Усе в нашій владі!
Якщо при владі всі наші.
Максим Звонарьов
Останнім часом деякі народні депутати та вищі чини нашої країни надто обурені тією обставиною, що Україну ніяк не хочуть визнати державою з ринковою економікою. Мовляв, усе в нас роблять суворо за законом, але ось деякі несвідомі громадяни та окремі ЗМІ збурюють українську та зарубіжну громадськість усякими неприємними фактами, говорять і пишуть про те, що чесний бізнес у нашій країні практично неможливий. Мають, мовляв, місце окремі недоліки, не більше...
Однак те, що нині відбувається з майном колишнього державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля», — типовий приклад правового свавілля у вітчизняному бізнес-просторі.
Гладко було на папері...
До середини 2001 року ЦЗФ знаходилася в жалюгідному стані. Знос основних фондів становив понад 60 відсотків, на відновлення технологічного устаткування було потрібно майже 17 млн. гривень, у тому числі на капітальний ремонт — 5,6 млн. Виникли серйозні проблеми з мулонакопиченням. Була потрібна розробка проектів реконструкції основних технологічних процесів, системи аспіраційного видалення та утилізації пилу, системи теплозабезпечення будівель та споруд фабрики. Хвостосховище, забите відходами на 95%, необхідно було терміново розвантажувати. Зрозуміло, грошей на все це ні у фабрики, ні в ДХК «Павлоградвугілля» не було.
Втім, гроші й проекти були в ТОВ «Енергія». Розробки вчених харківського НДІ «Південдіпрошахта» (того самого, що спроектував ЦЗФ) надавали можливість очистити хвостосховище, створювали замкнутий цикл збагачення вугілля, покращували екологічну обстановку і, що важливо, дозволяли очистити мулонакопичувач без його додаткового розширення.
Тісно співпрацюючи з ЦЗФ, «Енергія» придбала і ввела в дію в липні 2001 року американську установку вартістю 2,6 млн. гривень. Завдяки цьому вихід енергетичного вугільного концентрату збільшувався на 3%. На черзі була друга, що зменшила б запаси хвостосховища на 30%.
ТОВ «Енергія» стала немов донором ЦЗФ і вважала за можливе взяти цілісний майновий комплекс акціонерного товариства в оренду. З цією пропозицією і звернулася 2 жовтня 2001 року до директора — голови правління ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська» Олександра Булгакова.
Олександр Михайлович того самого дня видав розпорядження про створення робочої комісії і відправив відповідну копію в Мінпаливенерго. Через тиждень комісія резюмує: запропонована оренда доцільна. Генеральний директор «Павлоградвугілля» теж двома руками «за», але для більшої переконливості все-таки заручився підтримкою дніпропетровського губернатора Миколи Швеця.
19 листопада 2001 року тріумвірат у складі гендиректора А.Мухіна, голови територіального комітету профспілки С.Юнака і голови обласної незалежної профспілки гірників А.Бакірова в листі на ім’я глави Мінпаливенерго В.Гайдука підтримав фірму «Енергія» в її прагненні стати орендарем, навівши переконливі аргументи, головний із яких — буде більше енергетичного вугільного концентрату.
До речі, своє клопотання вони узгодили з Володимиром Яцубою, нинішнім губернатором Дніпропетровщини, який обіймав на той час посаду держсекретаря Кабміну. Одночасно трудовий колектив фабрики практично одноголосно приймає рішення передати фабрику в оренду «Енергії», тим паче, що всі соціальні гарантії для працівників зберігаються.
Далі все відбувається також відповідно до чинного законодавства. Перший заступник держсекретаря Мінпаливенерго О.Корзун 9 січня 2002 року просить Фонд держмайна України висловити свою позицію з приводу передачі в оренду ЦЗФ. На що тодішній перший заступник голови ФДМ Михайло Чечетов у своєму листі відповідає: «...Відповідно до законів України «Про власність» і «Про господарські товариства», ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська» є власником майна, переданого засновником, тобто Міністерством палива і енергетики України, у власність...»
Запам’ятаємо це.
Далі в листі нинішній голова ФДМ вважав за можливе підписати договір між ЦЗФ і «Енергією» за умови згоди засновника.
Свою позитивну думку висловив й Антимонопольний комітет України.
Підсумком вищезгаданого листування став наказ Мінпаливенерго від 21.01.02 про виконання низки заходів щодо передачі в оренду ТОВ «Енергія» цілісного майнового комплексу ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська».
Незабаром був підписаний сам договір оренди, а 5 березня 2002-го за актом прийому-передачі ТОВ «Енергія» прийняла орендований цілісний майновий комплекс.
У жовтні того самого року орендодавець, вищезгаданий О.Булгаков, пише на ім’я гендиректора «Павлоградвугілля» В.Васильєва захоплений лист про роботу орендаря на ЦЗФ.
