У проєкті державного бюджету на 2025 рік уряд вирішив закривати дірки в бюджеті коштами медзакладів. Звучить дещо відчайдушно, проте насправді в лікарів ніхто грошей не забиратиме. Це стосується виключно залишків коштів на рахунках, які комунальні заклади охорони здоров’я не вкладають у власний розвиток.
Уявіть, що в Україні більшість комунальних закладів охорони здоров’я виглядають, як на екранах західного кінематографа. Переконана, що у багатьох, хто це прочитав, у кращому разі виникла думка, що це нездійсненна утопія.
Хоча мотивований привітний персонал, висока якість сервісу, охайний вигляд, сучасне обладнання, затишні кав’ярні в амбулаторіях, поліклініках, лікарнях — це те, для чого створювались умови для закладів медреформою (яка триватиме стільки, скільки ми будемо прагнути ефективної медичної системи). На жаль, змушена констатувати, що абсолютна більшість комунальних закладів охорони здоров’я не використовує всіх можливостей збільшити власне фінансування, які надає реформа.
Про що ж мова? В Україні комунальні медзаклади можуть мати кілька джерел фінансування. Однак для більшості основним та єдиним джерелом надходження коштів є замовлення Національної служби здоров’я (НСЗУ). Так, НСЗУ укладає договори з лікарнями і щомісяця перераховує кошти з державного бюджету на надання пацієнтам безоплатних послуг у рамках Програми медичних гарантій.
При цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що договори з НСЗУ мають бути основним джерелом доходу.
Ще на посаді міністра охорони здоров’я і зараз, як фахівець з управління та юрист у галузі медичного права, при спілкуванні з керівниками медичних закладів я продовжую наголошувати, що будь-якому підприємству бажано мати кілька (три-п’ять) різних джерел доходу. І медичні заклади, які наразі в основному отримують кошти лише з державного бюджету, — не виняток.
Як бачимо, вкладатися у власний розвиток, запроваджувати додаткові платні послуги, створювати сервіс, співставний із сервісом медзакладів приватної форми власності, спромоглися небагато комунальних закладів охорони здоров’я.
Особисто мене дещо шокувало обережне ставлення значної кількості керівників лікарень до можливостей, наданих нашим законодавством. На переконання багатьох, додатковий офіційний дохід медзакладу поза договорами з НСЗУ — це шахрайство. Хоча для цього є достатньо прозорі механізми з’ясувати, що оплачується НСЗУ, а що ні.
Забігаючи наперед, скажу, що, навпаки, розвиток і зростання, покращення сервісу та інфраструктури — це прямий обов’язок менеджменту будь-якого медзакладу в інтересах українських пацієнтів.
«На чорний день»
Отже, на сьогодні ми маємо таку картину: більшість медичних закладів України мають єдине джерело доходу — це договір із НСЗУ, а якщо десь пропонують пацієнтам додаткові платні послуги, то несуттєві. Тобто клініки не розвиваються, а весь дохід чи залишки коштів від НСЗУ просто так лежать на рахунках таких закладів охорони здоров’я — чи то до «кращих часів», чи то «на чорний день». І насправді суми вражають. На кінець першого кварталу 2024 року сумарно відлежувалося 20,9 млрд грн: десь 40 млн, десь 155 млн грн.
В особистих розмовах з менеджментом медичних закладів я неодноразово радила ці кошти інвестувати хоча б в облігації (ОВДП) і у такий спосіб і підтримати країну, і одержати додатковий прибуток та не втратити на інфляції. Як правило, у відповідь чула, що так не можна використовувати гроші, адже вони мають цільове призначення. Підкреслю, жоден закон, нормативно-правовий акт не забороняє медичним закладам мати офіційні різні джерела прибутку.
Отже, здебільшого через неефективне використання коштів керівниками комунальних медичних закладів уряд вирішив поміняти правила гри. В умовах воєнного стану та необхідності збільшити видатки на оборону, величезного дефіциту бюджету державні кошти мають ефективно працювати, а не «відлежуватися» десь на рахунках.
Ідея Кабінету міністрів полягає у тому, що гроші, зароблені медзакладами за договорами НСЗУ та не використані на власний розвиток (наприклад, на закупівлю обладнання, підняття зарплати медичним працівникам, точкові косметичні ремонти), такі заклади охорони здоров’я мають перевести на окремий рахунок Держказначейства до 1 березня 2025 року. Фактично гроші і надалі належатимуть цим медзакладам, але всі чудово розуміють, що забрати їх із Держказначейства та запустити в роботу буде набагато важче.
Грубо кажучи, це означає: якщо заклад заробив кошти у держави, але не вклав у власний розвиток, то ці кошти працюватимуть в іншій сфері, де вони потрібні. Наприклад, в тій же оборонці. Отже, якщо менеджмент медичних закладів не знає, як змусити гроші працювати на благо української медицини, то це з їхніми коштами робитимуть в інших галузях.
Хоча я переконана, що ця пропозиція Кабміну — тимчасовий вимушений захід, адже в країні війна, в бюджеті великий дефіцит і ці кошти можуть перекрити певну дірку, та водночас це й наслідок пасивності у питаннях пошуку можливостей збільшити доходи закладів охорони здоров’я у значної кількості їхніх керівників.
Тож у мене буде два короткі висновки та рекомендації щодо сформованої ситуації:
- Комунальні медичні заклади не мають боятися розвиватись, і тоді їм не треба буде перераховувати залишкові кошти на рахунок Держказначейства. Я часто чула знову ж таки від менеджменту комунальних закладів охорони здоров’я про те, що за жодних умов вони не зможуть конкурувати з приватними медичними закладами. Не погоджуюся з такою тезою. Адже в них є можливості інвестувати у платне підвищення кваліфікації фахівців лікарні, зарплати працівників, закупівлю нового обладнання, маркетинг і рекламу, що позитивно впливає на впровадження нових платних послуг.
- Приватні медзаклади, які уклали договори з НСЗУ, повинні бути у рівних умовах із комунальними медичними закладами щодо інвестування державних коштів. Справедливим буде цю норму застосовувати і до приватних медзакладів, які мають договори з НСЗУ. Простими словами, хочеш працювати з державними коштами — розвивайся.
- Шукати інші джерела доходу, у тому числі пасивного. Наприклад, інвестиції у військові ОВДП.
- А народним депутатам все ж варто трохи змінити запропоновану норму на етапі внесення поправок. А саме: залишити на рахунку лікарні місячний бюджет заробітної плати як гарантію своєчасних виплат, адже платежі від НСЗУ можуть надходити не завжди своєчасно для потреб закладу.