Коли Валентину Семенюк призначили управляти Фондом держмайна, це саме по собі було весело. Як же, приватизацією поставили керувати одного із найпослідовніших її ідеологічних супротивників! А нічого, спрацювалися. Керувала ФДМ анітрохи не гірше за Чечетова. Більше того, під завісу різниця між її роботою і роботою Михайла Васильовича ставала дедалі менш помітною. Ті ж конкурси «із пріоритетами», майже та сама риторика, ті самі партнери. Із гранд-проектів можна згадати хіба що нарешті завершене складання в Україні реєстру держвласності. Цей реєстр ліпили років п’ять, але завершила саме Семенюк.
До продажу «Криворіжсталі» вона особливого стосунку не мала, а боротьбу за Нікопольський завод феросплавів відверто «злила». Боротьба за «Оріану» теж нічим особливим не завершилася. А приватизацію «Луганськтепловоза» взагалі не назвеш предметом гордості. Хіба що згадати історію з інвестзобов’язаннями по Чорноморському суднобудівному заводу? Але й там питання вирішував не фонд, а Вадим Новинський.
Загалом, період перебування Валентини Петрівни на посаді запам’ятається спостерігачам хіба що її виходом заміж, ну і… звільненням.
Фонд залишали по-різному, але так гамірливо і весело — ніколи. Раніше чиновники тихо збирали манатки й перекочовували чим ближче до центру Печерська...
Валентина Петрівна традицію тихого зникнення порушила. Справедливо вважаючи, що нинішня демократична коаліція в її «інвалідному» списку-складі зніматиме її довго, вона спокійнісінько стала чекати розвитку подій.
І дочекалася. Кабмін, якому конче потрібні гроші на всілякі виплати, бачити все ту ж Валентину Семенюк на все тому ж місці не міг. А ймовірність її швидкого зняття шляхом голосування в парламенті оцінював так само скептично, як і вона сама. Тоді, як і годиться нормальним героям, пішли в обхід. Через усунення голови від посади (як випливає з офіційного формулювання, «за фактом численних зловживань, що завдали значного збитку державі») і призначення нового першого заступника, а фактично — в.о. Благо, що кандидатура Андрія Портнова давно озвучувалася, і подання на його призначення керівником ФДМ давно лежить у Верховній Раді. І тут почалося...
Відносини секретаріату президента та Кабміну і раніше теплотою не вирізнялися, але так публічно вони все ж таки не билися.
Віктор Балога назвав рішення Кабміну про усунення Валентини Петрівни серйозним правовим і політичним прецедентом, який суперечить Конституції. «Заявлені плани Кабміну щодо проведення цього року приватизації прямо пов’язані з оголошеними виплатами компенсацій за знеціненими вкладами радянського Ощадбанку. Звісно, уряд включив приватизаційний форсаж, який сьогодні зачепив керівництво ФДМ. Річ не в персоналіях: усунення Валентини Семенюк прямо суперечить Конституції».
Юлія Володимирівна лаятися не стала, а зробила дві речі. За кілька годин до появи президентського указу, котрий припиняв відсторонення Семенюк, Портнов був представлений колективу. Було також оголошено про звільнення Кабміном чотирьох заступників голови ФДМ. Бо знати про підготовку указу президента в уряді не зобов’язані, юридично все було зроблено цілком коректно.
Потім з’явився очікуваний указ, який Кабмін із християнською покірливістю і смиренністю виконав. Не роблячи ані найменшої таємниці зі свого ставлення до нього і його авторів. За словами першого віце-прем’єра Олександра Турчинова, який, до речі, представив пана Портнова працівникам ФДМ рівно за півгодини до появи указу, «ми не президентослухняний, а законослухняний уряд. Президент справді має право своїм указом припиняти постанови Кабміну. Він своїм правом скористався. Я ж вважаю, що уряд діяв у межах повноважень, усунувши Семенюк».
Заодно він нагадав, що подання на звільнення голови ФДМ уже місяць лежить у парламенті...
Пан Портнов теж налаштований цілком оптимістично. За його власними словами, він навіть устиг поспілкуватися в «толерантному стилі з Валентиною Семенюк, пообіцяти виявляти до неї максимальну повагу і взяти на озброєння все найкраще, що вона встигла зробити». Водночас уряд Тимошенко має намір усунути її на місяць від справ і провести поглиблене службове розслідування діяльності керівництва фонду. Напевно, щоб детальніше вивчити все найкраще?
Перед новим керівництвом Фонду держмайна поставлено завдання — проводити прозору та чесну приватизацію. У чому це виражатиметься — побачимо.
Поки ж можемо лише сказати, що новими заступниками голови ФДМУ призначені Сергій Петрашко і Вадим Фесенко. Пан Петрашко більш відомий як юрист Віктора Медведчука й Олександра Зінченка. Пан Фесенко працював разом із Сергієм Тігіпком у групі ТАС і Нацбанку.
На 15 лютого ц.р. намічено засідання РНБОУ, на якому планують заслухати питання про підготовку концептуальних засад приватизаційної політики на 2008 рік. На початку тижня було видано указ президента про створення міжвідомчої комісії з напрацювання законодавства про приватизацію.
На одному з найближчих засідань Кабміну буде затверджуватися великий перелік об’єктів, що підлягають приватизації 2008 року. Усього їх 466, але в принципі зрозуміло, що приватизаційні плани зроблять не вони, а два-три об’єкти — «Укртелеком» і Одеський припортовий, може, ще і КГЗКОР. А навколо шести пакетів обленерго буде боротьба. Ходять дуже різні чутки щодо їхньої долі і парламентських «дивідендів», котрі у разі їхнього продажу може отримати уряд.
Однак у секретаріаті президента не дрімають. Тож чого-чого, а стримувань і противаг вистачить...
До речі, за час недовгого перебування на посаді керівника ФДМ пану Портнову дуже сподобався акваріум із рибками, який дістався приватизаційному відомству в «спадщину» від одного з колишніх шефів, пана Бондаря. Андрій Володимирович навіть пообіцяв, що обов’язково рибок годуватиме.
Акваріум у фонді і справді заслужений. Свого часу він став навіть об’єктом перевірки з боку контролюючих органів.
Приступити до годівлі рибок у ньому пан Портнов має намір «максимум тижня через півтора», тобто, можливо, уже після засідання РНБОУ. Строк досить оптимістичний. Але зрозуміло одне: серед усіх безпосередніх і опосередкованих учасників процесу переділу власності апетит у рибок буде найскромнішим.