Українська металургія, ключова галузь вітчизняної економіки, яка традиційно давала найбільший приплив іноземної валюти в країну, провела останні два місяці у напівпаралізованому стані. Через зруйноване залізничне сполучення на Донбасі, безперервний обстріл прифронтових територій простоювали або працювали з різко скороченим завантаженням найбільші металургійні підприємства. Якщо воєнні дії не розгорнуться з новою силою, найближчими місяцями частину виробничих обсягів удасться відновити. Повністю ж повернутися до попередніх показників вийде лише тоді, коли встановиться реальний мир.
З погляду експортних металургійних ринків, конкуренція до осені загострилася, ціни продовжили падіння, але через девальвацію гривні і здешевлення сировини вони все одно залишаються привабливими, і підприємства вперше за кілька останніх років почали демонструвати прибуткову роботу. Гарні новини можуть прийти з американського ринку. Влада США в листопаді-грудні може прийняти історичне рішення про допуск українського гарячекатаного листа на свій ринок, чого не було з середини 90-х років минулого століття.
Хоча виробництво сталі у вересні і збільшилося на 3% порівняно з серпнем (до 1,8 млн т), цей приріст - ніщо на тлі попереднього падіння. В останні роки випуск сталі в Україні коливався на рівні 2,5–2,8 млн т, тому реально виробництво скоротилося більш як на третину за рахунок металургійних підприємств, розташованих у фронтовому Донбасі. Основний "внесок" зробили Алчевський меткомбінат (входить в "Індустріальний союз Донбасу", контрольований російськими акціонерами) і Єнакіївський метзавод (ЄМЗ, належить "Метінвесту" Ріната Ахметова і партнерів). Обидва підприємства зупинилися в серпні у результаті бойових дій, через які були зруйновані під'їзні залізничні колії, а доставка сировини і відправка готової продукції були заблоковані.
У вересні обидва заводи не виробили ані тонни. У жовтні, коли бойова обстановка в регіоні трохи стабілізувалася (хоч і не особливо поліпшилася), ЄМЗ почав запускати в роботу доменні печі. Хоча про повне відновлення виробництва поки що не йдеться. Керівництво "Метінвесту" очікує, що завантаження Єнакіївського метзаводу найближчим часом буде доведене тільки до 50% (що відповідає виробництву близько 1,4–1,5 млн т сталі на рік) і збережеться на цьому рівні. Обмеження пов'язані з пропускною здатністю залізниці.
Чутки про відновлення виробництва на Алчевському меткомбінаті періодично виникають з різних джерел. Поки що підприємство простоює, і лише споріднений Алчевський коксохім, що розташований поряд, увів в експлуатацію кілька коксових батарей, щоб відвантажувати кокс на ДМК ім. Дзержинського, який також входить до ІСД.
Якщо поставки з окупованої частини Донбасу на "материкову" Україну ще проходять за напрацьованими раніше ланцюжками у рамках єдиної країни, то з оформленням експорту у цих підприємств, швидше за все, виникнуть проблеми. Це є ще одним гальмом у тому, щоб швидше запустити підприємства, традиційно орієнтовані на зовнішні ринки. Сепаратисти декларують створення власної митниці та податкової, однак малоймовірно, що документи, які вони назвуть сертифікатами, визнаватимуться зарубіжними контрагентами. Це чисте повторення історії з підприємствами, розташованими в Придністров'ї. Невизнання придністровських митних сертифікатів різко звузило ринки збуту продукції. Схожий ризик загрожує українським підприємствам, які перебувають на окупованих територіях.
Другий важливий нюанс - Алчевський меткомбінат і Єнакіївський метзавод забезпечували близько 20% виробництва сталі й експорту металопрокату і, відповідно, валютної виручки. Якщо Україні не вдасться відстояти, що обидва підприємства залишаються на українській митній території, втрати експортної валютної виручки становитимуть 200–300 млн дол. на місяць, або 2,6–3,6 млрд дол. на рік (близько 6% усієї валютної виручки України у 2013 р.).
Два найбільші українські меткомбінати, ММК ім. Ілліча й "Азовсталь" (входять до "Метінвесту"), перебувають близько до лінії фронту, в одній з найгарячіших точок - місті Маріуполі, яке, на щастя, належить до території України. Кількаразові спроби сепаратистів захопити Маріуполь було відбито. Важливість цих двох підприємств з погляду внеску у валютну виручку складно переоцінити - обидва комбінати дають до третини виробництва сталі, не кажучи вже про робочі місця, відрахування до бюджетів. Тому збереження контролю над Маріуполем з боку українських військових матиме пряме стратегічне значення для економіки країни.
