З наближенням строків повторного конкурсу з продажу 93,02% акцій комбінату «Криворіжсталь» дедалі чіткіше вимальовується коло його потенційних учасників. Про свій намір брати у ньому участь уже заявили транснаціональні компанії Arcelor та Mittal Steel, вивчають можливість долучитися до конкурсу російські «Северсталь» і «Евразхолдинг». З українських поки що про намір поборотися за комбінат заявили компанії, афільовані з Приватбанком. Можлива поява й інших претендентів.
Майже всі названі компанії тією чи іншою мірою брали участь у конкурсі 2004 року. Однак тоді у зв’язку з його дуже специфічними умовами, якими відсікли всіх «не своїх», реально за комбінат вони не боролися.
Зараз умови конкурсу змінилися: заявлено про його максимальну прозорість і відкритість.
Одночасно зросли і ставки. Різко — до двох мільярдів доларів — збільшилася стартова ціна. Зросли також вимоги щодо соціальної й інвестиційної складової.
Все це дуже підняло вартість «вхідного квитка», а отже, боротьба, швидше за все, розгорнеться між найсильнішими гравцями.
Фаворити — із Заходу
Поки що очевидних фаворитів два. Це європейська Arcelor (2004 року виробила 46,9 млн. тонн сталі) і британо-індійська Mittal Steel (42,8 млн. тонн сталі). Судячи з усього, саме вони задаватимуть тон у боротьбі.
Компанію Mittal Steel (до минулого року — LNM), що належить Лакшмі Мітталу, досить непогано знають в Україні. За останні двадцять років Mittal Steel пройшла складний шлях: із нікому не відомого індонезійського металопрокатного заводику вона виросла в найбільшу міжнародну металургійну групу. Компанія досить часто є конкурентом наших бізнес-груп у приватизації металургійних активів. Приміром, тільки недавно закінчилася боротьба ІСД і MS за польський комбінат у Гуті Ченстоховій (Huta Czestochowa).
У принципі, обидва суперники — Arcelor і Mittal Steel — гідні й дуже потужні. Президенти компаній Гі Долле і Лакшмі Міттал є визнаними авторитетами у світовій металургії. Знання та досвід дозволяють їм точно вибирати нові об’єкти для укрупнення своїх сталевих імперій. Обидві компанії вміють захищати свої інтереси на всіх рівнях, у тому числі використовуючи особисті контакти з керівництвом країн, які їх цікавлять. Більше того, коли корпорація Mittal Steel оголосила про купівлю за 4,5 млрд. дол. американської International Steel Group, генеральний директор Arcelor Гі Долле привітав Лакшмі Міттала, гендиректора Mittal Steel, із укладанням угоди.
На його думку, здійснене злиття зайвий раз показало: на сталевому ринку, який тривалий час залишався фрагментованим, найбільш ефективно працює стратегія агресивного розширення. «Я згоден із Mittal у тому, що наша галузь мусить консолідуватися. Зараз перед нами відкриваються гарні перспективи в Бразилії, у країнах колишнього СРСР, а в більш довгостроковій перспективі — і в Індії». За його прогнозом, у найближчі п’ять-десять років Arcelor наздожене Mittal, теж приєднавши до себе кілька великих підприємств, і доведе обсяги виробництва до 100 млн. тонн сталі на рік. Інакше кажучи, вироблятиме удвічі більше, ніж виробляють сьогодні Arcelor чи Mittal.
Однак в Україні Arcelor відома значно менше.
Компанія Arcelor виникла в результаті об’єднання 2001 року трьох великих європейських сталевиробників — люксембурзької компанії Arbed, французької Usinor та іспанської Aceralia. Багато в чому її створення стало заслугою її нинішнього генерального директора Гі Долле, котрий був одним із старших менеджерів Usinor.
Коли почалися переговори про злиття підрозділів Arbed та Usinor з виробництва нержавіючої сталі, Долле проявив ініціативу і повів переговори про повне злиття всіх бізнесів компаній. Їхнє керівництво схвалило цю ініціативу, до неї приєдналася і Aceralia. У результаті було створено найбільшу у світі сталеливарну компанію, штаб-квартира якої базується в Люксембурзі.
Як сформована група, Arcelor почала працювати з лютого 2002-го в досить важких умовах низьких цін на сталь. У перший рік компанія не змогла порадувати акціонерів дохідністю. Проте ефект об’єднання став позначатися. Починаючи з 2003-го всі показники різко пішли вгору.
Торік Arcelor мала власні потужності вже в 60 країнах. І практично всі підрозділи групи показали позитивний результат. Причому позначилися як зрослі ціни на сталь, так і продумана політика компанії, котра систематично віддає перевагу радше прибутку, ніж обсягам. Було вироблено 25,6 млн. тонн плоского прокату, 12,2 млн. тонн довгого прокату і 2,4 млн. тонн нержавіючої сталі. За довгим і плоским прокатом Arcelor є найбільшим виробником у світі. Для порівняння: все українське виробництво становило 39 млн. тонн.
