Коли 1 та 8 грудня у Фонді держмайна відбувалося розпечатування конвертів із заявками на участь у конкурсах по шести обленерго, його співробітників змагали двоїсті відчуття. З одного боку, стало зрозуміло — цього разу серед учасників будуть відомі фірми. Їх виявилося аж вісім, що можна розцінити як успіх. Адже щоб привернути увагу потенційних інвесторів до купівлі та самих об’єктів, робилося дуже багато. Прем’єр особисто літав у Париж і Лондон, запрошуючи до участі Electricite de France (між іншим, самі французи — компанія зі 100-відсотковою держвласністю) і AES Corporation (США). Трохи пізніше було проведено ще одну презентацію в Лондоні. Проте скільки відомих західних фірм братиме участь, зрештою, не знав ніхто. Інвестиційний радник — CSFB-Україна — дипломатично говорив, майже як у Висоцького, «не менше трьох, не більше десяти».
Конверти засвідчили, що зусилля уряду не пішли в пісок: у конкурсі взяли участь відомі вже в Україні EDF Internacional (Франція), один із підрозділів американської AES — AES Washington Holdings B.V.Corp. та іспанська Union Fenosa Acex. З’явилися й новачки — японська Kansai Electric Power Company INC, німецька Bewag (Берлінські енергомережі), велика американська корпорація Cinergi Corp, європейська група Enrop Europe LTD. До сюрпризів можна зарахувати участь у приватизаційному конкурсі словацьких Vychodoslovenske energeticke zavody, s.p. (Східнословацьких енергетичних підприємств).
Як очікувалося, прийшло і РАТ ЄЕС Росії. Щоправда, його чекали лише на «Севастопольенерго», а воно подало заявку ще й на «Київобленерго».
Та все ж головною несподіванкою стала участь у конкурсі з продажу «Рівнеобленерго» та «Житомиробленерго» ТОВ «Полтавасільгоспенерго», а по «Кіровоградобленерго», «Херсонобленерго» і «Севастопольенерго» — ВАТ «Полтаваобленерго». Відтак сумнівів не залишалося — буде бійка...
Головне — як рахувати
Результати конкурсів 1998 року, про які «ДТ» вже не раз розповідало, наштовхнули уряд на думку, що учасниками майбутніх енергопродажів мають бути не офшорні компанії, а великий промисловий (він же стратегічний) інвестор. Крім того, щоб підвищити довіру до прозорості процесу приватизації, радником ФДМ має виступати західна компанія з пристойною репутацією.
У принципі, обидві ідеї були нормальні, та були й «але». Малося на увазі, що промисловим інвестором може бути лише західна фірма — участь місцевих намагалися максимально обмежити. Крім того, абсолютизувалися участь і роль радника в процесі. Недавній сумний досвід приватизації ЗАлКу засвідчив, що від втручання ззовні не гарантує і радник.
Довго було незрозуміло, в який спосіб у приватизації енергетики братимуть участь українці. В основному все зводилося до варіанту участі через іноземного посередника. І на початку жовтня мало хто прогнозував прямий вихід на конкурс. Принаймні уряд та ФДМ, вочевидь, розгубилися. Річ у тім, що кваліфікаційні вимоги до учасника конкурсу вони встановили дуже жорсткі, подолати їх було нелегко. Наприклад, спеціально створений для роботи з країнами СНД підрозділ корпорації AES — компанія AES Silk Road, попри факт володіння енергокомпаніями в Казахстані та Грузії, критеріям промислового інвестора не відповідала. Вона не має трирічної прибуткової діяльності. Відтак AES довелося йти на конкурс через своє американське відділення, яке, в свою чергу, представляло венесуельський підрозділ корпорації…
Тим несподіванішим виявився сам факт, що «Полтаваобленерго», а отже, і її дочірнє підприємство «Полтавасільгоспенерго», проходили крізь це сито. Мабуть, єдиною зачіпкою, яка б дозволила його не допустити до конкурсу, була вимога закону про те, що в приватизації не мають права брати участь підприємства з часткою держвласності понад 25%.
