управління літальними апаратами, професор Олександр Збруцький, — ми орієнтувалися на так звані гідрометеорологічні цілі. Для виконання такого завдання вони мають моніторити певну територію, аналізувати ситуацію і приймати рішення щодо відхилення від звичайного технологічного процесу. У нас в університеті є всі умови для залучення студентів і проведення потрібних робіт від початку до кінця. До речі, майбутні інженери під час навчання самі конструюють планери, виготовляють бортове та навігаційне обладнання. Комплектацію ми, звісно, купуємо, а складання, монтаж, літні випробування — все це робиться у нас.
Оригінальність нашої розробки й у тому, що зазвичай подібні літаки для дослідницьких цілей роблять із пластмаси. Ми ж застосували звичайну обшивку з тканини. Якщо апарат впаде чи порве її, тканину можна полагодити навіть у польових умовах — для цього досить заклеїти діри.
Цю розробку ми виконуємо за завданням Держприкордонслужби. Для цілей, які виконуватиме наш літачок, цій службі доводиться піднімати Ан-12 або вертоліт. Коли на допомогу прийде наш виріб, упевнений, що їм працювати буде значно простіше. При цьому їхні нинішні витрати не йтимуть у жодне порівняння з тими, що потрібні для обслуговування нашого міні-розвідника».