Швидкий і, на щастя, безкровний штурм центрального ГЗК став наочним свідченням того, куди можуть завести корпоративні конфлікти... Причому незалежно від того, хто в такій ситуації перемагає, сама галузь втрачає — поки відбуваються розбірки про власність, ні про які серйозні інвестиції в підприємство не може бути й мови.
Тим часом підприємства гірничорудної галузі сьогодні потребують не конфліктів, а в інвестицій. Для реалізації Програми розвитку залізорудних підприємств на період до 2010 р. необхідно направити 9,0 млрд. грн. капітальних інвестицій. При цьому самі підприємства зможуть забезпечити за рахунок своїх доходів не більше 60% від необхідних коштів. Решту в галузь слід залучати у вигляді інвестицій — для чого, власне, і проводиться приватизація.
Для виведення підприємств гірничо-видобувної галузі з фінансово-економічної кризи необхідна системна та планомірна багаторічна робота з відновлення основних фондів і подолання катастрофічного відставання за розкривними роботами.
Величезні гроші потрібні для підвищення якості й конкурентоспроможності товарної продукції. Треба пам’ятати, що Криворізьке родовище залізних руд експлуатується понад 100 років. Вершки давно знято, із 8,6 млрд. тонн нинішнього балансового запасу діючих підприємств лише 370 млн. тонн (4,3%) — природно багаті, решта — бідні залозисті кварцити, що потребують збагачення.
Крім того, без залучення інвестицій фактично приречений і підземний Кривбас (а це близько 15 млн. т видобутку). Там уже нині украй необхідно завершити перший етап реструктуризації та перейти до реалізації другого етапу реструктуризації галузі. Без цього намічене програмою щорічне видобування 67 млн. тонн руди так і залишиться в планах.
Тож приватизація «Укррудпрому», що виготовляє майже 70% товарної продукції галузі, стільки ж залізорудного концентрату й понад 50% залізорудних котунів, — значною мірою доленосне рішення. Нинішнього року вже розглядалося кілька пропозицій залучення інвестицій на підприємства. Зважаючи на все, вдалося знайти варіант, який зводить до мінімуму конфліктний сценарій.
Наприкінці листопада Верховна Рада ухвалила в першому читанні Закон «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії (ДАК) «Укррудпром». Його основною ідеєю стала можливість продажу ГЗК не цілком, що призвело б до монополізації ринку й викликало б затяжну війну за власність. З огляду на те, що частка підприємств ДАК «Укррудпром» у виробництві товарної продукції становить 44 млн.т. (69%), її наслідки означали б смерть української металургії.
Тож парламент затвердив більш зважений варіант продажу пакетів ГЗК окремо різним інвесторам. Приватизації підлягатиме не сама ДАК «Укррудпром» у цілому, а окремі пакети акцій підприємства. Відповідно, приватизація кожного ГЗК окремо — це можливість уникнути монополії на ринку залізорудної сировини для металургійної промисловості.
При цьому до потенційних покупців висувається низка вимог, основною з яких є пряма заборона офшорним компаніям брати участь у приватизації.
Крім того, для збереження контролю над виконанням інвестиційних зобов’язань на першому етапі передбачається закріплення в держвласності блокуючого пакета акцій.
Як відзначається в обгрунтуванні цього рішення, спроби одержання «швидкого доходу без значних капітальних видатків призведуть до необоротних негативних наслідків і втрати можливості подальшої ефективної та безпечної розробки родовищ».
Від приватизації підприємств компанії чекають залучення потужних стратегічних інвесторів, котрі будуть зобов’язані здійснити капітальні вкладення в розвиток гірничорудних підприємств, зокрема — у вищезгаданих обсягах у розвиток загальної інфраструктури родовища.
При цьому для гарантування достатнього рівня впливу на процеси в приватизованих підприємствах на перший період у держави залишаться блокуючі пакети акцій підприємств. Таке перестрахування необхідне. Воно забезпечить продовження функціонування Криворізького родовища залізних руд як єдиного господарського комплексу. З огляду на те, що й після приватизації ГЗК доведеться виконувати надзвичайно складний комплекс природоохоронних функцій, це виявиться незайвим.
Місто розташовано вздовж родовища, фактично під Кривим Рогом утворилася смуга кар’єрних виробок і підземні пустоти завдовжки понад 100 км, завширшки до 3 км і глибиною понад 1300 метрів. А вздовж цієї смуги — відвали пустих порід, хвостосховища заввишки понад 100 метрів...
Не слід забувати й про те, що ГЗК — це містотворні підприємства.
З іншого боку, щоб уникнути багаторічного корпоративного конфлікту, депутати погодилися, що першочергове право на придбання акцій, що залишилися, мають інвестори, котрі вже володіють більш як 25% акцій підприємства, що продається.
Надалі вони мають пріоритетне право й на придбання держпакета. Після оцінки вартості зможуть викупити закріплені в держвласності акції. Крім того, проект закону передбачає мораторій на банкрутство підприємств «Укррудпрому» протягом п’ятьох років.
Загалом, новий законопроект, на відміну від варіанту приватизації всього «Укррудпрому», — це шанс провести мирну приватизацію, уникнувши корпоративних воєн у галузі між існуючими власниками блокуючих пакетів і новим власником «Укррудпрому». Схоже, що такий варіант влаштовує всі зацікавлені сторони: Приватбанк, Лукойл-Північний-Захід, СКМ, ІСД, Укрсиббанк.
До речі, відповідно до оголошених планів у найближчій перспективі значно зросте частка поставок руди на внутрішній ринок... Якщо обсяг експорту планується зберегти на рівні 2002 року, то поставки залізорудної сировини на українські підприємства зростуть приблизно на 10% — до 45,3 млн. тонн.
Тим самим буде знижено залежність від імпортної сировини. Передбачається, що за рахунок збільшення обсягу поставок концентрату й котунів на внутрішній ринок буде забезпечено поступове зменшення імпорту з Росії. З 2007 року залізорудні підприємства мусять уже цілком забезпечити потребу внутрішнього ринку (при планованому виробництві чавуну в 26,0 млн.т).
А загалом залучення інвестицій надасть галузі потужний імпульс для розвитку. Це розуміють і депутати. Недарма законопроект схвалено в першому читанні, а альтернативний «передконфліктний» законопроект — «із монопольним продажем» — навіть не розглядався.
Тим паче що запропонований закон в принципі фіксує існуючі положення, коли на всіх ГЗК уже є великі недержавні власники.
До речі, ФДМ теж заявляв, що вважає доцільнішою приватизацію гірничо-збагачувальних комбінатів, що входять у державний холдинг «Укррудпром», окремо, а не єдиним пакетом.
«Укррудпром» — занадто унікальний об’єкт, щоб продавати його просто так. Держава повинна бути впевнена, що його продаж не призведе до втрати національного надбання. І цінність проекту нардепа Мовчана полягає саме в наявності таких гарантій.
Природно, поки що зроблено лише перший крок, ще буде друге читання, між читаннями доведеться узгодити в законопроекті всі шорсткості. Але початок дарує надії.
ДАК «Укррудпром» створена 1998 року. До її складу входять Північний, Південний та Інгулецький ГЗК, Суха Балка, Докучаєвський флюсодоломітний комбінат, а також Новотроїцьке й Балаклавське рудоуправління. 100% акцій «Укррудпрому» належать Фонду держмайна. Статутний фонд компанії становить 1,154 млрд. грн.