Отже, держава — власник 92,86% акцій ВАТ «Укртелеком» — придумала ще один спосіб продажу компанії. Згідно з опублікованим Фондом державного майна України планом розміщення акцій компанії, 5% буде продано на українських біржах невеличкими траншами, а 37,86% — на Лондонській фондовій біржі (LSE). 50%+1 акція повинні залишитися у власності держави.
«Український» пакет має бути реалізований із травня по липень, і за нього планується одержати, за оцінками різних держчиновників, 1 млрд. грн. «Лондонський» пакет намічено продати з серпня по грудень, він оцінюється в 1,6 млрд. — уже доларів. Така схема викликає як мінімум два запитання: кому в Лондоні потрібні акції компанії, що стрімко втрачає ринкову частку, а також чи буде узагалі реалізовано ці плани?
Перший продаж 0,5% акцій на українських біржах має відбутися 15 травня. За його результатами планують сформувати транші, а також визначити їхню стартову ціну. В початковому варіанті плану розміщення акцій, опублікованому 21 березня, передбачалося, що «український» пакет буде продано п’ятьма траншами по 1%. Торги мають відбутися 28 березня, 2, 9, 16 і 23 квітня. Проте напередодні першого продажу голова Фонду держмайна Валентина Семенюк виступила з новою ініціативою — продати 5% десятьма траншами по 0,5%. «Що менший пакет, то вища ціна», — заявила Валентина Петрівна.
Котирування акцій «Укртелекому» на ПФТС після будь-яких оголошень ФДМУ про плани приватизації стабільно зростають і коливаються близько 1,11—1,15 грн. Це відповідає капіталізації компанії на рівні 21 млрд. грн. 5% — це мільярд гривень. Саме стільки має намір виручити Фонд від продажу цього пакета.
Проте не факт, що в результаті збільшення кількості акцій в обороті їхня вартість буде зберігатися або зростати. Як уже писало «ДТ» (№5 за 10 лютого ц.р.), як спосіб вкласти гроші для одержання прибутку ці цінні папери можуть використовувати тільки ті акціонери, які можуть впливати на надзвичайно мінливу дивідендну політику компанії. Чим мало хто може похвалитися. Найбільше такі невеличкі пакети зацікавлять спекулянтів (у цивілізованому значенні цього слова), які збираються пізніше перепродати їх більшим інвесторам.
Однак грошові ресурси фінансових компаній — гравців вітчизняного фондового ринку не безмежні. Адже вартість одного 0,5-відсоткового пакета вчетверо-вп’ятеро перевищує середньодобовий обсяг торгів на ПФТС. А тут ще «Укртелеком», за словами його керівника Георгія Дзекона, має намір викинути на біржу близько 1% своїх акцій із числа тих кількох відсотків, що значаться на балансі «Утелу» з часів скуповування Міжрегіональною фінансовою компанією акцій пільгової підписки. Тому ринок може «не переварити» кількість акцій «Укртелекому», яка майже вдвічі перевищує те, що обертається на ньому нині. Їх котирування можуть упасти, виручка держави буде меншою за очікувану.
Можливо, надія ФДМУ виручити мільярд може грунтуватися на планах викликати ринковий ажіотаж. Постійні перенесення початку торгів може бути елементами цієї «ажіотажної» PR-кампанії.
Навіть якщо під час торгів комусь удасться сконцентрувати всі 5% «українських» акцій, це не дасть йому можливості впливати на операційну діяльність компанії. А мільярд (а то й більше) гривень, що треба на це витратити, навряд чи вартий тих кількох мільйонів гривень дивідендів (за статистикою, виплат останніх років), які можна одержати на цей пакет. Тому набагато більший інтерес становить те, хто купить акції в Лондоні.
