Наступного року в енергетиці знову очікують приватизації. У підготовленому щорічному посланні президента до Верховної Ради України прямо говориться про проведення відкритих аукціонів із продажу об’єктів енергетики.
Для енергетики відкриті конкурси — це можливість вийти на новий рівень, для держави — істотно оздоровити бюджет. Занадто вже багато втрачає країна через застосування неконкурсних схем приватизації.
2007 рік ознаменувався спробою перехоплення контролю над «Дніпроенерго». Цінність цього активу більш ніж очевидна. Підприємство розташоване в центрі індустріального регіону, і контроль над ним дає можливість прямо впливати на енергобезпеку країни...
Однак нещодавній синьо-білий уряд не знайшов нічого розумнішого, як віддати «Дніпроенерго» структурам Ріната Ахметова за ціною нижчою за 50 дол. за кіловат установленої потужності. Що на порядок нижче вартості не лише європейських, а й навіть російських аналогів.
Подарунок був більш ніж щедрий. І реакцію викликав однозначну.
У серпні, коли процес був у розпалі, Юлія Тимошенко звернулася до президента, прем’єр-міністра та Фонду держмайна України з проханням відреагувати на передачу найбільшого виробника теплової генерації електроенергії — компанії «Дніпроенерго» на користь депутата від Партії регіонів Ріната Ахметова.
Вона тоді емоційно заявляла: «Практично вже пішла «з молотка» енергетика України. Прибрали фактично за копійки. І ми побачили, як уряд працює в спайці з бізнесом. Якщо так далі триватиме, то навіть якщо буде зміна влади, хазяїном України залишиться Ахметов. Така монополізація для країни неприпустима за жодних обставин... Звертаюся до прем’єр-міністра, у продажний Фонд державного майна, до президента України, щоб вони відреагували належним чином, і щоб вони повернули державі об’єкти, котрі створюють у державі монополію і впливають на вартість електроенергії для людей по всій країні».
Тоді ця заява хоч і викликала шум, але особливого ефекту не справила. Процес йшов своєю чергою.
За додаткову емісію проголосував навіть представник НАК «Енергетична компанія України». При цьому було знехтувано указом президента і рішенням Ради національної безпеки та оборони України, яким забороняється продавати борги енергогенеруючих компаній на аукціонах. До речі, це рішення було викликано загрозою прихованої приватизації державних енергоактивів, з досвіду саме попередніх енергоподвигів донецького бізнесу щодо «Східенерго» і «Сервіс-Інвесту» (нині вони складають основу енергетичної імперії Ріната Леонідовича).
Крім того, є президентський указ №678/2007, котрий зобов’язує уряд і Фонд державного майна України вжити заходів для захисту сектора енергетики від тіньової приватизації, у тому числі і шляхом додаткової емісії акцій.
Однак виконавча влада проігнорувала документи, слід гадати, не випадково. Заодно проігнорували і статтю 34 Закону України «Про господарські товариства». Вона знову-таки прямо забороняє випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних із господарською діяльністю.
Далі — більше. Після додаткової емісії «Донбаська паливно-енергетична компанія» (ДПЕК) Ріната Ахметова сконцентрувала 39,7% акцій «Дніпроенерго». Пізніше пакет довели до 44,3%. Нагадаємо, що відповідно до українського корпоративного законодавства уже 40% досить для повного блокування зборів. А блокувати є що.
Спостережна рада компанії має колосальні повноваження. При зміні цього органу в «Дніпроенерго» з його складу було виведено представників Мінпаливенерго, Запорізької облдержадміністрації, ФДМУ і трудового колективу. Замість них обрали трьох представників НАК «Енергетична компанія України» Олександра Познякова, Олександра Яшту і Миколу Стегнія.
Зазначимо, що О.Позняков до призначення в.о. першого віце-президента НАК «ЕКУ» керував департаментом генерації дирекції із виробництва ДПЕК.
О.Яшта до призначення на посаду в.о. віце-президента «ЕКУ» був директором ТОВ «Енергопроект» — компанії, що виконує проектно-дослідні роботи, а також розробляє технічну політику для підприємств ДПЕК.
