За тиждень до 4 червня (завершення терміну прийому заявок на конкурс із приватизації «Криворіжсталі») сформувалася цікава ситуація. Уже очевидно, що мирно й спокійно продати комбінат заздалегідь визначеному переможцеві не вийде. Скандал поступово набирає обертів.
І річ навіть не в перманентному блокуванні трибуни у Верховній Раді. Не варто особливо тішитися: «пресування» депутатів набуло таких масштабів, що набрати 226 голосів для ухвалення рішення про припинення приватизації комбінату буде вкрай важко.
Влада чітко визначилася з позицією по «Криворіжсталі». За заявою глави Фонду державного майна Михайла Чечетова, Кабмін не піде на скасування додаткових умов, які передбачають для претендента обов’язковість виробництва мільйона тонн українського коксу: «Якщо уряд «смикатиметься» і змінюватиме свої рішення на звернення тих чи тих інвесторів, це вже не уряд».
Звісно, українська приватизація знає чимало випадків, коли точка зору на вулиці Грушевського за ніч змінювалася на 180 градусів. Можна пригадати зовсім недавню історію, коли стверджувалося, що «до Місяця американцям буде ближче 2015 року, ніж до остаточного оформлення емісії Інгулецького ГЗК». Два-три телефонних дзвінки — і з’ясувалося: Місяць — це десь зовсім поруч, до Банкової прямо рукою подати!
Проте у даному випадку все принциповіше.
Стає дедалі більше іноземних претендентів. Крім раніше заявленого консорціуму з російської «Северстали» та концерну Arcelor, а також індійської Tata Steel, яка ще взимку заявила про участь, кінець травня додав ще одного претендента — консорціум, створений LNM Group (Лакшмі Міттал) і американською United States Steel. Причому останній також заявив: нинішні умови конкурсу дискримінаційні. Про це впродовж останніх тижнів не сказав хіба що лінивий.
По суті, влада перестала навіть заперечувати цей факт. Як заявив міністр промислової політики України Олександр Неустроєв, умови приватизації «Криворіжсталі» «є не дискримінаційними, а патріотичними... Коли ми подавали пропозиції про конкурс, відбір інвесторів, моя позиція була такою: вимоги до інвестора прописуємо не для того, аби прийшло якнайбільше інвесторів, а щоб було краще комбінату». З’ясувалося, потрібні «інвестори, які професійно працюють на ринках сировини, коксу й металу і зможуть забезпечити довгостроковий розвиток підприємства». Очевидно, ані «Северсталь»/Arcelor, ані Tata Steel не надихнули Кабмін.
Проблема в тому, що патріотична орієнтація Мінпромполітики та ФДМ, можливо, найближчим часом пройде перевірку на міцність. За наявною інформацією, дуже скоро про свою участь заявить ще один претендент — «Індустріальний союз Донбасу».
Недавно створений на базі активів ІСД консорціум «Індустріальна група» ставить за мету як модернізацію і реконструкцію нинішніх активів, так і придбання нових. Що стосується «Криворіжсталі», створений консорціум відповідає умовам конкурсу, і в нього ще є час подумати до 4 червня. Хоч зовсім недавно керівники ІСД заявляли, що комбінат їх не цікавить.
Патріотичній «коксовій» умові корпорація відповідає повністю, і міністерство, за ідеєю, має тихо радіти. Однак, з огляду на те, кого реально представляють і пан Неустроєв, і його заступник пан Анатолій Федяєв, їхній ентузіазм, швидше за все, буде досить стриманим. Тим паче що, коли ІСД ризикне узяти участь у конкурсі, це, мабуть, станеться в інтересах третіх осіб. Корпорація нині повинна здійснювати інвестиції в Алчевську, на комбінаті імені Дзержинського та в Угорщині. На «Криворіжсталь» у неї просто немає ресурсів. Інша річ, що їй їх охоче позичить хоч «Северсталь», хоч Tata, та й LNM.
В умовах конкурсу (оскільки їх готували під інший консорціум, де надалі допускався перерозподіл акцій) немає жодного слова про заборону на перепродаж акцій. Як і про соціальні гарантії робітникам, про подальший розвиток підприємства. Тому перепродати комбінат можна буде вже наступного дня після купівлі — було б бажання ризикнути.
Стосунки ІСД і Ріната Ахметова дуже далекі від ідилічних. «Цивілізоване розведення активів», під час якого корпорація пішла з «Азовсталі», Харцизького трубного та ін., справді відбулося мирно. Але осад залишився.
Особливо з урахуванням того, що умови підписаного Президентом закону про особливості приватизації «Укррудпрому» знову залишають ІСД за бортом. І хоча корпорації нині дали можливість майже задарма (утричі нижче номіналу) докупити пакет Алчевського комбінату, не факт, що цього відступного вистачить. Корпорації хотілося б ще одержати й ГЗК — не Інгулецький, так, скажімо, Північний. І тепер настають саме ті дні, коли можливі найрізноманітніші варіанти.
Днями прозвучала ще одна (весела) заява. Російська компанія «Стальная группа «Мечел» у конкурсі брати участь не планує, але не проти домагатися запровадження квот на імпорт української сталі. Як і очікувалося, для мотивації таких обмежень росіяни, серед іншого, згадують і умови продажу «Криворіжсталі».