Минулої середи Фонд державного майна України заявив про намір оголосити в березні «конкурс з елементами аукціону» з продажу 67,79% акцій державного оператора зв’язку ВАТ «Укртелеком». Це збіглося з легітимізацією виконувача обов’язків голови фонду Дмитра Парфененка: у четвер президент скасував свій указ про припинення грудневого розпорядження Кабміну про його призначення замість звільненої ВР Валентини Семенюк-Самсоненко. Плановану виручку озвучив міністр «у тому числі і зв’язку» Йосип Вінський: 25 млрд. грн., або близько 3 млрд. дол.
Причина, яка підштовхує уряд до продажу «Укртелекому», не змінилася з минулого року — бажання залатати бюджетні діри. Але ринкова кон’юнктура відтоді помітно погіршилася: котирування акцій компанії впали до номіналу, та й фінансове становище потенційних покупців далеко не найкраще. Втім, як учили великі Сорос і Баффет, падіння капіталізації — найкращий час для купівлі...
Про конкурсні умови поки що нічого не відомо. За даними уряду, Дмитро Парфененко має вже наступного тижня оголосити про аукціон і провести його через 75 днів. Офіційна позиція фонду — час проведення конкурсу та умови можуть бути встановлені «виключно після вивчення попиту і кон’юнктури ринку». Процедура вивчення попиту потребує прийняття спеціальних нормативних актів із боку як ФДМУ, так і уряду, що може затягтися не на один місяць.
Низку вимог до угоди озвучила прем’єр-міністр. За її словами, приватизація «Укртелекому» можлива у разі виконання двох умов: за компанію запропонують «гідну ціну», а покупці будуть «із світовим ім’ям». Юлія Тимошенко заявляє, що до приватизаційного процесу уряд підходитиме «дуже і дуже виважено і ретельно, нічого не буде робитися поспіхом». «Зараз кризу переживає весь світ, і тому спочатку будуть проводитися консультації з усіма потенційними учасниками приватизаційних процесів, будуть установлюватися дуже високі стартові умови для початку проведення приватизації».
Експерти сумніваються в адекватності ціни, яку хоче виручити уряд за «Укртелеком». Причому виходячи як із фінансових показників компанії, так і з можливостей потенційних покупців.
Компанія ще не оголошувала докладних фінансових результатів за 2008 рік. Проте минулого тижня голова Державної адміністрації зв’язку Олег Проживальський повідомив, що валовий дохід оператора за минулий рік становить 6,98 млрд. грн., а збитки — 495 млн. грн.
Звітність за третій квартал 2008 року підтверджувала негативні середньострокові прогнози. Хоча в цей період «Укртелеком» ще демонстрував прибуток у 693 млн. грн., усі базові показники впевнено падали. Так, порівняно з аналогічним періодом 2007 року чистий дохід скоротився на 4% — до 4,87 млрд. грн., прибуток до оподатковування й амортизації (EBITDA) упав на 40% — до 787 млн. грн. Довгострокові зобов’язання компанії — кредити — становили 2,85
млрд. грн., причому порівняно з 2007-м ця цифра також зросла на 15%. Відповідно збільшилося відношення боргу до прибутку, що є одним із базових показників ліквідності компанії. До того ж на початку лютого оператор оголосив про намір випустити дисконтні облігації ще на 500 млн. грн. Хоча «Кредит-рейтинг» і присвоїв їм рейтинг uaА, проте зазначив негативний прогноз щодо нього.
Котирування акцій «Укртелекому», які торік трималися на рівні 1,1—1,2 гривні за акцію, впали практично до номіналу (0,25 грн.): торги проходять у діапазоні 0,22—0,27 грн. Відповідно капіталізація компанії становить близько 4,9 млрд. грн.
Відповідаючи на запитання журналістів про зацікавленість «МТС» у купівлі «Укртелекому», генеральний директор «МТС Україна» Олександр Дубовсков зазначив, що компанія розглядатиме таку можливість. Проте, на його думку, запропонована урядом ціна надто висока. А оцінювати компанію в умовах кризи потрібно виходячи не лише з фінансових показників, а й з можливостей потенційних покупців, вважає пан Олександр.