При цьому компанія впевнено утримує лідируючі позиції в більшості видів продукції, у тому числі — високотехнологічних. Скажімо, у Європі в кожному другому автомобілі використовують листову сталь саме Arcelor.
Навіщо їм Україна?
Поява двох найпотужніших світових компаній у списку претендентів на «Криворіжсталь» стала ще одним свідченням наростаючого процесу концентрації в металургії.
У світі вже налічується вісім великих компаній із річним обсягом виробництва більш як 20 млн. тонн. Однак порівняно з іншими галузями це не дуже багато. На частку двох світових лідерів у галузі — Mittal Steel та Arcelor — припадає менше 10% світового виробництва сталі. На частку десяти найбільших світових виробників сталі — менш як 30% виробництва. 100 найбільших сталевих компаній — це 75% ринку. Для порівняння: десять найбільших виробників автомобілів «тримають» 95% світового ринку. Приблизно 70% продажів залізної руди у світі контролюють бразильська CVRD і дві австралійські компанії — Rio та Tinto BHP Billiton.
Аналітики вважають, що в найближчі п’ять-десять років і на світовому ринку сталі погоду визначатимуть чотири-п’ять великих корпорацій із виробництвом близько 70—100 млн. тонн на рік кожна. І Arcelor хоче бути однією з них.
Тому вона активно працювала в Латинській Америці — в основному, в Бразилії, купивши там CST — одного з найбільш конкурентоспроможних у світі виробників листової сталі та напівфабрикату, що його використовують для виробництва продукції з листової сталі. Гендиректор Arcelor заявив, що, завершивши угоду з купівлі контрольного пакета CST, компанія зараз сфокусувалася на придбанні контрольного пакета єдиного виробника нержавіючої сталі в Латинській Америці — бразильської компанії Acesita.
У світлі цих тенденцій цілком логічним виглядають кроки, націлені на Україну. Судячи з усього, Arcelor має намір усерйоз узятися за український проект. На початку серпня компанія заявила, що з метою зниження витрат планує збільшити частку своїх потужностей за межами Євросоюзу з нинішніх 25% до 50%. Компанія, домашні ринки якої вже склалися і розвиваються не дуже динамічно, прагне бути присутньою на ринках, де очікується значне зростання споживання сталі на душу населення в найближчі кілька років. Водночас розширюється присутність Arcelor у країнах із великими резервами сировинних матеріалів, які необхідні для виробництва сталі, а саме — заліза та вугілля. Тому на карті, де позначено перспективи розвитку компанії, і з’явилися такі країни, як Китай, Бразилія, Аргентина, Україна, Туреччина чи Індія.
До речі, окрім металургії, група має намір розглянути можливість купівлі міноритарних пакетів у компаніях із виробництва залізної руди в Росії, Україні та Індії.
На сьогоднішньому етапі розвитку в Arcelor немає шахт із видобутку залізної руди. За словами Гі Долле, розширяючи випуск сталі в таких країнах, як Україна, Росія чи Індія, компанія, природно, прагне отримати прямий доступ до сировинних ресурсів, оскільки без них важко налагодити стабільні виробничі схеми в цих регіонах. При цьому «Криворіжсталь» дуже добре вписується в інтеграційну стратегію групи: комбінат забезпечений власними сировинними резервами, має досить непогані основні фонди й перспективи для розвитку.
Особливо актуальним це виглядає на тлі планів Arcelor закрити шість доменних печей на чотирьох металургійних заводах — у Бельгії, Франції та Німеччині. Ці підприємства не мають виходу до моря, тут немає покладів залізної руди та вугілля, що практично не дає їм можливості скласти конкуренцію заводам, розташованим біля моря. Arcelor виведе їх з експлуатації, не провівши ремонт по закінченні гарантійного строку роботи (зазвичай гарантійний строк роботи доменної печі становить 25—30 років). Cумарне вибуття потужностей становитиме 8 млн. тонн чавуну на рік. Природно, компанія зацікавлена в їхньому заміщенні.
Чи виграє Україна від приходу «західників»?
Водночас і Україна не збирається ставати місцем із випуску напівфабрикатів. Умови приватизації «Криворіжсталі» містять досить жорсткі обмеження. Так, інвестор не може продати більш як 5% виробленого чавуну (тобто 350—400 тис. тонн) і більш як 15% напівфабрикатів від обсягів випущеного прокату. Решту він мусить переробити на місці. Тобто комбінат повинен буде випускати кінцеву продукцію високого ступеня переробки.
Перші п’ять років обсяг його виторгу від реалізації продукції має бути не менш як 1,9 млрд. дол. США на рік. З урахуванням того, що виробництво прокату планується на рівні не менш як 6,0 млн. тонн, це означає, що кожна тонна повинна приносити понад 330 дол., що загалом непогано. І поки жоден із учасників конкурсу не висловив зауважень із цього приводу.