Нині Фонд держмайна готує проекти документів для продажу 37,86% акцій ВАТ «Укртелеком» на міжнародних фондових біржах. Як розповів «Інтерфаксу-Україна» директор департаменту ФДМУ продажів акцій на фондових ринках і проведення аукціонів Юрій Яковлєв, пропонується організувати продаж «Укртелекому» на міжнародній біржі як пілотний проект для відпрацьовування цього механізму на майбутнє, тому що раніше такий спосіб приватизації в Україні не використовувався.
Пан Яковлєв нагадав, що ще 2000 року було затверджено положення Фонду про продаж акцій у процесі приватизації через депозитарні розписки, проте реалізувати його на практиці за умов наявної нормативної бази неможливо. Також було повідомлено, що кілька інвестиційних посередників заявили про готовність узяти на себе видатки з організації продажу акцій «Укртелекому» на міжнародній біржі. З умовою їх компенсації з суми, отриманої за результатами продажу.
Чому ж ФДМУ заговорив саме про Лондонську біржу? «Ми перебуваємо в центрі Європи — це раз. Лондонська найстаріша — це два. По-третє, у неї найменший відсоток за послуги серед усіх. І, по-четверте, їхні стандарти фондового ринку відповідають стандартам України», — пояснила журналістам у вівторок такий вибір голова ФДМУ Валентина Семенюк. Заступник голови фонду Дмитро Парфьоненко зазначив, що найменша вартість акцій, з якою можна вийти на LSE, становить 1 млрд. дол., «а це приблизно й є 38% «Укртелекому».
Підкреслимо: ніхто з керівників Фонду або уряду не каже про IPO (Initial Public Offering — першу публічну пропозицію акцій) «Укртелекому». Можливо, з тієї причини, що порядок виходу на IPO передбачає оголошення про це за два-три роки до події, протягом яких компанія має строго відповідати біржовим стандартам, а також тривалу процедуру підготовки. А гроші від продажу «Укртелекому» країні потрібні негайно. З іншого боку, «гроші негайно» потрібні вже сьомий рік, і ніхто не заважав державі прийняти рішення про повноцінний IPO «Укртелекому» три роки тому.
Як уже писало «ДТ», компанії, що виводять свої цінні папери на міжнародні фондові біржі, мають відповідати жорстким вимогам. Одна з «найжорсткіших» бірж — Нью-Йоркська, де «торгуються» «Вимпелком» і «МТС». Для проходження процедури лістингу на NYSE компанія має подати заяви на реєстрацію емісії в Комісії з цінних паперів США (SEC) за формами 20-F і F-1, а також звітність за два попередні періоди за стандартами US GAAP, із дотриманням положень закону Сарбейнса—Окслі.
Цей закон було прийнято 2002 року після гучних банкрутств Enron та WorldCom. Він передбачає особисту відповідальність керівника компанії й фінансового директора, які безпосередньо завіряють звітність перед поданням її в SEC, за перекручування фінансової інформації компанією-емітентом аж до кримінальної. А також збільшує обсяг фінансової інформації, що підлягає розкриттю: крім фінансових звітів, потрібні дані про всі великі угоди, не відображені в балансі підприємства, результати й звіти про всі внутрішні перевірки і навіть норми корпоративної етики. Загалом, якщо розкрити всі ці дані щодо «Укртелекому», саме час буде проводити масові репресії.
А от із Лондонською біржею ситуація цікавіша. Річ у тім, що на LSE є два торговельні майданчики: основний ринок (Main Market) і альтернативний майданчик AIM (Alternative Investment Market). Потрапити на перший майже так само складно, як і на NYSE. Компанія має відповідати вимогам Лістингового агентства Великобританії (UKLA), причому агентство здійснює перевірку документів. У вільному продажу має обертатися від 25% акцій. До того ж участь у мейнлісті LSE досить дорога. Проте акції російської АФК «Система» торгуються саме там.
А альтернативний майданчик (AIM) саме й було створено для молодих компаній, що розвиваються. Там керуються не правилами UKLA, а своїми внутрішніми вимогами, які вважаються доволі м’якими. Не встановлюється мінімальна кількість акцій у публічному обігу, не обов’язково пред’являти реєстр за минулі роки, немає мінімального рівня ринкової капіталізації.