У серпні-вересні обидва комбінати скоротили виробництво наполовину через проблеми із залізницею. Зокрема, найбільший залізничний вузол у Донецькій області, станція Ясинувата, через яку йшли вантажопотоки, включаючи поставки сировини маріупольським підприємствам, опинилася в епіцентрі бойових дій і була значно зруйнована. Металургам довелося організовувати обхідні маршрути вантажопотоків, що відразу знизило обсяги і швидкість проходження вантажів. Частину агрегатів комбінатам довелося зупинити, наприклад прокатні стани, а частину, наприклад доменні печі, довелося підтримувати в роботі віяльним способом, тобто по черзі. У жовтні обидва підприємства можуть показати приріст виробництва, однак кардинальних змін - повернення до практично повного завантаження - очікувати поки що не доводиться.
Поки металурги Донбасу зупиняли потужності і працювали на знижених обсягах, їхні колеги з Дніпропетровської та Запорізької областей випуск навіть наростили. Це й стало причиною зростання виробництва сталі на 3% у вересні. "АрселорМіттал Кривій Ріг" (частина міжнародної компанії ArcelorMittal) показав рекордний за останні кілька років обсяг випуску сталі у вересні - 598 тис. т, що на 13% більше, ніж у серпні. Свіжого виробничого максимуму досягла також "Запоріжсталь" (належить наполовину "Метінвесту" і наполовину російським акціонерам), випустивши 343 тис. т сталі, - приріст на 6% до серпня. Ходять чутки, що "Запоріжсталь" виконувала частину контрактів інших підприємств "Метінвесту", які опинилися в складній виробничій ситуації через війну. З досить високим результатом відпрацювала "Дзержинка" - ДМК ім. Дзержинського, випустивши 226 тис. т, що на 30% вище показника серпня і на 3% - результату вересня минулого року.
Ці підприємства й далі сповна користуватимуться ситуацією, коли на ринку Чорноморського басейну виникла вільна ніша після часткового відходу донбаських металургів. Тим більше, що ціна на залізну руду, основний компонент собівартості, впала настільки (зараз одна тонна в Китаї коштує близько 80 дол./т порівняно зі 135 дол./т на початку року), що підприємства можуть не тільки виробляти сталь, але й непогано заробляти при цьому. Та ж таки "Азовсталь" заробила 653 млн грн операційного прибутку за дев'ять місяців поточного року проти збитків у розмірі 1,155 млрд торік. ММК ім. Ілліча одержав 1,4 млрд грн операційного прибутку за такий самий період 2014 р. порівняно з торішніми збитками близько 1,8 млрд. Металургійні підприємства придніпровської групи мають показати ще більше зростання прибутку, бо не мали виробничих проблем у третьому кварталі, а навпаки, наростили випуск.
Фінансові показники їм вдається поліпшувати, незважаючи на падіння цін на готову продукцію, тому що собівартість виробництва знижується вищими темпами. Однак тенденції на ринку металопрокату досить складні: відновлення цін поки що не передбачається. Головне запитання: як глибоко вони впадуть? Під тиском масованих поставок китайської продукції на Близький Схід у вересні ціна на квадратну заготовку "пробила" довготривалий рівень у 490–500 дол./т і дійшла до 470 дол. Гарячекатаний рулон подешевшав на 10–15 дол./т - до 520 дол./т у жовтні порівняно з цінами, які склалися влітку. Судячи з коментарів трейдерів, китайські конкуренти пресингують уже й у цьому сегменті ринку.
Конкуренція на Близькому Сході може посилитися, а подальше осідання цін - продовжитися. Падіння цін на нафту, яке відбулося у вересні (ціна нафти марки Brent знизилася з 110 дол./бар. на початку року до 86 дол.), неодмінно призведе до зниження купівельної здатності споживачів і вповільнення будівельних проектів у регіоні. Схожа картина спостерігалася у 2008–2009 рр., коли дуже багато будівництв на Близькому Сході були заморожені.
