Щось не дуже задоволена нині держава, як розпоряджаються її власністю. І за це добряче перепадає на горіхи верхівці Фонду держмайна. Тому там зараз активне кадрове перетасування. У зв’язку з цим тільки ледачий не висловлювався останнім часом про ФДМ. Не відмовчуються і самі працівники Фонду. А засоби масової інформації прагнуть адекватно висвітлити розвиток подій. Причому тиражують іноді найпротилежніші позиції.
От і вирішили ми нібито зібрати за віртуальним «круглим столом» найяскравіших фігурантів приватизаційного процесу. Щоб послухати і розібратися, хто ж, зрештою, є who? І озвучити те, що було сказано цими авторитетними посадовцями для преси, телебачення, радіо за останні два місяці. А щоб розмова була корисною і конкретною, запропонували обговорити нинішній скандал навколо купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».
Цікавий, між іншим, вийшов «компот». Найчастіше, щоправда, він нагадує суперечку сліпого з глухим. Коли один не чує, що говорить інший, а той не бачить красномовних жестів співрозмовника. Прямо гримуча суміш якась...
Можна — стільці ввечері. Але гроші — наперед!
Президент України сказав: «Питання не в кількісній приватизації, а в якості її проведення». І думки опонентів відразу розділилися. Одні переконані, що під якісними показниками слід передусім розуміти найбільшу користь для бюджету, а під кількісними — більш продуману передпродажну підготовку, коли — не числом, а умінням. Інші ж навпаки: шукають якогось «ефективного власника», а наповнення бюджету, мовляв, — справа десята. Мовляв, ефективний власник і наповнить.
Слово — учасникам «круглого столу».
Віктор Янукович, прем’єр-міністр України:
— Оцінка, яку ми даємо роботі Фонду на сьогодні, — негативна.
Валерій Хорошковський, міністр економіки та з питань європейської інтеграції України:
— На жаль, можу підтвердити, що приватизаційні процеси були не зовсім відкритими. Тому не було і результату, очікуваного державою.
Перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров, як зазвичай, конкретний:
— Ми за 11 років одержали 6 мільярдів гривень. Виходить, півекономіки країни оцінили в 1 мільярд доларів? Це вже говорить про те, що приватизація здійснювалася за схемами, далекими від тих, за якими має здійснюватися за законом. Ми не змогли зробити її інструментом прискорення розвитку економіки. Вона не відповідає навіть фіскальним оцінкам.
Тут слово просить перший заступник голови Фонду держмайна України Михайло Чечетов:
— Нехай мене критикують уряд, Верховна Рада, але я казав і казатиму, що при приватизації стратегічних об’єктів ми не повинні ставити в основу лише фіскальну складову, а й бачити перспективу. Основне, щоб ефективно працювало підприємство...
Точку зору уряду про те, що ж запрягати попереду — коня чи віз, ми вже почули. Говорячи ж про позицію Верховної Ради, шановний пан Чечетов, певне, мав на увазі постанову ВР про звіт Фонду про хід виконання держпрограми приватизації на 2000—2002 роки, де, зокрема, має місце така оцінка: «Фонд держмайна... не забезпечив у повному обсязі надходження в держбюджет України коштів від приватизації державного майна у визначених Державною програмою приватизації розмірах... Роботу Фонду за звітний період визнати незадовільною».
За «круглим столом» на мить запанувала тиша. Певне, присутні здивовані реплікою пана Чечетова. Обстановку намагається пом’якшити голова Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, народний депутат Валентина Семенюк. Все ж таки жінка.
— Тяжко казати про сьогоднішні результати приватизації, коли немає її узагальненої мети, принципів, граничних цілей.
До речі, про процедуру торгів. З цього приводу у народного депутата України Сергія Матвієнкова є зауваження:
— Недоцільно дробити пакети акцій ліквідних підприємств, оскільки це знижує обсяг надходжень у бюджет і не стимулює залучення ефективного власника. Таким прикладом може бути продаж держпакету акцій Нікопольського заводу феросплавів...
Ось тут у роботі «круглого столу» оголошується перерва, і ми, скориставшись паузою, вводимо читачів у курс подій із продажем пакета акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» — стратегічного, до речі, монополіста в Україні.
