UA / RU
Підтримати ZN.ua

Аптека під шапинкою

Про те, що гриби — продукт не лише смачний, а й цілющий, було відомо з давніх-давен. Значення грибів для медицини вперше описав Гіппократ...

Автор: Аліна Бажал

Про те, що гриби — продукт не лише смачний, а й цілющий, було відомо з давніх-давен. Значення грибів для медицини вперше описав Гіппократ. Про використання шапинкових та дереворуйнівних грибів свідчать рецепти старовинних лікарських порадників. Так, настоянкою мухомора червоного натиралися від ревматизму. Спеціально виготовленими в печі екстрактами з білих грибів лікували обмороження. Настоянку маслюка вживали від головного болю й подагри. Відваром плодових тіл сморчка зцілювали деякі очні захворювання. Водні та спиртові настоянки веселки звичайної використовували при лікуванні хвороб травного тракту. Приклавши до рани розрізану навпіл стару, наповнену коричневими спорами порхавку, зупиняли кровотечу. А відваром чаги, за легендою, лікував рак губи сам Володимир Мономах. Сучасні вчені встановили: цей березовий гриб у комплексі з іншими ліками сповільнює ріст пухлини й розвиток метастазів. Допомагає він і при виразці.

Та загалом гриби в народній медицині застосовувалися рідко й найчастіше без будь-якого наукового обґрунтування. І тільки в наш час, із удосконаленням наукових знань і появою нових методів дослідження, виник глибший інтерес до грибів.

Чиста культура трутовика лакованого
У 40-і роки минулого століття з мікроскопічних грибів роду пеніциліум отримали нові лікарські речовини — антибіотики, які спричинили революцію в лікуванні низки інфекційних захворювань. У пошуках нових антибактеріальних препаратів вчені дослідили кілька тисяч видів вищих грибів — як їстівних, так і отруйних. У багатьох було знайдено антибіотики різної природи та спектра дії. Так, із плодових тіл печериці лугової отримали антибіотик агаридоксин, який убиває багато хвороботворних мікроорганізмів. Із груздя делікатесного та рижика — лактаріовіалін, який, зокрема, діє на збудника туберкульозу. Із муцидули слизької — муцидин, який успішно бореться із різними грибковими захворюваннями людини. На основі порхавок отримано протипухлинні антибіотики, наприклад кальвацин.

Дослідження грибів відкривають у них дедалі більше корисних властивостей. Одні підвищують загальний тонус організму, знімають втому, сонливість, інші мають дезінфікуючу дію, допомагають при легеневих і респіраторних захворюваннях, поліпшують роботу нирок і печінки, обмін речовин, регулюють кров’яний тиск, підвищують сексуальну функцію. Гриби — джерело необхідних організму вітамінів та мікроелементів (наприклад, у боровику багато селену, а в лисичці — вітаміну А). Крім того, на думку вчених, вищі базидіоміцети можуть слугувати джерелом отримання вуглецезв’язуючих білків — лектинів, здатних специфічно розпізнавати рецептори, розташовані на клітинній мембрані живих організмів. Їх використовують для створення діагностичних препаратів.

Навіть отруйні гриби можуть принести користь людині. Так, уже згаданий мухомор у невеликих дозах поліпшує діяльність залоз внутрішньої секреції і підвищує тонус, а тому широко застосовується у гомеопатії. Цікаво, що з мухомора смердючого і блідої поганки виділено речовину білкової природи, що дає змогу нейтралізувати їхні власні токсини. От що таке «лікувати подібне подібним»! А в деяких видах грибів роду гнойовиків знайдено токсичну речовину, що розчиняється лише в спирті. Якщо вживати гриб із алкоголем, настає отруєння. Завдяки цій властивості гнойовики застосовують для лікування алкоголізму.

Після чорнобильської катастрофи великої популярності в нашій країні набув гриб глива — вчені виявили, що він має радіопротекторну дію. Ліквідаторам аварії спеціально рекомендували рецепти страв із гливи.