Справді, за сім місяців, крім вкладених інвестицій у розмірі 3 млн. гривень у капремонт елеватора, планово-попереджувальні роботи, знизилася зольність і вологість концентрату, збільшився вихід велико-середніх сортів. Крім того, йдучи назустріч проханням орендодавця і місцевих податкових органів, ТОВ «Енергія» взяла на себе додатковий обов’язок — щомісяця виплачувати податкові борги фабрики, що дозволило реально зменшити їх на 1,3 млн. гривень.
Отже, всі задоволені, повний ажур.
…але забули про яри
Несповідимі шляхи Господні та... прокуратури. 14 березня 2003 року в господарський суд Києва направили позов прокуратури Дніпропетровської області відразу до трьох відповідачів: Мінпаливенерго, ЦЗФ і ТОВ «Енергія». Правоохоронці вимагали — ні багато ні мало — визнання недійсним наказу Мінпаливенерго та розірвання договору оренди.
Прокуратура вирішила, що орендодавцем може бути виключно ...Фонд держмайна України. А тому розпочніть усе спочатку.
Важко повірити в правове незнання досвідчених дніпропетровських прокурорів. Адже до господарського товариства, що до того ж зареєструвало офіційно випуск акцій, ФДМУ не може мати прямого відношення, оскільки управління цими цінними паперами здійснювало безпосередньо Мінпаливенерго. Понад те, позицію самого Фонду див. вище.
Забігаючи наперед, зазначу, що десятки наступних перевірок із боку СБУ, УМВС, податкової інспекції порушень у діях ТОВ «Енергії» так і не виявили.
Господарський суд Києва теж не побачив в укладанні договору оренди ніякого криміналу і 29 квітня в позові дніпропетровській прокуратурі відмовив. Далі почалися суцільні незрозумілості.
У бій вступила «важка артилерія». Генеральна прокуратура України подала апеляційне подання в Апеляційний господарський суд Києва, зверніть увагу, 23 травня. Потім, охолонувши, 2 липня ГПУ відмовляється від своїх апеляційних вимог.
Судді не заперечують. Тиша тривала три місяці й вибухнула 22 жовтня касаційним поданням ГПУ на адресу Вищого господарського суду України. Що характерно, воно як дві краплі води схоже на апеляційне подання.
Майже через два місяці, 16 грудня минулого року, колегія суддів ВГСУ задовольнила вимоги прокуратури в повному обсязі. За свідченням очевидців, суд тривав не більше двадцяти хвилин.
Можливо, тому в постанові ВГСУ є одне дуже спірне, м’яко кажучи, формулювання: «Визнати недійсним на майбутнє (виділено мною. — В.О.) договір оренди цілісного майнового комплексу ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська» від 15.02.2002 року». Це що виходить: до 16 грудня договір між «Енергією» і ЦЗФ був легітимним, а після вже ні? Тим часом ст.48 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним до 01.01.04, ясно прописує, якщо договір укладався із порушеннями законодавства, то він мав бути визнаним незаконним відпочатку! Іншими словами, вся угода має бути визнана недійсною з моменту її здійснення, тобто з 15 лютого 2002 року, а не тільки на майбутнє!
Поки справа вирішувалася, до кінця 2003 року реорганізація ВАТ ДХК «Павлоградвугілля» завершилася, і всі його ДВАТ втратили права юридичних осіб. Відповідно, і ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська» втратила статус належного арендодавця. Нині майном фабрики міг розпоряджатися виключно ВАТ ДХК «Павлоградвугілля».
Закон джунглів у джунглях законів
Поки ТОВ «Енергія» оскаржить у Верховному суді України постанову ВГСУ, Господарський суд Києва 6 лютого 2004 року оперативно оформляє наказ на повернення арендованого «Енергією» цілісного майнового комплексу ЦЗФ.
Щоправда, у наказі, як того потребує ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», були відсутні коди юридичних осіб, номери їхніх рахунків, а також реквізити.
Судячи з усього, і ВГСУ, і Господарський суд Києва на момент прийняття постанови і видачі наказу не знали, що зазначений стягувач більше не є юридичною особою. Саме через цю причину судовий наказ не міг бути виконаний, оскільки передавати майно нікому. У схожих випадках державна виконавча служба (ДВС) зобов’язана повернути наказ його авторам, щоб ті привели його у відповідність із вимогами закону. Що й зробив начальник Павлоградської міської ДВС.
На прохання екс-представника орендодавця О.Булгакова змінити наказ київські судді відповіли, що такої можливості немає: усі документи відправлені у Верховний суд України, і треба почекати повернення справи з вищої судової інстанції.
Здавалося б, час зупинитися і дочекатися рішення Верховного суду.
Та хтось надто сильно поспішав. Всупереч закону і здоровому глузду, той самий державний виконавець В.Шапа 16 лютого знову відкриває виконавче провадження і наказує «Енергії» у термін до 23 лютого «добровільно передати об’єкт оренди» неіснуючому юридично ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська».
ТОВ «Енергія» звертається в Міністерство юстиції зі скаргою. Там вже закони знають не з чуток, і 19 лютого звідти йде цілком обгрунтована вимога: виконання призупинити й всі матеріали виконавчого провадження направити в департамент виконавчої служби. Змінилася позиція і В.Шапи: 24 лютого видається нова постанова про припинення виконання наказу щодо повернення орендованого майна.