Торги призначено на кінець березня. Причому Фонд держмайна чомусь вирішив, що для держави буде вигідніше саме подрібнити свій контрольний пакет і продати лише частину його — 25% плюс одну акцію. Залишеною ж «четвертушкою» нагородити переможця, передаючи йому безплатно(!) ще 25% акцій в управління. Інакше кажучи, заплативши лише за блокуючий, щасливчик отримує в розпорядження весь контрольний пакет.
Такі презенти з кондачка не робляться.
Однак ще не відомо, хто виграє, вигукнете ви. І помилитеся.
— Іноді умови конкурсу такі, що відразу зрозуміло, хто буде його переможцем — настільки це очевидно, — підключається до нашої розмови Сергій Матвієнков.
Хитрість у тому, що додаткові умови конкурсу сформульовано Фондом так, що єдиним його учасником — а отже, й переможцем — може виявитися лише дніпропетровська науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп». Інші бажаючі поторгуватися за заповітний пакет акцій залишаються ніби за бортом. Із вітчизняних потенційних претендентів лише комерційний банк «Кредит-Дніпро», що входить у консорціум «Інтерпайпу», має зумовлений досвід трирічного управління аналогічним виробництвом в обсягах не менш як 350 тис. тонн електроферосплавів на рік.
Навряд чи вдасться взяти участь у торгах і закордонним інвесторам.
Ось тут учасників дискусії знову запрошують зайняти свої місця за «круглим столом».
Конкурент конкуренту — не друг, не товариш, не брат
Слово бере президент Української спілки промисловців і підприємців Анатолій Кінах:
— Коли виникають такі сумніви, як по Нікопольському заводу феросплавів, безумовно необхідно дуже серйозно працювати. Там, де немає довіри, де нерівні умови, приватизація не відповідатиме нашим національним інтересам. Ні за ціною, ні за кінцевим результатом. Питання приватизації стратегічних підприємств — це питання національної безпеки України. Необхідно відповідальніше ставитися до їхньої передприватизаційної підготовки.
Свого попередника підтримує Віктор Янукович:
— Ми зацікавлені в тому, щоб приватизація держмайна проходила за максимально прозорими схемами.
— Щоб не було підкилимових процесів, від яких страждає не лише бюджет, а й підприємства, — додає Микола Азаров.
— Приватизація має починатися з пошуку потенційного інвестора, — вступає в дискусію наука в особі директора Інституту приватизації, управління власністю й інвестиціями Олександра Рябченка. — І тільки коли інвесторів знайдено — час оголошувати конкурс. Якщо цього не зробити, повторяться результати 2002 року, коли було оголошено до продажів на конкурсах і торгах пакетів акцій загальною вартістю 1,584 мільйона гривень, а продано на 151 мільйон гривень.
Цього разу перший заступник Фонду держмайна згоден із виступаючими. І роз’ясняє позицію ФДМ щодо залучення інвесторів до торгів за акції Нікопольського заводу феросплавів:
— Ми розглядаємо продаж акцій ВАТ не лише крізь призму участі в конкурсі вітчизняних потенційних покупців, а й з точки зору іноземних інвесторів, причому з далекого зарубіжжя.
При цих словах голова Фонду держмайна Олександр Бондар чомусь кривиться.
— Останньою участю західного інвестора була спроба купівлі «Балцему», що закінчилася відходом швейцарської компанії з ринку України. Гадаю, надовго, якщо не назавжди.
Але пан Чечетов начебто не чує цієї репліки:
— Інтерес до конкурсу виявляють, зокрема, російські Челябінський металургійний комбінат і ВАТ «Кузнецкие ферросплавы». Потенційними учасниками можуть бути ряд іноземних компаній, у тому числі французька компанія Eramet Group, бразильська CVRD, а також південноафриканська ВНР...
Мабуть, настав час розвіяти ілюзії першого заступника голови Фонду і до того ж голови конкурсної комісії з продажу акцій Нікопольського заводу феросплавів щодо участі зарубіжних інвесторів. Річ у тім, що Челябінський металургійний комбінат уже кілька років збитковий, що не стикується з заявленим ФДМ статусом учасника торгів. За даними преси, «Кузнецкие ферросплавы» тривалий час не нараховують дивідендів. Точніше нараховують, але лише на так звані привілейовані акції. Тобто, на ті, нарахування на які здійснюються незалежно від рішення загальних зборів, автоматично. На те і привілейовані.