Відповідно до серпневого 1999 року указу Президента, у держвласності й закріплювалися 25% плюс одна акція полтавської компанії. Проте, як свідчать дані реєстратора, глибина приватизації виявилася трохи більшою, і за державою залишилося тільки 24,9995%.
Це означало, що «Полтаваобленерго» уже могло брати участь у конкурсі. Вибухнув скандал — як таке сталося? За версією акціонерів «Полтаваобленерго», під час реалізації пільгової підписки не врахували одного ваучера котрогось із працівників. Він і опустив частку держави нижче потрібних 25%.
Уряд опинився в ситуації, коли потрібно або погодитися з таким поясненням, або спробувати його спростувати. Природно, перевагу віддали другому варіантові. Однак це справа нелегка. По-перше, про те, що в держави бракує акцій, знали давно. Дані про це вже кілька місяців висять в Інтернеті, на сайті Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку. Всі бажаючі можуть особисто переконатися, що, відповідно до них, не лише в полтавському, а й сумському обленерго частка держави трохи недотягує до чверті статутного фонду. Йдеться буквально про половинку ваучера, але й цього достатньо, аби компанія могла стати учасником процесу приватизації. Цікаво, що до розпечатування документів учасників конкурсу всі ці дані жодної реакції не викликали — очевидно, нікому було подивитися.
Ми вам порадимо...
Опинившись у ситуації невизначеності, фонд заметушився і почав припускатися помилок. Однією з них стало звернення до Європейського банку реконструкції та розвитку по консультації. Формально стосунок ЄБРР до приватизації українських обленерго полягає в тому, що, залежно від успіхів цих продажів, він виділить кредити на добудову Хмельницької та Рівненської АЕС або не виділить. Визначати ж, кому брати участь у приватизації, м’яко кажучи, не його функція. Проте на початку грудня ФДМ поцікавився думкою Євробанку про претендентів. Надіслана у відповідь факсограма з українського офісу ЄБРР була витримана в кращих традиціях звернення вищого керівництва до підлеглого...
Якщо ж абстрагуватися від тональності послання, то навпроти західних компаній банк люб’язно проставив «узгоджено», а ось РАТ ЄЕС Росії просто відрубав: «Ми розуміємо, що ця компанія не задовольняє передкваліфікаційним вимогам і не буде включена до короткого списку». Але це ще куди не йшло, тут він лише погодився з думкою Фонду...
А ось вказівки щодо ТОВ «Полтавасільгоспенерго» були прості й категоричні: компанія «не є кваліфікованою. Указ Президента вимагає, що 25 % + 1 акція «Полтаваобленерго», материнської компанії цього учасника конкурсу, має знаходитися в державній власності. Ми розуміємо, що через адміністративну помилку (або якимсь іншим чином) у державній власності опинилось менше 25% плюс одна акція. Ми не погоджуємо попередню кваліфікацію такого учасника. Можливо, вони («Полтаваобленерго» та «Полтавасільгоспенерго». — І.М.) також можуть бути дискваліфіковані через непідтвердження прибуткової діяльності згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку».
Чи не краще було б ЄБРР промовчати й утриматися від рекомендацій, як і кого відсікти? Причому рекомендацій дуже спірних — приміром, вимог прибутковості за міжнародними стандартами бухобліку в умовах конкурсу просто немає. Стосовно визнання «відсутності 25% акцій у держави» — то це вже просто ведмежа послуга Фонду держмайна, оскільки руйнує його основну версію, що 25% у держвласності все-таки є.
Так чи так, тендерна комісія зняла з конкурсу і «Полтавасільгоспенерго», і «Полтаваобленерго».