Російський ринок, незважаючи на його географічну близькість, дедалі більше втрачає свою привабливість для українських постачальників. "Метінвест", наприклад, скоротив продаж металопрокату в Росію до 594 тис. т у першому півріччі 2014-го (з 815 тис. т у першій половині 2013 г). Частка російських клієнтів у загальній виручці компанії знизилася з 11 до 8%. Процес згортання російських поставок триватиме, до чого призводить кілька факторів. По-перше, девальвація рубля робить поставки туди менш привабливими порівняно з іншими регіонами. По-друге, місцеві виробники активно нарощують власні потужності і заміщають імпорт з України. По-третє, їм у цьому допомагають чиновники, проводячи торгові розслідування і запроваджуючи бар'єри проти української продукції.
Останній приклад: порушення в середині жовтня антидемпінгового розслідування проти залізничних коліс, які в Україні випускає Нижньодніпровський трубопрокатний завод корпорації "Інтерпайп" Віктора Пінчука, за заявою від Виксунського металургійного заводу "Об'єднаної металургійної компанії" і компанії "Євраз". Попередньо заявники оцінили демпінгову маржу українських поставок в 36,3%. Якщо на такому рівні буде запроваджене мито, то поставки залізничних коліс у Росію буде закрито.
Впровадження торговельних бар'єрів з боку Росії та Митного союзу очікуване за всім спектром готової металургійної продукції, включаючи лист, довгомірний прокат. Щодо останньої позиції, яку називають прутками, Митний союз уже розпочав розслідування в листопаді 2013 р., і не треба бути Кассандрою, щоб вгадати, що розслідування завершиться запровадженням обмежувальних заходів - мит.
На всьому цьому негативному тлі однією з небагатьох позитивних новин може стати подальше розкриття американського ринку для українських виробників, про що вони й мріяти не могли ще п'ять років тому. Завдяки нещодавньому геополітичному потеплінню відносин між Києвом і Вашингтоном, відчувається особливе ставлення до вітчизняних металургів, які вже отримали два подарунки. Це - ексклюзивний безмитний режим поставок безшовних труб у США до 2017 р., що вигідно "Інтерпайпу", а також зняття антидемпінгового мита на катанку в розмірі 116%, запровадженого у 2002 р. (презент колишній "Криворіжсталі" і Єнакіївському метзаводу).
Після таких поступок цілком можна очікувати й третьої пільги з боку американців, яка, зважаючи на все, мотивована бажанням підтримати українську економіку безпосередньо, разом із наданням рефінансування державним кредитним зобов'язанням. У листопаді закінчується дія заборонних мит щодо українського гарячекатаного листа, запроваджених ще далекого 1997 р. Тоді, після невдалих переговорів з українською делегацією, були встановлені мита в розмірі 81,43% для "Азовсталі", 155 - для ММК ім. Ілліча і на рівні 237,9% - для решти (мається на увазі Алчевський меткомбінат). Враховуючи, що через такі високі мита поставок листа з України практично не було, американцям нескладно буде пояснити самим собі, що українські постачальники не завдають шкоди тамтешнім сталеварам. Принаймні поки що.
З урахуванням цього Алчевському комбінату було б вигідно залишитися українським виробником, інакше підприємству доступу до американського ринку листа не бачити. Усе ще залежатиме від додаткових умов, зокрема, від мінімальних цін, які можуть робити поставки в США невигідними в принципі. Але якщо американці все ж таки дійдуть до зняття мит для України, а це безпрецедентний крок як для пострадянської республіки, то й вибрана система визначення мінімальних цін повинна буде працювати ефективно.
Саме в переддень можливого перегляду мит щодо гарячекатаного листа з України американська влада вирішила розчистити ринок від російського листа. Міністерство торгівлі США повідомило російським колегам, що збирається розірвати угоду, відповідно до якої антидемпінгові мита не застосовуються до російської продукції. У цьому разі вже із середини грудня мита для росіян можуть становити 184%. У результаті на ринку США може звільнитися ніша близько 1 млн т листа на рік (поставки з РФ становили 555 тис. т за вісім місяців 2014 р.), що буде гарним заділом для українських виробників.
Якщо узагальнити ситуацію в українській металургії, то галузь переживає непростий час, коли разом із жорсткою конкуренцією доводиться справлятися з небаченою досі проблемою воєнних дій поблизу підприємств і зміни державних формувань та інститутів влади в суспільстві. На жаль, не для всіх заводів і комбінатів ці зміни можуть пройти безслідно, але якщо вдасться вберегти основні фонди від фізичного знищення протягом цього складного періоду змін, то металургійний бізнес знову стане привабливим - високий рівень рентабельності повертається в галузь разом із падінням цін на сировину.