Другим складним етапом кожної реформи, після інституційного, є добір якісних кадрів, а небажання потенційних кандидатів брати участь у масштабних конкурсах на посаду суддів, гальмуватиме прогрес не лише судової реформи, а й усіх її похідних реформ, оскільки вимагатиме додаткових конкурсів та більшої кількості людських, часових, фінансових ресурсів, пише експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив Каріна Асланян у статті "Судова реформа. Що відбувається з конкурсами до судів?".
В ОП повідомляють, що кандидатів "відлякують жорсткі критерії перевірки на доброчесність".
"Розуміючи, що завтра вся країна дізнається, коли ти, наприклад, порушив правила дорожнього руху чи не сплатив аліментів, люди не хочуть подаватися на конкурс. На мою думку, в процесі добору суддів буде зрозуміло, чи треба переглядати ці вимоги", — зазначає заступниця керівника офісу президента Ірина Мудра.
Експертка наголошує, що кандидатів відлякує не так перевірка на доброчесність, а можливі наслідки її надмірної публічності (як порівняти з європейськими країнами).
"Вже є приклади, коли в прямому ефірі розголошували конфіденційну інформацію щодо осіб, які перебувають на тимчасово непідконтрольній території. І такі випадки впливають на бажання йти на конкурс. Так само як нарізки відео з відповідями кандидатів у ТікТоку чи меми у Фейсбуці та Інстаграмі", - розповідає Асланян.
За її словами, впродовж останніх десяти років судді вже звикли до різного роду перевірок, а от представники інших правничих професій — науковці та адвокати менш охоче беруть участь у конкурсах (у відсотковому еквіваленті).
"Але саме вони по суті є тією новою кров’ю, яку всі бажають влити в судову систему і без якої система справді не зможе нормально функціонувати", - пише авторка.
Експертка каже, що ситуацію також погіршили повномасштабна війна, невизначеність, а також постійні нові етапи реформування, яких лише за останні п’ять років було декілька.
Асланян вважає, що наша країна нині перебуває на важливому етапі добору суддів до ключових судів, які визначатимуть вектор правосуддя впродовж наступних щонайменше 20 років.
"Головне завдання зараз — не лише обрати максимально якісних і доброчесних кандидатів (це база!), а й зробити це з максимальною повагою до людей і професії, аби не відбити в хороших юристів бажання йти на конкурси та якісно змінювати цю країну заради перемоги та нашого майбутнього в ЄС і НАТО", - підсумовує авторка.