Не допустили до торгів і РАТ ЄЕС Росії. Щоправда, росіян підвела і певна недбалість у підготовці документів: вони примудрилися не довести, що мають 100 000 споживачів, або не знайшли серед сотні з гаком своїх дочірніх підприємств жодного прибуткового протягом трьох років.
Відсіяно й одного західного учасника. Компанія Enrop Europe LTD, на думку ФДМ, неправильно оформила документи, не надавши достатніх гарантій.
Хай живе український суд!
Після відсіву, під який потрапили резиденти з країн СНД, у повітрі запахло великими неприємностями. Українські учасники конкурсу достатньо набили руку в баталіях і на роль хлопчиків для биття не дуже підходять.
«Полтаваобленерго» чекала тільки офіційної відмови фонду, з якою вона звернеться в суд. Відмову було отримано в четвер — тож чекати початку судових позовів залишилося недовго. Як зазначив один із менеджерів компанії, підставою для позову будуть умови конкурсу, що з самого початку дискримінують українських учасників.
У ФДМ до такого розвитку подій готові і навіть припускають: якщо полтавчани виграють справу в суді, вони ще зможуть взяти участь у конкурсі. Цікаво, як це відбуватиметься на практиці...
Поки що існує реальна загроза того, що рішенням одного з судів продаж акцій енергокомпаній буде зупинено. З урахуванням того, що «Полтаваобленерго» зі своєю «дочкою» подали заявки на п’ять обленерго з шести (крім «Київобленерго»), картина буде весела. До речі, й судді без роботи не залишаться: вже йдуть процеси щодо чотирьох обленерго, на черзі ще п’ять? Утім, вітчизняне правосуддя тим і чудове, що не дуже наполягає на своїх попередніх рішеннях...
Електрогеографія...
Якщо головним результатом попередньої, зразка 1998 року, хвилі приватизації енергетики стало створення семи обленерго, приватизованих офшорними компаніями, то результатом нинішньої буде прихід великих західних інвесторів.
У першій хвилі приватизації-2000 — після зняття «Миколаївобленерго» — беруть участь шість обленерго. Коли поглянути на карту, то географічно вони діляться на дві групи. Три з них («Рівне-», «Житомир-» та «Київобленерго»), лежать на півночі країни, уздовж кордону з Білоруссю. Три інші («Кіровоград-», «Херсонобленерго» і міська компанія «Севастопольенерго») склали південну групу.
Для інвестора привабливіші північні: менше боргів та й потенційних конфліктів. Щоправда, в листопаді їх зачепила ожеледь — в «Житомиробленерго» масово повалено стовпи...
Незаперечним фаворитом конкурсу вважають «Київобленерго», що сусідить зі столицею,— вдале місце розташування, непоганий менеджмент. Цікава деталь: ще нинішнього року саме «Київобленерго» спробувало взяти участь у приватизації енергосистем Молдови.
Якщо припустити, що продадуть хоча б чотири обленерго (херсонське, кіровоградське і, можливо, севастопольське — під сумнівом), то кількість приватизованих обленерго у країні вже перевищить третину від загальної кількості. До осені наступного року їх буде навіть більшість.
До кінця грудня ФДМ планує оголосити конкурс із добору радників для наступної групи обленерго: «Закарпаття-», «Волинь-», «Тернопіль-», «Хмельницьк-», «Вінниця-», «Чернівці-» (хоча останнє нібито вже продавалося). Як неважко помітити, всі ці компанії розміщені на заході країни. Добір радника завершиться в березні. Додайте чотири-п’ять місяців на процедуру конкурсу — можна встигнути продати їх до жовтня.
Третя хвиля продажів захопить індустріальні обленерго сходу (Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Харківську енергокомпанії). До цієї ж групи ввійде і Крим. Швидше за все, це буде вже наприкінці наступного або на початку 2002 року.
Бачили мету. Виявилося — стіна...
Якщо рекомендації ЄБРР видаються трішки «не в тему», то інвестиційному радникові ФДМ — банку CSFB-Україна — саме за поради гроші платять. І, до речі, чималі (за неофіційними даними, 4,2% від суми продажів). З одного боку, це начебто хороша сума, з другого — безперервне «пробивання головою стіни».