Розповідає доктор біологічних наук, професор, завідувач відділу мікології Інституту ботаніки ім. М.Хо­лодного Ірина Олександрівна ДУДКА:

— Починаючи з другої половини 1970-х років, наш відділ здійснив велику роботу з культивування їстівних грибів. Саме в той час, коли ми закінчували цю тему, у світі досить інтенсивно і з великими очікуваннями почали вивчати лікувальні властивості грибів. І ми паралельно з розробкою технологій поверхневого та глибинного культивування їстівних грибів почали досліджувати лікарські гриби. Колекція чистих культур шапинкових грибів, зібрана професором Асею Сергієвною Бухало, у нас була, навички роботи з ними відшліфовані — усе готово для досліджень. Експериментували з багатьма видами, але після чорнобильської катастрофи 1986 року особлива увага приділялася гливі. Адже в ній містяться речовини, які виводять з організму радіоактивні елементи, а також антибіотик плюротин із сильними протипухлинними та антибактеріальними властивостями.

Роботу щодо дослідження гливи виконували відразу кілька інститутів — і наш, і гігієни харчування, і торгово-економічний. На Київському заводі бактеріальних препаратів змогли виробити велику кількість біомаси, бо наших маленьких лабораторних ферментерів для цього було явно замало. З отриманим грибним порошком робили експериментальні партії консервів, концентратів — маємо схвальні відгуки технологів та лікарів.

— Радіопротекторна дія гливи — момент позитивний. Та більш відомий протилежний факт — здатність грибів накопичувати радіонукліди. Чи ведуться у вашому інституті дослідження у цьому напрямі?

— Так. Приміром, науковий співробітник інституту Ганна Ан­д­ріївна Гродзінсь­ка вивчає особливості накопичення грибами радіонуклідів.

— Вже є якісь результати, загальна картина?

— Як відомо, забруднення лягло плямами, на території яких вміст радіонуклідів у грибах вищий. У межах однієї області, району можуть траплятися й відносно чисті, і більш забруднені місця. Звичайно, усім відомо, що в зоні гриби збирати не треба. Але й навколо Києва таких плям чимало.

Гриби, які розвиваються на деревині, мають менший вміст радіонуклідів, ніж ті, що ростуть на ґрунті. Тобто, наприклад, в опеньку їх буде менше, ніж у підберезнику, підосичнику, маслюку. Та безпечніше все-таки купувати гриби, вирощені штучно. Адже всі субстрати, на яких вони культивуються, проходять санітарно-епідеміологічний контроль.

— Якими ще грибами займається Інститут ботаніки?

— Декілька років тому до Інституту ботаніки повернулася Ася Сергіївна Бухало. Ще працюючи в Інституті мікробіології та вірусології НАН України, вона започаткувала колекцію чистих культур шапинкових грибів, а в нас продовжувала її поповнювати. І якщо спо­чатку колекція налічувала до 100 шта­мів культур, то сьогодні в ній близько тисячі, що належать до 270 видів понад 100 родів. Колекція є унікальною у своєму роді та однією з найбільших у Європі, має статус національного надбання.

З ініціативи Асі Сергіївни почали працювати з різними видами грибів. Наприклад, включили до числа об’єктів дослідження гриб, який у нас в Україні в природі не зустрічається, — шиїтаке (Lentinus edodes).

— Диво-гриб, який у східній медицині застосовується так само широко, як у нас мед? Кажуть, у давнину ним лікували що завгодно: і бронхіти, і водянку, і віспу, і головний біль, і болі у шлунку, і навіть отруєння грибами…

— Це й не дивно, адже шиїтаке містить багато корисних речовин: 18 амінокислот (більше, ніж у сої, квасолі або кукурудзі), цинк, вітаміни B і D (більше, ніж у печінці тріски). Цей гриб знижує рівень цукру і холестерину в крові, допомагає при алергії, позитивно впливає на імунітет, зміцнює нервову систему, нормалізує тиск. А 1969 року японські вчені отримали з шиїтаке активний протипухлинний компонент — полісахарид лентинан.

