Хоч би скільки різного говорили про фондовий ринок України, але в живучості йому не відмовиш. Уже котрий рік він успішно демонструє здатність до розвитку в найнесприятливіших умовах. Винятком не став і 2001-й.
За підсумками року, зміцнився основний сегмент — організований фондовий ринок. А саме від того, наскільки він розвинений і може виконувати свою основну функцію — залучення капіталів в економіку, багато в чому залежить розвиток нашої країни. Найбільша біржа України — Перша фондова торгова система (ПФТС) — наростила обороти більш ніж учетверо, до шести мільярдів гривень, і тепер на її частку припадає майже три чверті всього організованого ринку. Зростання відбулося в основному за рахунок появи нових інструментів — відсоткових облігацій внутрішньої державної позики, маркетмейкером по яких виступав НБУ.
Помітно складнішою ситуація була в секторі акцій українських підприємств. За минулий рік обсяг торгів ними фактично не змінився, порівняно з показниками 2000-го. А ось індекс цін на акції впав серйозно, у середньому на 23%. Значною мірою це було пов’язано із завершенням першого етапу приватизації в металургії та проблемами в енергосекторі. Причому до традиційних бід ринку акцій — низької капіталізації та ліквідності — 2001 року додалися нові. Насамперед — відчуження власності підприємств через процедуру банкрутства з наступним продажем за заниженими цінами. Достатньо подивитися на суми угод з акціями генеруючих компаній: з часу продажу електростанцій «Донбасенерго» на аукціоні за борги їхня середня ціна дуже впала. А це істотно вплинуло на весь ринок, що й призвело до зниження індексу ПФТС.
Почастішання розбіжностей між власниками контрольних пакетів і міноритарними акціонерами, акціонерами та менеджментом, тобто дефекти корпоративного управління, також не сприяли розвитку ринку акцій. Коли на підприємстві виникають схожі ситуації, малі акціонери навряд чи помчать вкладати свої кошти в цінні папери. Адже дивіденди не виплачуються, вартість цінних паперів знижується. До того ж — якщо порушуються права великих акціонерів, то які тоді гарантії у малих?
З другого боку, на біржі почали торгувати акціями нових компаній. Приміром, обнадійливою тенденцією стало зростання обсягу угод із паперами підприємств машинобудівного комплексу. Це вже ознака загального пожвавлення економіки, причому пожвавлення саме у високотехнологічних сферах. Тож дуже багато поточного року залежатиме від того, наскільки вдало буде продано «Укртелеком». Це величезна компанія, і її акції можуть і повинні стати лідером ринку. У ПФТС сподіваються, що нинішнього року триватиме і ще одна позитивна тенденція 2001-го — підприємства виходитимуть на організований ринок для розміщення додаткових випусків акцій. В основному це будуть середні компанії, а отже, розпочнеться залучення в них реального капіталу.
Водночас в Україні 2001 року активно розвивався ринок корпоративних облігацій. Їх продали більше, ніж за всі попередні роки, разом узяті. У тій-таки ПФТС активно торгували корпоративними облігаціями «Київстар GSM». Причому, за словами торговців цінними паперами, зацікавлення ринком таких паперів досить велике, і взагалі, на думку експертів, у облігаційного ринку перспективне майбутнє. У країні проходить аграрна реформа, земля поступово стає товаром. Тобто неминуче почне формуватися ринок іпотечних облігацій.
Тож перспективи діяльності на найближчі роки — непогані. За словами президента ПФТС Ірини Зарі, головне для фондового ринку — «запускати ті інструменти, які цей ринок може затребувати. Наприклад, торік ПФТС вдалося запустити торги держоблігаціями. Тобто нам вдалося залучити на організований ринок новий інструмент. Причому якщо спочатку йшлося про торгівлю Національного банку та комерційних банків, то тепер ми вже можемо говорити про деякі операції банків між собою. Ми дуже розраховуємо, що на нього прийдуть й інші учасники, у тому числі великі страхові компанії. Одне з наших завдань на 2002 рік — конкретні кроки зі стимулювання ринку корпоративних облігацій, що можуть бути досить цікавим інструментом і для позичальника, і для покупця».
Майбутнє українського фондового ринку керівник найбільшої біржі країни багато в чому пов’язує з позицією держави. Як головний учасник бюджетного процесу, вона повинна без зволікання закласти основи для нормальної роботи недержавних пенсійних фондів, інакше бюджет прогнеться під вагою пенсійних проблем, і ми всі це відчуємо.
При цьому постає головне запитання — а куди, власне, недержавні пенсійні фонди вкладатимуть ресурси? В усьому світі саме вони — найбільші клієнти для операцій на фондовій біржі. Причому це консервативний покупець, який працює з довгостроковими вкладеннями. Очевидно, в Україні така робота повинна мати певні відмінності. З огляду на нестабільність ринку, можна спробувати розпочати роботу із вкладання їхніх коштів в українські єврооблігації, номіновані у валюті. Такий досвід у країнах СНД вже є. Так, до 60% казахстанських європаперів обертається на казахстанській фондовій біржі, і нікого це не дивує. Причому торгують ними за національну валюту.
Крім того, держава має переглянути свою регуляторну політику. Бо зараз її дії як суб’єкта регулювання часто-густо не пов’язані з ринком як об’єктом регулювання. А тому не лише не ефективні, а найчастіше просто погіршують якість ринку і заганяють його в тінь.
До речі, про взаємодію ринку і влади. Коли в Нью-Йорку впали хмарочоси, американські власті «зі шкіри пнулися», щоб фондовий ринок не обвалився. Було зроблено буквально все. Досить сказати, що чотири рази знижували дисконтну ставку ФРС. Там розуміють значення ринку для економіки країни. У Росії після дефолту також зробили все, аби ринок став на ноги. Причому як уряд, так і професійні його учасники.
Головним же завданням 2002 року має стати реалізація комплексної програми підвищення ліквідності організованого ринку. Саме на такий ринок інвестор прийде з великими грошима, а емітент — із цікавими інструментами. Інвестиційні компанії зміцнять свій бізнес, і вся Україна матиме реальний механізм оцінювання вартості українських підприємств і залучення коштів у вітчизняну економіку.