Стін більш ніж предостатньо. Досі незрозуміло, що буде з боргами перших шести обленерго — приблизно 140 млн. дол. Тільки в жовтні сторони вийшли на підписання рамкової угоди про шляхи їх реструктуризації, проте фактично віз і нині там. Попередні умови реструктуризації, запропоновані «Енергоринком», були відверто неприйнятними і для обленерго, і для радника — вони реально збільшують розмір боргу в 1,5 разу.
Досі немає гарантії того, що новий власник отримає право та реальну можливість відключати всіх без винятку неплатників. Нарешті, глухо зависнуло питання про узгодження в НКРЕ й Мінпаливенерго методу тарифоутворення для обленерго. А пропозиція запровадити абонентну плату плавно перемістилася з економічної площини в політичну. Нині просування цієї ідеї уряд розцінює як лобіювання інтересів однієї з бізнес-груп, що не зовсім правда. Проблема з ремонтом мереж справді існує, і в якому вони стані, наочно засвідчила недавня ожеледь.
Тим часом, якщо цих питань не вдасться оперативно вирішити, то це різко позначиться на ціні пакетів акцій.
Теоретично семи учасників конкурсу, що залишилися (Union Fenosa, Bewag, Kansai Electric Power, Cinergi, Vychodoslovenske energeticke zavody, EDF, AES Washington) більш ніж досить. Причому майже всі вони подали заявки на всі шість обленерго. Винятком є EDF (не бере участі в Херсоні й Кіровограді) та AES (яка мудро вирішила, що на півдні їй і взагалі робити нічого). Проте скільки учасників залишиться, коли дійде до реальної подачі заявок — 22 лютого по північній групі та 1 березня — по південній? Радник побоюється, що по ряду обленерго може взагалі не виявитися заявок — особливо по Кіровограду (крім «Полтаваобленерго», воно навряд чи кому потрібне) та Севастополю. Хоча на місці компетентних органів деяких країн можна було б порекомендувати й прикупити шматочок Севастополя — з вікна добре видно море й Чорноморський флот.
Напрошується цікаве порівняння. Стартова ціна пакетів нині на рівні п’яти номіналів, 1998 року ціна продажу була в середньому втричі нижчою. Начебто значний прогрес. Та коли згадати курси валют, то ця райдужна картина трішечки прив’яне. Тоді від продажу не контрольних (35%) пакетів семи обленерго держава одержала приблизно 80 млн. дол. Тепер за шість контрольних (51—75%) пакетів розраховує одержати «не менше 132 млн. дол.» — більше, звісно, але не настільки, щоб підтвердити гіпотезу, буцімто «стратегічні інвестори закидають нас грошима». Втім, на ряд обленерго під час торгів ціна ще виросте.
Цікаво, що нинішній радник не впевнений, чи братиме участь у другому конкурсі добору радників. Хоча йти второваним шляхом буде легше. А ось про третього радника, якому доведеться продавати обленерго на сході України, цього не скажеш. Схід, як відомо, справа тонка — і не тільки в Азії. У кожному із східних обленерго — цілий букет інтересів (чого варте лише «Донецькобленерго» або ситуація в Запоріжжі). Тож радникові, крім комісійних, варто було б видавати ще й молоко за шкідливість.
Після цього в країні залишаться непроданими тільки «Черкасиобленерго» (25% акцій якого передано в статутний фонд енергосервісної компанії УкрЕСКО для забезпечення кредиту того ж таки ЄБРР) і найцікавіша компанія країни — «Київенерго». Плюс, до того ж, на продаж піде й те, що державі вдасться відсудити у колишніх акціонерів, котрі не виконали інвестзобов’язань.
Втім, до найцікавішого — приватизації електрогенеруючих компаній — ми ще й не бралися...