Окрім того, до спостережної ради «Дніпроенерго» увійшли представники афілійованої з ДПЕК компанії DTEK Holdings Limited (як юрособа) і два представники ДПЕК — В.Бутенко й А.Онищенко.
Також у спостережну раду «Дніпроенерго» було призначено Дмитра Тевелєва, котрий раніше був управляючим санацією ВАТ «Дніпроенерго», тобто технічно здійснював оформлення переходу власності 40% акцій на користь Р.Ахметова. Таким чином, шість членів спостережної ради ВАТ «Дніпроенерго» так чи інакше пов’язані з Рінатом Леонідовичем.
Дивовижний випадок — контрольний пакет акцій перебуває у держави, але у вищому управляючому органі «Дніпроенерго» держава має 1/7 голосів. Тобто держава тепер не в змозі не лише змінити керівництво компанії, а й самостійно провести збори акціонерів. Втім, для їх блокування приватним акціонерам цілком вистачить волі і трьох членів спостережної ради...
Загалом, мало того, що частка НАК «ЕКУ» у статутному фонді «Дніпроенерго» скоротилася з 76,04 до 50%+1 акція, то ще й державу відверто відсунули від управління. І відновлення рівня впливу хоча б до паритетного потребує серйозного перетрушування менеджменту.
Отже, сьогодні одна окремо взята бізнес-група контролює дві найбільші генеруючі компанії країни і всі поставки електроенергії в регіоні. Це — майже всі теплогенеруючі станції сходу України.
Цікаво, але якби уряд Віктора Януковича хотів вирішити лише питання наповнення бюджету, то йому досить було просто продати 25% акцій компанії за ринковою ціною. З огляду на потенціал зростання акцій (із досвіду Росії), підсумкова ціна продажу пакета могла б дійти до 450—500 дол. за штуку. У цьому разі держава врахувала б права міноритарних акціонерів і зберегла контроль над компанією.
А якби було проведено відкритий конкурс за участі найбільших європейських компаній, сума могла б іще більше зрости... На жаль, замість цього компанію просто віддали «своїм».
Зараз нові акціонери мають намір ще більше зміцнитися. У грудні ВАТ «Дніпроенерго» заявило про проведення 24 січня 2008 року зборів акціонерів. Серед питань порядку денного — делегування спостережній раді енергокомпанії повноважень із затвердження умов договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів і укладання самого договору з новим реєстратором.
Поки що цей реєстр, як і більшість реєстрів енергетичних підприємств, веде київське ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз». Сумніватися в його досвідченості причин не було. Проте, вочевидь, є й інші пріоритети. Слід гадати, новий реєстратор буде більш лояльним до нових акціонерів.
Наявність «дружнього» реєстратора дуже ускладнить процес повернення підприємства в держвласність. А держава однозначно спробує повернути вплив на компанію. Нинішній міністр палива й енергетики Юрій Продан ще за часів роботи в РНБОУ заявляв, що рішення зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» про проведення додаткової емісії акцій товариства прийнято з порушенням процедур, передбачених законодавством про банкрутство, і може бути оскаржене в судовому порядку.
Шлях до повернення енергокомпанії очевидний — через судові позови необхідно скасувати розмивання державного пакета акцій ВАТ «Дніпроенерго». Після цього, за прикладом аукціону із продажу «Криворіжсталі», продати «Дніпроенерго» на відкритому конкурсі, із залученням іноземних інвесторів, що дасть змогу погасити накопичені компанією борги.
Новий прем’єр під час виборів теж пообіцяла розглянути цю справу в судовому порядку. «Залежно від того, що вирішить суд, те і буде з «Дніпроенерго». Але у мене є підозра, що все буде за законом і компанія буде там, де і була — у держвласності», — казала Юлія Володимирівна в одному зі своїх виступів. В іншому виступі вона висловлювалася ще коротше: «Коли станемо владою — вони усе покладуть там, де взяли».
Владою вона вже стала, і, з огляду на її схильність виконувати обіцяне, про «Дніпроенерго» не забудуть. Хоч би як комусь цього хотілося...