Умови конкурсу передбачають і досить сильний соціальний захист працівників підприємства. Так, протягом п’яти років не можна скорочувати кількість персоналу. До 2010 року зарплата робітників гарячого цеху повинна сягати 500 дол. Звісно, за стандартами ЄС це, м’яко кажучи, дуже скромно, але для України — непогано. При цьому соціальні стандарти — це, радше, козир Arcelor.
У Mittal Steel — репутація корпорації, котра заощаджує саме на соціальних витратах. Звідси часті страйки на приналежних їй підприємствах і традиційно напружені відносини з профспілками. Свіжий приклад — польська Huta Czestochowa, де Міттал навіть під загрозою зриву укладання угоди так і не домовився з профспілками.
Та й анонсоване групою зниження протягом кількох років кількості персоналу на третину аж ніяк не поліпшує його соціальний стиль. Майже 50 тис. звільнених — це приблизно «Криворіжсталь».
Численні тертя в Польщі, Чехії з приводу виконання інвестиційних зобов’язань також не додають оптимізму. У результаті MS виключили з участі в чеському тендері за Vitkovice Steel.
У Arcelor таких проблем менше. Так, старший віце-президент компанії Роланд Юнк заявляв, що «у Arcelor гарний досвід роботи з профспілками в Європі та Бразилії. Там вони є для нас, по суті, партнерами з ведення бізнесу».
Слід згадати й те, що при створенні Arcelor шляхом злиття трьох компаній не було звільнено жодної людини, а згодом чисельність зменшувалася тільки за рахунок виходу працівників на пенсію. Тож, схоже, високі вимоги щодо соціального пакета компанію не злякають.
До своїх плюсів Arcelor може віднести, хоч як дивно, і свою досить слабку присутність у регіоні Центральної та Східної Європи.
Mittal Steel уже давно має «мережу» своїх металургійних заводів у Центральній Європі, котра включає комбінати в Румунії, Польщі, Чехії та Сербії. До останнього часу у неї там було вкрай мало конкурентів. Зараз там з’явилися й українські групи: першою ластівкою стали угорські та польські придбання ІСД і феросплавний завод групи «Приват» у Румунії. Купівля «Криворіжсталі» компанією Mittal Steel остаточно поставить цей регіон під контроль групи MS.
Тим часом Центральна та Східна Європа є традиційним споживачем української руди. Крім того, не слід забувати, що ГЗК, який входить до складу «Криворіжсталі» (його реконструкція записана у вимогах до інвестора), у принципі може в 1,5 разу наростити свої потужності.
Зона присутності Arcelor поки слабкіша: у компанії є невелике виробництво в Польщі. В Україні вона лише планує відкрити представництво, а також власні сервісні металобази.
Якщо власником «Криворіжсталі» стане Arcelor, сировина піде в Західну Європу. Mittal Steel швидше за все направить її на придбані нею і більш близькі польські та румунські підприємства.
Ще однією перевагою люксембуржців є потужна збутова мережа з 46 дочірніх компаній. Зараз близько 77,5% своїх продажів Arcelor здійснює в ЄС, ще 8 — у Північній Америці, 7 — у Південній, 8% припадають на частку інших країн. Інакше кажучи, «Криворіжсталь» отримує прямий доступ на європейський ринок, місткість якого 2003 року (ще до розширення ЄС) оцінювали в 138 млн. тонн. А це підтримає конкурентоспроможність підприємства як у період піднесення виробництва, так і в період спаду, перші ознаки якого ми вже спостерігали.
Але, власне, самого переможця визначить конкурс. Причому це не обов’язково буде Arcelor чи Mittal Steel. На відміну від 2004 року, коли переможець був відомий заздалегідь, зараз за перемогу треба поборотися. І Україна від цієї боротьби, безсумнівно, виграє…
«Криворіжсталь» — найбільший в Україні металургійний комбінат. Його виробничі потужності становлять понад 6 млн. тонн прокату, близько 7 млн. тонн сталі і понад 7,8 млн. тонн чавуну на рік.
У серпні 2005 року 93,02% акцій повернуто державі.
Mittal Steel. Власником є виходець з Індії Лакшмі Міттал і його родина. Компанія має активи в 14 країнах, надаючи роботу 160 тис. чоловік. 40% потреб металургійних комбінатів Mittal Steel у руді забезпечено за рахунок власних джерел.
Arcelor. Компанія має власні потужності в 60 країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії та ряді інших регіонів, забезпечуючи 98 тис. робочих місць.
За підсумками 2004 року чистий прибуток компанії становив 2,314 млрд. євро. Оборот компанії вперше перевищив 30 млрд. євро.
За перше півріччя цього року дохід Arcelor від продажів перевищив 1 млрд. євро, а чистий прибуток досягнув 1,9 млрд. євро.