Те, що пакет акцій ВАТ «Луганськтепловоз» продавали ну вельми специфічно, помітили буквально всі. Дійшло до того, що Світовий банк в огляді української економіки за перший квартал 2007 року оцінив «непрозору та неконкурентну приватизацію «Луганськтепловозу» як «крок назад» у процесі структурних економічних перетворень в Україні. Поставивши її в один ряд із такими загальновизнаними негативами, як запровадження квот на експорт зернових і затримка з поверненням ПДВ.
Моральний осуд — річ, безсумнівно, чудова, але з 23 березня минув уже майже місяць, а якоїсь реакції так і не видно.
Нагадаємо, що 76% акцій «Луганськтепловозу» продали за 292,5 млн. грн. при стартовій ціні пакета 292 млн. При цьому до конкурсу було допущено тільки дві афільовані компанії — ВАТ «Деміховський машинобудівний завод» і ЗАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод». Остання і переплатила аж 0,5 млн. понад стартову ціну.
Обидва українські учасники — ВАТ «Дніпровагонмаш» і ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» — на конкурс просто банально не пустили. Тим часом МГЗК був готовий запропонувати за держпакет акцій «Луганськтепловозу» не менш як 400 млн. грн. Як виявилося, гроші фонду були не потрібні.
Хоча за десять днів до конкурсу заступник голови ФДМУ Дмитро Парфененко, виступаючи на засіданні круглого столу, організованого спеціальною контрольною комісією Верховної Ради з питань приватизації, заявив, що від продажу «Луганськтепловозу» Фонд планує отримати близько 400 млн. грн.
До речі, тоді ж було оголошено, що «підприємство продадуть до кінця березня поточного року». Вочевидь, саме так нині у ФДМ подають оголошення про поновлення раніше припиненого конкурсу. Іншої інформації просто не було.
На багаторазові звернення представників МГЗК до фонду з приводу термінів проведення конкурсу працівники приватизаційного відомства відповідали, що «вам обов’язково повідомлять за тиждень до дати поновлення конкурсу». Останню таку відповідь представник МГЗК одержав 20 березня, за три дні до продажу.
За словами заступника голови спеціальної контрольної комісії ВР із питань приватизації (і багаторічного глави ФДМ) Олександра Бондаря, продаж був практично безпрецедентний. «Фонд завжди оприлюднював нову дату проведення конкурсу, тут же ніхто, навіть його потенційні покупці, не знали, що конкурс поновлено».
Олександр Миколайович зазначив, що «фактично рішення робочої групи, яка відсікла українців, було побудовано на думці однієї особи — керівника «Луганськтепловозу», який написав про невідповідність умовам конкурсу «Дніпровагонмашу» і Марганецького ГЗК. Отже, банкірам із СБ було чому дивуватися.
Ще раніше обурився президент Віктор Ющенко. Він звернувся з листами до генерального прокурора України Олександра Медведька та виконуючого обов’язки голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка з проханням «у межах своєї компетенції розглянути питання дотримання ФДМ чинного законодавства при приватизації ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» і у разі встановлення порушень вжити відповідних заходів».
Як там щодо заходів, наразі невідомо. Та поки що будь-які дії правоохоронців не надто помітні. У країні в нас, як відомо, політична криза.
Утім, вона анітрохи не завадила «Луганськтепловозу» опублікувати оголошення про внесення покупця до реєстру акціонерів холдингу. Більш того, 6 квітня щасливий покупець уже підписав із ФДМ акт приймання-передачі акцій холдингу. Не даремно кажуть, у каламутній воді можна виловити непогану рибку.
Навіть після доручення президента України жодний з чиновників Мінтрансу не став коментувати можливі наслідки продажу «Луганськтепловозу» росіянам для вітчизняного ринку транспортного машинобудування та українських залізничних компаній.
Хоча самі росіяни своїх цілей не приховують. У російській пресі вже цитувалася «Стратегія розвитку транспортного машинобудування РФ... на період до 2015 р.» У ній, зокрема, йшлося про загрозу витиснення російських виробників продукції транспортного машинобудування з традиційних зовнішніх ринків збуту (країни СНД) зарубіжними виробниками продукції транспортного машинобудування, передусім українськими та китайськими.
Завдяки Валентині Петрівні принаймні однією проблемою в росіян стало менше. Причому задешево.