За правилами майданчика, експертиза цінних паперів не проводиться, а розміщення організує так званий номад (призначений радник), котрий досліджує господарську діяльність компанії (due diligence) і робить висновок — чи може компанія пройти лістинг на AIM. Вимоги до розкриття інформації м’якші, ніж за американським законодавством. Вступний внесок і щорічна плата — на два порядки нижчі, ніж на основному майданчику.
Оскільки ФДМУ не веде мови про IPO «Укртелекому», можна припустити, що планується здійснити так зване приватне розміщення (private placement, PP) цінних паперів компанії. Вимоги до прозорості і дохідності компанії, яка здійснює таке розміщення, ще нижчі, ніж при IPO. А група інвесторів, допущених до купівлі акцій, формується інвестиційним банком і може бути закритою. І ніщо не заважатиме сформувати її з представників АФК «Система» і «СКМ».
Таким чином, коли вітчизняні чиновники кажуть про продаж акцій «Укртелекому» на Лондонській біржі, швидше за все, мається на увазі приватне розміщення акцій компанії на AIM. Іншими словами, продаж блокуючого пакета компанії наперед визначеним інвесторам.
До кінця березня 2007 року аудиторська компанія KPMG завершить аудит ВАТ «Укртелеком», і цей висновок, напевне, стане основою для due diligence компанії на біржі. Нагадаємо: раніше KPMG і Ernst&Young уже проводили аудит «Укртелекому», що було потрібно, наприклад, для одержання два роки тому півмільярдного кредиту DeutscheBank і CreditSuisse. Проте в деяких випадках аудиторські звіти містили застереження про «часткову відповідність» міжнародним стандартам звітності «Укртелекому» за минулі роки. Втім, якщо йдеться про РР, то аудит може взагалі не знадобитися: адже інвестори будуть «свої»...
Цікаво, наприклад, чи зададуться аудитори, радники і майбутні інвестори запитанням — як вийшло, що минулого літа «Укртелеком» заявив про катастрофічне падіння прибутку, восени подав на розгляд урядові фінансовий план зі збитками 80 млн. дол., проте буквально за два-три місяці різко наростив показники? І закінчив рік із прибутком майже 100 млн. дол., а наступного року, замість збитків, також збирається бути прибутковим? Такі коливання прогнозів біржі, як правило, не прощають.
Складно буде пояснити незалежним покупцям ринкові перспективи «Укртелекому». Адже наявність перспектив зростання бізнесу компанії, чиї акції виводяться на торги, називають одним із найважливіших чинників успіху такого розміщення.
Про складне фінансове становище «Укртелекому» «ДТ» пише постійно. І надій на поліпшення ситуації за умов зростання конкуренції та наближення ринку до насичення мало. Про успіх проекту розгортання мережі мобільного зв’язку «Укртелекому» можна буде говорити хіба що через рік-два: у поточному році від нього заплановано лише 113 млн. дол. збитків. Обсяг дивідендів становить близько 1% від капіталізації компанії (тобто від витрачених на купівлю її акцій коштів) і абсолютно не прогнозований з року в рік.
Що ж може мотивувати західних інвесторів на купівлю настільки непередбачуваних цінних паперів? Хіба що мобільний зв’язок: якщо старт проекту збіжиться з початком розміщення акцій у Лондоні, грамотна PR-кампанія «першого в СНД оператора 3G» посприяє зростанню інтересу до акцій оператора.
Тому цілком імовірним бачиться перспектива купівлі акцій «Укртелекому», наприклад, фінансовими компаніями, що обслуговують інтереси давно присутньої на LSE «Системи». І контролювати цей процес з України буде вкрай складно. З офіційних повідомлень ми дізнаємося лише, що «Укртелеком» розхапали...