Довгограюча платівка під назвою «Підготовка до продажу ВАТ «Укртелеком» нарешті зробила ще один оберт. У вівторок 12 червня Фонд держмайна підписав договір із переможцем конкурсу з відбору радника з його продажу — консорціумом західних компаній у складі Squire, Sander&Dempsey L.L.P., Millen Financial Services і BNP Paribas. Шампанське за успіх справи випили тихенько, без преси — особливо святкувати було нічого. Конкурс уже безнадійно відстав від графіка, і цілком очевидно, що нинішнього року «Укртелеком» не продадуть.
Це фактично визнає й уряд, тим більше що він у нас тепер новий і за огріхи попередників не відповідає. Того ж дня прем’єр А.Кінах, говорячи про перспективи наповнення бюджету, підкреслив, що «сумніви стосовно дуже ризикованих джерел надходження фінансових ресурсів, насамперед від приватизації в розмірі 5,9 млрд. грн. і по кредитах міжнародних фінансових організацій, стали реальністю». Піврічний план з доходів від приватизації буде виконано, за розрахунками уряду, максимум на половину.
Втім, поки що кажуть (тихо і не дуже впевнено), що секвестру держбюджету у зв’язку з цим не буде, бо економіка зростає та й Захід грошенят, може, підкине. Та про всяк випадок уряд має бути готовий перекрити недонадходження від приватизації та відсутності зовнішніх кредитів.
Загалом, тло для підписання договору виблискувало якщо не оптимізмом, то принаймні реалізмом. Очевидно, що перед радником уже не ставитимуть явно нездійсненних завдань — знайти клієнта, готового купити «Укртелеком» якраз під ялинку (до закриття банків 31 грудня). Натомість він спокійніше займеться розробкою стратегії продажу «Укртелекому», оцінкою його вартості і пошуком покупців. Після укладання договору комісія з приватизації «Укртелекому» і радник обговорять і затвердять умови, а також графік спільної роботи. У цьому графіку будуть уже зовсім інші дати.
Взагалі справа обіцяє бути нелегкою, і нудитися раднику аж ніяк не випадає. Досі незрозуміло навіть, який саме пакет продається: чи 25%, чи більший (пакет з 50%+1 акція держава в кожному разі залишає за собою). Парламентом ходять різні варіанти законопроектів з цього приводу. Як не вирішено й те, чи буде потім пакет розмито додатковою емісією акцій, чи ні. Невідомо, коли розпочнеться пільгова підписка і скільки народу в ній братиме участь. Тим часом закону про особливості приватизації ВАТ «Укртелеком» незабаром уже виповниться рік — його Верховна Рада прийняла в липні 2000-го.
У принципі, відомо, що за 25-відсотковий пакет акцій ми хотіли б отримати щонайменше 525 млн. дол., а краще — більше. Це близько 2,5—3 номіналів за акцію. Гроші, як для Заходу, не дуже великі, але на вітер їх ніхто не викидатиме. Тож у найближчі місяці доведеться визначатися — і в парламенті, і в уряді, і в самому «Укртелекомі», — що до чого. Якщо ж підготовка до продажу йтиме такими темпами (і з таким рівнем організованості) й далі, то надходжень від продажу «Укртелекому» країна не дочекається не те що в нинішньому, а й у наступному році. І провину за це на радника зіпхнути навряд чи вдасться...