Соціалістичну ідею в Україні переїхало тепловозом. Точніше, всього тепловозів було шість, та пацієнту вистачило й першого. У вересні, коли міністри-соціалісти сумно звітували про свої досягнення, особливо сказати їм було нічого.
Сагами про героя України Василя Цушка і так були розмальовані всі паркани. Герой транспорту Микола Рудьковський ще не відмився від фосфору. Ну а Валентина Семенюк запекло боролася з жахливою тепловозною машиною...
Можна впевнено сказати, що роль «Луганськтепловозу» у тих десятих частках відсотка, що відокремили соціалістів від прохідного бала, як мінімум, істотна.
Не те щоб простий люд дуже любив приватизацію, але правила чесної гри — для багатьох усе-таки не порожній звук. Більше того, кілька років тому це не було порожнім звуком і для самої Валентини Петрівни, коли вона як фізособа подавала позови з протестами проти продажу НЗФ та їхала перевіряти Одеський припортовий.
А потім партія сказала «треба»… І понеслося.
На «Криворіжсталі» з’явилися металотрейдери з партквитком. Потім з’ясувалося, що в Сєверодонецьку соціалізм особливо бурхливо розцвітає на аміачних добривах, а в Маріуполі — на слябах тамтешнього меткомбінату. У партії стали з’являтися гроші, але її полишало дедалі більше симпатиків. Соціаліст-регіонал Деркач нікого не здивував, а от голова Фонду держмайна здивувала багатьох.
«Точка сидіння» сильно вплинула на її точку зору. Ніхто не чекав від відомої соціалістки особливих проривів у приватизації. Однак того, що вона буде задарма роздавати російським олігархам підприємства, очікували ще менше.
Отже, «Луганськтепловоз» став перевалом. Чи переломом. Його приватизація відбулася в кращих кучмівських традиціях — швидко, дешево, вночі. Та навряд чи тому що російський мільярдер Алішер Усманов був для соціалістів «своїм».
Валентина Семенюк зразка 2004 року безсумнівно подала б за цю угоду до суду на ФДМ. Тепер вона в цих судах захищається і... програє. Досить рідкісна для нашої країни єдність: суди всіх трьох інстанцій підтвердили незаконність приватизації ВАТ ХК «Луганськтепловоз».
Вищий господарський суд України 8 листопада ц.р. відхилив касаційні скарги Фонду державного майна, ЗАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод», ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» і залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання недійсним договору купівлі-продажу 76% акцій багатостраждального луганського підприємства.
Нині ситуація розвиватиметься логічним чином: «Луганськтепловоз» повернуть державі. Така процедура ще 2001 року регламентована постановою Кабміну про порядок повернення в державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу об’єктів.
Відповідно до цього нормативного акта, Фонд державного майна в двотижневий термін зобов’язаний внести до реєстру власників акцій акціонерного товариства записи про перехід права власності на цей пакет акцій. Власне, все...
«Луганськтепловоз» уже увійшов в історію української приватизації і як не найсвітліша сторінка, і як історія однієї еволюції однієї людини. А от в історії української судової системи це буде маленький (і, на жаль, поки що нечастий) промінь, який показує, що ще не все втрачено.
Уперше за останні два роки вдалося оскаржити відверто «замовний» конкурс.
Його оголосили влітку 2006 року. Переможець мав бути оголошений через 75 днів із моменту публікації оголошення, а саме — 3 жовтня. Однак прямо перед конкурсом його проведення було призупинено через судові заборони, основним із яких був позов «Укрзалізниці». В основному оспорювалися додаткові умови, які відверто дискримінували всіх, крім російського «Трансмашхолдингу». У такий спосіб відсікли «Дніпровагонмаш».
Після спроб прибрати дискримінаційні додаткові умови «приватизатори» не знайшли нічого кращого, ніж продати підприємство, просто ввівши в силу протокол конкурсної комісії від 3 жовтня 2006 року. І це попри обіцянки додатково повідомити учасників конкурсу про нову дату його проведення.
23 березня 2007 року ФДМУ оперативно здійснив операцію з продажу пакета акцій ВАТ. Те, що за бортом конкурсу опинилися учасники, які пропонували за луганське підприємство більше грошей, організаторів продажу не хвилювало...
Переможцем банально призначили «Брянський машинобудівний завод», котрий і придбав 76-відсотковий пакет на 100 тис. дол. дорожче за стартову ціну. На щастя, це не пройшло... Хоч і довелося поборотися.
