Ідея використовувати як джерело енергії змішану воду (прісна плюс солона) виникла у скандинавів ще в розпал минулої — 70-х років — енергетичної кризи. Помітивши, що температура прісної води річок на місці впадіння у море підвищується на 0,1 градуса, вони перерахували всю енергію, що виділяється при цьому, з урахуванням загального об’єму морських гирл річок і встановили, що це джерело цілком змогло б задовольнити 20 відсотків енергетичних потреб усього людства. Самі лише норвезькі фіорди здатні дати десяту частину енергії, яку споживає країна. Правда, технічне втілення цієї ідеї потребувало дуже багато напівпроникних мембран, виробництво яких тоді було більш ніж проблематичне.
І ось тепер, саме тоді, коли ціна на нафту сягнула 112 доларів за барель, норвезький уряд оголосив, що практично вже готова одна експериментальна електростанція, яка працює на «блакитній енергії», і розпочате будівництво другої, але вже в Данії. І, хоча принципи роботи цих електростанцій трохи різняться (норвезька працює з допомогою осмосу, а данська — зворотного електродіалізу), їх об’єднує астрономічна вартість проектів. На будівництво першої з них, розрахованої на п’ять кіловат (енергія, що її вистачить для роботи однієї пральної машини або кількох дюжин лампочок), норвезька державна компанія Statkraft вирішила виділити 20 мільйонів доларів. Будівництво другої коштуватиме не набагато дешевше, і вона для початку вироблятиме 100 ват. Правда, згодом її потужність планують довести до одного-п’яти кіловат.
Тільки на норвезький проект знадобиться дві тисячі квадратних метрів мембрани, промислове виробництво якої ще не налагоджене. Правда, у разі успішного завершення проекту цю проблему готові вирішити відразу кілька компаній — General Electric, Dow Chemical, Hydranautics і Toray Industries. Отже, вартість отриманої в такий спосіб електроенергії може значно знизитися. Хоча й залишиться в кілька разів вищою, ніж вартість аналогічної енергії, отриманої більш традиційним альтернативним способом — із допомогою вітру та падаючої води.