UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Укртелеком» — за десятку без тари

Роки три тому один вельми компетентний український експерт у сфері приватизації сказав, що ціна «Укртелекому» залежить від того, наскільки швидко бажання одержати гроші візьме гору над бажанням продати дорого...

Автор: Ігор Маскалевич

Роки три тому один вельми компетентний український експерт у сфері приватизації сказав, що ціна «Укртелекому» залежить від того, наскільки швидко бажання одержати гроші візьме гору над бажанням продати дорого. Експерта звали Олександр Рябченко.

З «Укртелекомом» вийшло точно за приказкою: хотіли як краще, а вийшло як завжди. Його збиралися продавати при трьох президентах і півдюжині прем’єрів. І коли епохальне відкриття конверта відбулося, епізодом, який запам’ятався найбільше, стала наявність аж одного дуже невиразного учасника - австрійської ЄСУ (EPIC Services Ukraine), що подала заявку з перевищенням стартової ціни на 10 гривень. Над цим «і червонець зверху» уже познущалася вся українська преса.

Що ж до пункту «дорого», то в 2008 році державний пакет у 67,8% акцій збиралися продавати за суму, еквівалентну 2,38 млрд. дол. Нині на 25% більший пакет виставили за 1,31 млрд. «зелених».

Тобто по ходу багаторічної утряски та усушки капіталізація компанії впала в 2,5 разу. Пам’ятається, колись пан Рябченко (і не він один) казав про 4-4,5 млрд. дол.

Списати все на кризу важко: той самий «Вимпелком» (із «Київстаром», який ввійшов у нього) за цей час подешевшав набагато скромніше - на 27%.

Важко не погодитися з єдиним претендентом на купівлю «Укртелекому», який заявив Deutsche Welle, що мінімальний інтерес до конкурсу був викликаний його умовами: «З нього були виключені компанії, які частково належать державі. Це вивело з гри багатьох лідерів європейського ринку телекомунікацій. Тож залишилося не так уже й багато претендентів, тим паче що фінансовому інвестору, який не має багаторічного досвіду роботи в Україні, важко було оцінити, наскільки виправданою є стартова ціна». Цілком розумно.

До конкурсу не допустили й компанії, доходи яких від продажу послуг в Україні перевищують 25%. І основною реакцією ринку на те, що відбувається, було - «і навіщо затіяли цей цирк?»

Спочатку ринок був свято переконаний, що умови конкурсу, які утруднили доступ ключовим конкурентам, писалися або під Ріната Ахметова, або під російську МТС. Нині всі дещо розгубилися. Обидва фаворити офіційно заявили, що до переможця стосунку не мають.

Наприклад, в Ахметова сказали, що «компанія, яка бере участь у конкурсі, не має стосунку ні до Ріната Ахметова, ні до групи СКМ». Утім, такі заяви не означають відсутності опціону чи будь-якої іншої схеми участі.

У МТС більш докладно поінформували, що платити «більш як мільярд доларів» на сьогодні не готові.

З іншого боку, ніхто не сумнівається, що австрійці в «Укртелекомі» - це зовсім не назавжди. Власне, вони й самі цього не приховують.

Уже в перших інтерв’ю з нагоди перемоги від компанії з такою знаковою назвою ЄСУ звучать обіцянки, що вона - «фінансовий інвестор». «Ми не вкладатимемо грошей назавжди. Ми не бачимо себе як компанію-оператора зв’язку. Ми, вочевидь, думаємо про майбутній продаж, але це не буде пріоритетом на багато років уперед».

Щоправда, поки що покупці не мають наміру перепродати компанію «раніше, ніж через п’ять років». Що взагалі-то передбачає широкий набір варіантів - починаючи від зміни намірів і закінчуючи зміною структури власності самого переможця приватизаційного конкурсу. Тим паче що ніякого мільярда з лишком вільних грошей у нього не має.

Цікаво, але відразу після результатів розкриття одного-єдиного конверта уряд виступив із цілком байдужою заявою, що йому не дуже важливо, скільки у результаті «накапає» грошей.

За словами прем’єра Миколи Азарова, «коли ми вели переговори з МВФ, я орієнтувався на продаж «Укртелекому», розраховував, що надійде 12 млрд. - вони не надійшли та явно вже не надійдуть цього року. Ми прожили? Прожили...» Після чого додав: «Головне - модернізація цих об’єктів, прихід реального інвестора, якщо ці процеси відбуватимуться, то ми вирішимо завдання, які стоять перед приватизацією, якщо ні, то краще нехай вони працюють у тому режимі, у якому працювали до того».

На тлі свіжоанонсованої претендентом інвестиційної програми із вкладенням за п’ять років в «Укртелеком» аж 450 млн. грн. (за мінімальних потреб мінімум на порядок більше) прем’єрські побажання звучали весело...

На ці 450 млн. грн. за п’ять років австрійці збираються розвивати швидкісний широкосмуговий Інтернет і одночасно зберігати частку «Укртелекому» на ринку фіксованого зв’язку. На перше грошей, може, й вистачить, але от на друге...

Проте в австрійців і справді нічого для нас більше немає. Тож запитання, хто і на яких умовах позичив маловідомій компанії мільярд триста мільйонів доларів, - як і раніше, головна інтрига події.

Власне, продаж іще не завершений. У переддень Різдва,
6 січня, має відбутися засідання, на якому Фонд держмайна України вибере компанію-оцінювача, яка наново оцінить акції. Австрійці вже заявили, що їхні можливості переплатити, крім уже заявлених 10 грн., досить скромні.

Іронічність ситуації полягає в тому, що материнська структура ЄСУ - австрійська компанія EPIC уже була свого часу оцінювачем «Укртелекому»...

Поки ж конкурсна комісія ФДМ «одноголосно підтримала запропоновану учасником конкурсу концепцію розвитку «Укртелекому». Справді, їм то однаково. Для фонду - це можливість зробити хороше обличчя: ми мало не виконали річний план приватизації. Пам’ятаєте слова «швидко чи дорого»?

Олександр Рябченко тоді ще сказав, що «ціна продажу залежатиме від ефективності вибраного способу». Цікаво, як там з ефективністю? Хоча... Тоді він не був головою ФДМ.

А так усе в нормі. Учасникам ринку телекомунікацій багаторічна епопея з його продажу настільки приїлася, що їм теж усе одно. Уряду, як зазначалося, теж гроші не потрібні. А майбутньому кінцевому покупцю економія явно не зашкодить. Загалом, майже консенсус, добродії...

Опозицію, яка вибухнула ритуальними криками, що «він коштує дорожче», битимуть простими запитаннями: а чим ви, люб’язні та вельмишановні, займалися, коли «Укртелеком» коштував дорого? При цьому те, що й нині його можна було продати набагато краще, тихо піде з фокуса.

Сама оцінка акцій затягнеться приблизно на місяць, отже, договір купівлі-продажу підприємства з’явиться ближче до середини лютого.

Найшвидше, стартова ціна так і залишиться ціною продажу. Хоча можуть трохи й додати. Адже на запропоновану інвестором десятку понад стартову ціну й двох пляшок пива не купиш. Треба б трішки додати. На тару.