Недарма кажуть, що святе місце порожнім не буває. Поки «Енергія» воювала з держвиконавцями, «хтось» — ТОВ «Вуглеекономія» — ще 20 грудня 2003 року, коли не встигло висохти чорнило на постанові ВГСУ, уклав договір оренди того самого цілісного майнового комплексу ЦЗФ «Павлоградська».
Новий господар діяв рішуче і, що характерно, без огляду на законодавство України. Вже 29 січня він зажадав від «Енергії» звільнити об’єкт оренди до 1 лютого. До речі, ні автор цих рядків, ні представники «Енергії» так і не змогли побачити договір оренди «вуглеекологів» із належним орендодавцем.
Дії нових орендарів особливою оригінальністю не вирізнялися. Вже із середини лютого фабрику стали цілодобово охороняти працівники Служби держохорони УМВС, які нібито уклали охоронний договір, але чомусь з ВАТ ДХК «Павлоградвугілля».
Мабуть, тому 23 лютого ЦЗФ відвідав черговий гендиректор ВАТ ДХК «Павлоградвугілля» А.Вівчаренко в супроводі голови ради засновників Донбаського збагачувального комбінату (ДЗК) С.Повного. Останній пообіцяв робітникам, що зібралися, золоті гори й запропонував усім написати заяви на переведення в ТОВ «Вуглеекологія».
Наступного дня на ЦЗФ обрушився шквал листівок-оголошень, які сповіщали, що 24 лютого в актовому залі фабрики о 13.00 приводитиметься видача зарплати.
Проте вільний доступ керівних працівників фірми «Енергія» на територію вуглезбагачувальної фабрики, майно якої і сьогодні перебуває під юрисдикцією ТОВ «Енергія», від цього моменту охорона припинила. За таких умов і тривало беззаконня, підживлене вже грошима.
Справді, їх видавали, не забувши при цьому підсунути кожному працівнику бланк із двома заявами: один — про звільнення з ТОВ «Енергія», інший — про прийняття на роботу в ТОВ «Вуглеекологія». Цікаво було б довідатися, за що «Вуглеекологія» нарахувала й виплатила зарплату працівникам «Енергії»?
І звідки взялися шість мішків із гривневим вмістом в актовому залі? Яким чином банк їх зміг видати? Чи це був вульгарний «чорний нал»? Двічі працівники ДСБЕЗ намагалися проникнути на фабрику, і стільки ж разів їхні спроби не увінчалися успіхом. За непідтвердженими даними, лише з третього разу їм усе-таки вдалося потрапити в актовий зал, де їм дістався останній мішок. Нині правоохоронці намагаються з’ясувати походження грошей. За чутками, посадові особи ТОВ «Вуглеекологія» заявили, що це була гуманітарна допомога...(?)
Бувалі правоохоронці лише прицмокують язиком. Справді, без проведення попередньої інвентаризації та підписання зворотного акта прийому-передачі об’єкта оренди «Енергією», ні ТОВ «Вуглеекологія», навіть якщо остання була б тричі легітимною, ні будь-хто інший узагалі не мали права без дозволу фізичного орендаря перебувати на фабриці.
Після вищесказаного вже не дивуєшся тому, що «вуглеекологи» захопили навіть придбане за свої кошти і встановлене «Енергією» устаткування. Власне інвентаризація, яка, згідно з наказом директора ТОВ «Енергія», мала проводитися за станом на 1 березня, так і не відбулася, оскільки з дня видачі «зарплати» вхід на фабрику й директору виробничої філії «Збагачувальна фабрика «Павлоградська» ТОВ «Енергія» (так називається структура, створена фірмою «Енергія» на базі орендованого цілісного майнового комплексу ДВАТ ЦЗФ «Павлоградська») Олександру Лобку, й іншим посадовим особам ТОВ «Енергія» наглухо закритий.
Примітно, що подібні дії, про які ТОВ «Енергія» письмово поінформувала місцеві та центральні органи МВС, податкової служби, обласної прокуратури, поки що залишилися без будь-яких наслідків із боку правоохоронців. Тоді постає запитання — а чиї права мають захищати перелічені органи?
Водночас цікаво, що робитиме «Вуглеекологія», якщо Верховний суд прийме єдино правильне рішення? Справедливість — вона все-таки є...
Довідка «ДТ»
ДВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» (ЦЗФ) введена в експлуатацію 6 серпня 1974 року. Проектна потужність з переробки рядового вугілля — 5,5 млн. тонн на рік. У складі ЦЗФ — трубопроводи, ЛЕП, шляхи, хвостосховища, мости, будівлі сушіння та склади.
ЦЗФ виробляє вугільний концентрат, переробляє рядове вугілля Західного Донбасу, випускає різноманітний асортимент кам’яновугільного концентрату для потреб енергетики та коксування.
На фабриці працюють 600 чоловік.