Відразу після трагіфарсу з «продажем» ВАТ «Дніпровагонмаш» подає позов до Господарського суду м.Києва в зв’язку з порушеннями, допущеними при проведенні конкурсу. 26 червня ц.р. цей позов було частково задоволено: суд визнає недійсними рішення Фонду держмайна про поновлення конкурсу і про недопущення до конкурсу ВАТ «Дніпровагонмаш». Було визнано недійсним і укладений договір купівлі-продажу із ЗАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод».
Новий власник тепер зобов’язаний повернути ФДМУ придбані 76% акцій ВАТ «Луганськтепловоз». Природно, «Брянський машинобудівний завод» і «Луганськтепловоз» подають апеляції. «Трансмашхолдинг» — агресивна структура, і випускати зі своїх рук отриманий шматок не бажає. А те, що позов, який фактично спрямований проти держави, підтримувався... Фондом держмайна України — без коментарів.
Однак 25 вересня ц.р. Київський апеляційний господарський суд залишає без змін рішення Господарського суду Києва. Знову надходять касаційні скарги, які відхиляє тепер уже Вищий господарський суд України, котрий залишив без змін усі попередні рішення судів. Здавалося б, усе. Але шоу, швидше за все, триватиме. Точніше кажучи, росіяни точно битимуться до кінця.
У них відбувається консолідація активів на всіх рівнях. І «Луганськтепловоз» — цінний чинник, який підвищує вартість компанії. Причому ціна йому аж ніяк не 58 млн. дол. Їхня логіка зрозуміла.
А от логіка ФДМ... Зараз юристи фонду розглядають можливість звернення щодо цього питання вже до Верховного суду України. Швидше за все, програють і там. А час іде, і підприємство новішим від цього не стає.
Власне кажучи, усе, що потрібно ФДМ, — це повернутися, умовно кажучи, у 21 березня, після чого оголосити і провести чесний конкурс. За участю того ж Усманова, «Дніпровагонмашу», а ще краще — німецької Siemens і французької Alstom. І нехай переможе найсильніший...
«Дніпровагонмаш» готовий був тільки розпочати торг із суми в 500 млн. грн. Адже ніхто не сперечається з необхідністю і важливістю інвестицій у завод, із тим, що він потребує модернізації, оновлення і переозброєння.
«Криворіжсталь» показала, що чесні продажі в Україні цілком можливі. І ті ж росіяни досить сильні, щоб виграти конкурс чесно. Інша річ, що це коштуватиме інших грошей. «Але це ринок, дитинко». І не треба боятися когось. Однак минулого разу росіяни геть не посоромилися взяти те, що їм пропонували, не переплативши буквально ані копійки.
Продаж пакета акцій «Луганськтепловоза» обурив буквально всіх — від експертів Світового банку до президента України. Однак є шанс становище виправити.
Свого часу Валентина Петрівна обурювалася, що завод хотіли придбати за ціною одного тепловоза. Невже вона вважає, що шість тепловозів, за вартістю яких його придбали, — це адекватна ціна?
Швидше за все, повторно продавати підприємство буде інший голова Фонду держмайна. Хоча... Якщо В.Семенюк зараз докладе зусиль до того, щоб наступні торги пройшли так, як вона колись обіцяла, — відкрито, за участі телебачення тощо, як продали повторно «Криворіжсталь», то вона зможе повернути авторитет не лише собі, а й партії.
Так, після формування нового складу уряду у Фонду держмайна — за будь-якого формату коаліції — майже напевно буде новий керівник. Проте Семенюк теж не на пенсію йде. І надалі обійматиме посади, пов’язані з приватизацією. Продавати держмайно як держчиновнику у неї, відверто кажучи, виходить погано. А от контролер і критик із неї був чудовий. Їй просто доведеться знову знайти себе. Це нелегко, але можливо. Адже вміння піти красиво — теж свого роду мистецтво...
Довідка «ДТ»
Завод «Луганськтепловоз», прародич нинішнього ВАТ, був заснований 1896 року. Продукція — тепловози, дизельні й електропоїзди, запчастини.
Обсяг продажів 2005 року — 395,2 млн. грн., 2006-го — 430 млн. Підприємство працює на ринках України, країн СНД і Близького Сходу, є основним постачальником «Укрзалізниці».