Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім витрат на оборону) у розмірі не менше 1,7 відсотка від валового внутрішнього продукту України.
Із статті 34 Закону України
«Про наукову та науково-технічну діяльність»
Не потрібно бути дипломованим економістом, щоб розуміти безглуздість стягування земельного податку з бюджетних установ та організацій. Адже податок на землю вводився з метою наповнення того самого джерела, із якого фінансуються ці установи, — державного бюджету. Бюджет не можна наповнити за рахунок бюджетних коштів. Це тільки барон Мюнхгаузен зміг вибратися з болота без зовнішньої опори — тягнучи себе за волосся.
Сьогодні тим самим мюнхгаузенівським способом розпочинається спроба збільшити дохідну частину бюджету: п’ятий пункт 55-ї статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» передбачає колишнє звільнення від земельного податку установ Національної академії наук замінити 50-відсотковою пільгою. Наявний не лише черговий економічний абсурд, а й ще одне порушення раніше прийнятих законів. Так, відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму господарського комплексу Національної академії наук України» і пункту 5-1 статті 12 Закону України «Про плату за землю» всі установи НАНУ від земельної плати мають бути звільнені повністю. Серед них й існуючі в системі НАНУ госпрозрахункові конструкторсько-технологічні організації, які в принципі (за нормально працюючої економіки) могли б платити земельний податок. Однак який економічний сенс податку з дендропарків, ботанічних садів, заповідників і величезних антенних полів радіотелескопів?
При загальному запланованому обсязі фінансування на 2003 рік у розмірі 398,2 млн. грн. (ще не факт, що ці гроші отримають у повному обсязі і, тим паче, вчасно!) НАНУ має сплатити земельний податок у розмірі 1194,2 млн. гривень, що перевершує бюджетне фінансування академії рівно втричі! Залишається подякувати за пільгу — а то було б ушестеро!
Дев’яносто сім відсотків суми земельного податку припадає на найбільш багаті на землі установи — заповідники, дендропарки та ботанічні сади. Очевидно, що практично жодних грошей від ботаніків податківці не отримають. Абсурдність пред’явлених до них вимог занадто явна.
Зовсім інше становище в керівників інших установ НАНУ — там у податківців є реальний шанс «виконати свій борг» перед начальством, а не перед державою. Адже контроль за дотриманням фінансової дисципліни бюджетних платежів найсуворіший, аж до кримінальної відповідальності. Тому директори та головбухи академічних інститутів вважають за краще віддати останню копійку в рахунок податку за землю, а не заплатити за спожиту електроенергію, воду та інші необхідні поточні платежі. Про витрату бюджетних коштів на придбання наукового устаткування, оплати наукових відряджень, усього того, задля чого, власне, й існує академічна наука, співробітники більшості інститутів не сміють навіть мріяти. Для повноти картини доречно згадати нічим не підкріплене новорічне підвищення мінімальних зарплат у технічних працівників, що призвело до недоплат за науковий стаж і позбавлення премій основного наукового персоналу.
Жодної відповідальності ні Кабмін, що готував законопроект, ні законодавці, які голосували за нього, ні Президент, який підписав закон про бюджет, перед бюджетниками не несуть. Як стверджує Л.Кучма, головною ідеєю обговорюваної нині конституційної реформи є підвищення взаємної відповідальності всіх гілок влади та їхньої колективної відповідальності перед суспільством. Однак що нині заважає запитати з винних у прийнятті недолугого закону?
Група академіків — народних депутатів (І.Юхновський, К.Ситник, О.Грачов, І.Курас, П.Толочко і М.Жулинський) виступили з законодавчою ініціативою про внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». Суть запропонованого ними — виключити НАНУ зі списку платників податку на землю. Питається: куди дивилися шановні академіки-законодавці разом із спікером-членкором НАНУ В.Литвином, коли голосували за нині чинний закон про бюджет? Розгляд проекту закону дотепер не включено до порядку денного сесії ВР. Новий закон, навіть якщо буде прийнятий, набере сили лише з моменту опублікування. Тобто вже сплачені кошти скарбниця академії не поверне. Проте ясно, що, незалежно від долі спізнілого законопроекту, державний бюджет вагому частину запланованих податкових надходжень не отримає.
P. S. Бюджет НАНУ на 2003 рік становить приблизно 0,3% від ВВП. Порівняйте це з цифрою, наведеною в епіграфі, і відчуйте різницю!