Із потенційними претендентами із далекого зарубіжжя ситуація трохи інша. Ті зараз більш стурбовані іншим — стрімким скороченням потреби світового ринку у феросплавах. Тому вони, навпаки, скорочують свої виробництва. Та й за дуже великого бажання ці інвестори все одно не встигли б зібрати і здати затребувані Фондом численні документи у відведений для цього тритижневий термін. Особливо з урахуванням того, що їхні заводи розкидані по різних країнах і навіть континентах.
Хоч як крути, а єдиним кандидатом на участь у конкурсі все одно залишається «Інтерпайп».
Із цим, звісно, не погоджуються інші інвестори. І вже готові звернутися в суд, якщо Фонд таки проведе добір учасників у суворій відповідності до своїх дискримінаційних вимог. А отже, довго ще виручені від приватизації кошти не поповнять держскарбницю. Але керівництво Фонду начебто не розуміє, що відверто порушує права власників. І це при тому, що Феміда вже неодноразово скасовувала незаконні рішення ФДМ. Більше того, держчиновники звинувачують у всіх тяжких гріхах саму судову систему, яка бере до розгляду позови «відмовників».
— Не бачу причин для початку судових розглядів із продажу Нікопольського феросплавного заводу, — відмахується від закидів на адресу Фонду Олександр Бондар. Ображено дістає заяву про відставку і залишає аудиторію.
— Об’єктивною причиною відставки голови Фонду держмайна є невиконання програми приватизації за кілька років, — коментує ситуацію народний депутат Борис Безпалий.
Місце голови Фонду в президії впевнено займає Михайло Чечетов і, ніби нічого й не сталося, мовить:
— У грошовій приватизації відбувся зсув акцентів, і наріжним каменем тепер ставиться не забезпечення надходжень коштів за будь-яку ціну, а пошук інвесторів, здатних забезпечити роботу підприємств на перспективу.
Із ним незгодна Валентина Семенюк:
— Точиться боротьба, передусім за те, щоб знищити конкурента, у тому числі і на зовнішньому ринку. А найголовніше — прихопити НЗФ й отримати вплив на підприємства-монополісти, що існують на території України, поставивши їх у сировинну залежність.
Браво, пані Семенюк! Коротко і ясно. А головне — по суті.
Оголошується перерва.
Про роль мишки в приватизації стратегічної ріпки
Як зазвичай, наприкінці слухань за «круглим столом» залишається менше половини учасників. У інших — справи важливіші. А шкода. Починається найцікавіше.
Опинившись у новій ролі в складі почесної президії пан Чечетов намагається взяти реванш і пояснити дії Фонду.
— Ми орієнтуємося на серйозних покупців, і хочемо бути впевненими в наявності у них досвіду ефективного управління. Кажуть, що ми звужуємо базу конкуренції. Я так не сказав би. Швидше, відрізаємо дрібних інвесторів, із якими важко пов’язувати серйозне поліпшення роботи підприємства, але з якими пов’язані великі ризики...
Перепрошую, читачу, це кого ж зараховує до «дрібних інвесторів» наш візаві? Це з ким він пов’язує «великі ризики»? Чи не з Індустріальним союзом Донбасу, чи не з Приватбанком, які виявили бажання брати участь у конкурсі з продажу нікопольських акцій нарівні з усіма? А хто у нього викликає найбільшу довіру? Комерційний банк «Кредит-Дніпро»! Якого з висоти вищезгаданих гігантів навіть у лупу не роздивитися.
Якось навіть незручно думати, але... М’яко кажучи, дивним чином позначається на адекватності сприйняття реальності переміщення пана Чечетова до складу президії.
Хоча, коли врахувати, що за спиною банку «Кредит-Дніпро» стоїть «Інтерпайп», а за тим — народний депутат Віктор Пінчук, із усіма своїми дальніми і ближніми зв’язками...
Прямо, як у казці виходить: баба — за діда, дід — за ріпку, а тут мишка вчасно підбігла.
І... витягла стратегічну ріпку.
Вузлик на пам’ять. Стаття 29 п.3 Закону України «Про приватизацію державного майна» говорить: «Посадові особи державних органів приватизації, інших органів виконавчої влади несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за... необгрунтовані відмови в прийомі заяви про приватизацію». До восьми неоподатковуваних податками мінімумів, між іншим.
Стільки ж судів програно невгамовним Фондом, що по-людськи шкода стає чиновників із ФДМ. Шкідлива у них робота. Собі в збиток.
Якщо, звісно, жити на одну зарплату.