Ряд аналітиків фінансових компаній визначили ціну «Укртелекому» у 15 млрд. грн. Проте методику визначення не розкривали.
Можливості покупців нині підупали. Російські компанії, що традиційно розглядалися як найбільш імовірні покупці «Укртелекому», самі змушені боротися з наслідками кризи. Наприклад, із 40-відсотковою девальвацією російського рубля, що призвело до зростання відношення номінованої у валюті заборгованості до доходів. Так, «МТС» має намір випустити облігацій на 30 млрд. рублів для того, щоб покрити поточні витрати і зробити мультивалютним боргове навантаження.
Наприкінці минулого року «Мегафон» залучив 250 млн. дол. позикових коштів, а «Білайн» домовився про синдикований кредит у 600 млн. євро. Рада директорів останніми днями проголосувала за рішення не виплачувати дивідендів з прибутку за 2008 рік (а він становитиме, як очікується, близько 1,3 млрд. дол.), і спрямувати ці кошти на виплату боргів компанії. Так, основному акціонеру компанії, «Альфі», потрібно до жовтня повернути «Внешэкономбанку» 2 млрд. дол., під які заставлено її пакет акцій у «Білайні».
Аналітики також прогнозують скорочення виручки російських операторів на 1—4% і 15—20-відсоткове падіння рентабельності за чистим прибутком.
Актуальною залишається і проблема великих боргів материнських компаній — «Системи» і «Альфа-Групп». Основними генераторами цих боргів є ритейлові і будівельні проекти, але найреальнішим джерелом погашення — надходження від дохідного мобільного зв’язку.
Це, втім, не заважає великим російським операторам займатися «дрібними купівлями». Так, «МТС» наприкінці січня заявила про намір придбати мережі салонів зв’язку «Ельдорадо» за 10 млн. дол.
Кредитні лінії великих російських банків, які тільки формально є приватними, для великих російських операторів досі не закрито. Особливо якщо йдеться про таке геополітичне питання, як контроль над ринком зв’язку сусідньої держави.
А політолог Вадим Карасьов навіть поширив інформацію про те, що в Росії створене «спеціальне відомство зі скуповування дешевих компаній в Україні, які зараз хоче продати наш уряд». З цієї причини секретаріат президента не допустить приватизації стратегічних підприємств за таких умов, вважає Карасьов.
Що стосується великих зарубіжних операторів, то складно уявити, що їхні акціонери схвалять купівлю збиткової компанії з неаудованою фінансовою звітністю, та ще й із таким ступенем політизованості угоди. До того ж нині не 2005 рік. Імідж України сьогодні відчутно зіпсовано газовими та іншими скандалами, а економіка вважається непрозорою і корупційною. Та й страх дефолту не дасть змоги великим міжнародним інвесторам вкластися в українську компанію.
Серед вітчизняних інвесторів як покупець «Укртелекому» традиційно розглядався «СКМ». Проте в компанії сьогодні немає зайвих 3 млрд. дол., та й основний бізнес зазнає збитків через зупинення заводів і зниження попиту на метал.
Виходячи з усього вищесказаного, найімовірнішими виглядають два варіанти розвитку подій.
Перший — продажу не буде. Або його заблокує президент. Або не знайдеться покупців. Або заява про продаж — лише спроба Йосипа Вінського показати свою необхідність у зв’язку з планованою «чисткою» уряду, взяти прем’єра на гачок обіцянкою 25-мільярдних надходжень до бюджету. Або...
Привід завжди знайдеться. Адже продати «Укртелеком» набагато складніше, ніж не продати.
Другий — буде раптово реалізоване політичне рішення про продаж компанії російському інвестору. Продаж здійснюватиметься з торгом, а виручених грошей буде менше, ніж заплановано урядом. Наприклад, 15 млрд. грн. одразу, а 10 — обіцяні протягом року. Або таки 25 млрд., але із заздалегідь зрежисованим короткочасним обвалом гривні на момент оплати. Зрештою, держбюджетом-2009 передбачені надходження від приватизації в розмірі 8,5 млрд. грн., тож продаж держоператора навіть за півціни з лихвою їх покриває.
Хай там як, для купівлі «Укртелекому» — не для продажу, а для купівлі — найкращий час. А інтереси покупця у наш складний час — це святе.