Нашим співробітникам вдалося селекціонувати високопродуктивні штами шиїтаке, розробити власні субстрати та умови його культивування. Загалом, зроблено все для впровадження цього надзвичайно корисного гриба у виробництво в Україні.

Дослідили й інші види. Приміром, популярний нині гриб, латинська назва якого — Ganoderma lucidum (рейші, трутовик лакований).

— Коли цей гриб ще не вивели штучно, він був досить дорогим, адже в природі траплявся рідко. На Сході він передавався у спадок або міг бути частиною посагу. А деякі імператори навіть видавали укази: знайдені гриби обов’язково здавати в казну…

— Знову ж таки — недарма. Речо­вини, які входять до складу рейші, ефективні при лікуванні пухлин, захворювань серцево-судинної, нервової системи, легенів, печінки. Цей гриб має протизапаль­ну, антибакте­ріальну дію, є гарним антиоксидантом.

Зазначу також, що наші співробітники вперше встановили активність екстрактів плодових тіл агарикових грибів проти клітин злоякісних пухлин, зокрема лінії хронічної лейкемії.

Учениця Асі Сергіївни Оксана Михайлова отримала чисті культури різних видів зморшків. До речі, серед весняних грибів є й такі, як строчки. Вони містять гельвелову кислоту, яка може викликати отруєння, але руйнується, якщо ці гриби відварити. На заході Європи зморшки і строчки — делікатес номер один. Ми їх теж їмо, у Криму їх дуже багато — у букових лісах. Сподіваємося, що з часом нам вдасться ввести їх у промислову культуру, адже вони перспективні і як їстівні, і як лікарські гриби.

Загалом сьогодні у нас в роботі близько десяти видів лікарських грибів.

— За радянських часів ви постійно контактували з московськими колегами-біологами, обмінювалися досвідом, працювали на їхньому обладнанні в обмін на ваші штами й субстрати. Як сьогодні у вас справи із міжнародним співробітництвом?

— Московські колеги допомагають нам у вивченні антимікробної дії трутовика лакованого. До речі, в нашому відділі працює випускниця МДУ Наталія Поєдинок, яка від самого початку своєї діяльності цікавилася застосуванням нових методів у мікології. Вона знайшла спільну мову з фізиками, які опромінюють лазерними променями культури грибів з нашої колекції. І отримують значно більший вихід і біомаси, і перспективних вторинних метаболітів, які, власне, і є лікарськими речовинами. Зокрема вихід біомаси шиїтаке збільшився до 73%, а біосинтез полісахаридів у ганодерми — до 60%.

Дуже важливий у нашій роботі обмін досвідом із колегами з усього світу. З гордістю можу зазначити, що 2001 року саме в Києві силами нашого відділу було організовано і проведено І Міжнародну конференцію «Перспективи використання лікарських грибів в охороні здоров’я та харчуванні у ХХІ столітті». Прибуло чимало фахівців зі Сходу, де здавна застосовуються цілющі гриби, — китайців, японців, тайваньців, малайзійців. Велика група вчених прибула з Південної Америки. Саме звідти походять галюциногенні гриби роду псилоцибе, які викликають наркотичний ефект і водночас є лікарськими. Речовини, що містяться у псилоцибе, заспокоюють людину, вводять у стан напівгіпнозу. Вони застосовуються для лікування деяких психічних захворювань, відновлення пам’яті у хворих тощо.

Не менш важливий для нас зв’язок із практиками — з одного боку, виробничниками, які вирощують наші культури їстівних грибів за нашими ж технологіями, а з іншого — медиками. На жаль, змушена констатувати, що фунготерапія допоки не знайшла належного розвитку в нашій офіційній медицині, але ми віримо — ліки з грибів ще здобудуть широке визнання.