UA / RU
Підтримати ZN.ua

Володимир Бондар: "Сценарій розвитку лісового господарства України має визначати держава"

У сучасних умовах світовий ринок деревини розвивається під дією багатьох довгострокових кон'юнктурних факторів.

Автор: Петро Чечелюк

Лісовий і деревообробний сектори економіки України є невід'ємною його складовою, тому в боротьбі за ринки збуту вони затиснуті в лещата жорсткої конкуренції. Її підсилює відсутність механізмів захисту власного виробника.

Напередодні професійного свята лісівників про ситуацію в згаданих секторах економіки світу і України, про розвиток конкурентного середовища і фактори, що на нього впливають, про параметри, які дозволяють завойовувати ринки світу, про нагальну потребу напрацювати сприятливу нормативно-правову базу з метою вдосконалення методів ведення лісового господарства, про умови для інвестування та впровадження сучасних екологічних технологій - інтерв'ю із заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимиром Бондарем.

- Володимире Нальковичу, впродовж останнього десятиріччя в світі на ринку деревини та лісоматеріалів спостерігається негативна тенденція, якщо не сказати різкіше. В неї, безперечно, втягнута й Україна. Очевидно, що з огляду на це на нашу державу чекають не вельми райдужні перспективи?

- Нині у світі спостерігається тенденція помірного зростання споживання лісоматеріалів. За щорічною оцінкою експертів Європейської економічної комісії ООН - UNECE, проведеною восени 2018 року, зростання світового споживання круглих лісоматеріалів і пиломатеріалів торік у порівнянні з попереднім роком становило відповідно 0,9% і 2,1. Знизився попит на деревину в Китаї як головного гравця ринку. Загальновідомо, що серед постачальників сировини на ринки Китаю конкурують Нова Зеландія, Росія і Канада. Китай визначає стан світового ринку деревини в цілому.

Наступний фактор - надлишок пропозицій лісоматеріалів на ринках ЄС. Намагання провідних європейських виробників пиломатеріалів нарощувати обсяги експорту призводять до істотного загострення конкуренції на зовнішніх ринках. Трохи по-іншому експерти оцінюють американський ринок - як єдиний, де споживання щороку зростає на 3–4%. На ринок деревини неабияк впливає і нестабільність у споживанні деревини Японією, Близьким Сходом і Північною Америкою. Для світового ринку хвойних пиломатеріалів традиційно характерними є наявність низки великих постачальників і високий рівень пропозицій. За даними FAO (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), щорічно у світі виробляється до 425 мільйонів кубів пиломатеріалів. Міжнародна торгівля ними відбувається в умовах певних потоків, що вже сформувалися. Провідними експортерами є Канада (20%), Росія (12%), Швеція (10%), Німеччина (6%), а імпортерами - країни Азії, Північної Африки і Близького Сходу. Проте вагома частина міжнародної торгівлі пиломатеріалами припадає на внутрішньорегіональні поставки - між європейськими державами і між Канадою і США.

Впливає на ситуацію і коливання валютних факторів (послаблення долара і зміцнення рубля).

Світовому ринку лісоматеріалів в цілому притаманний циклічний характер розвитку. І в останні кілька років особливого пожвавлення не спостерігається. Є прогнози, що в найближчі п'ять років динаміка споживання деревини Китаєм різко спаде. На тлі цих подій варто зазначити, що 2014 року Україна ввійшла до першої п'ятірки експортерів круглих лісоматеріалів, з 2009 року практично подвоївши експорт. Головними її споживачами були Китай, Туреччина і Румунія. На сьогодні для України ці ринки практично закриті. Висновки про стан ринку цього сегмента української економіки геть невтішні. Навіть якщо припустити скасування мораторію на експорт необроблених лісоматеріалів, то в найближчій перспективі їх український експорт залежатиме не лише від стану кон'юнктури провідних експортних ринків, а й від обсягів внутрішнього споживання. І, найголовніше, - від економічної політики нашої держави та її правової культури.

- Зважаючи на те, що найближчими роками на світовому ринку лісоматеріалів істотних структурних змін не передбачаються, це теж може негативно позначитися на розвитку українського ринку?

- Безперечно. Ситуація, що склалася на світових ринках необробленої деревини та продукції її переробки, негативно позначається на діяльності лісогосподарських підприємств галузі України, внаслідок чого відбулося падіння основних фінансово-економічних показників. З початку року ціни на окремі сортименти знизилися на 30–40%.

За шість місяців поточного року чистий дохід від реалізації продукції порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 7%, або на понад 500 мільйонів гривень, обсяги заготівлі деревини скоротилися на 550 тисяч кубометрів.

Лісогосподарські підприємства вже понад рік не реалізовують дров'яної деревини за межі митної території країни. На складах підприємств накопичився понад мільйон кубометрів деревини, частка дров становить 70%. Накопичення дров пов'язане з відсутністю попиту на внутрішньому ринку та забороною їх експортувати. На сьогодні цю проблему визнають навіть виробники плитних матеріалів. Асоціації деревообробних підприємств неодноразово зверталася до Кабміну України з проханням відкрити кордон для дров.

Як стверджують експерти, зважаючи на те, що починаючи з 2015 року ринок деревини у світі розвивається в умовах надлишкових пропозицій, інвестиції будуть спрямовуватися не на розширення потужностей з виробництва традиційних виробів з деревини, а на інноваційні проекти зі створення продукції з поліпшеними характеристиками. Йдеться про конструкції з деревини, напівфабрикати, які застосовуються у вигляді елементів конструкцій у будівництві. У лісовому ж комплексі України використовуються фізично й морально застарілі технології та обладнання з високою часткою ручної праці й низькою продуктивністю. Водночас світові виробники активно впроваджують нові технології, які дозволяють оптимізувати виробництво і скоротити витрати. Тому про конкурентоспроможність української продукції тут навіть не йдеться. З іншого боку, негативним фактором у плані конкурентоспроможності є підтримка державою галузей, які виробляють товари-замінники. Лісова галузь у світі - це бізнес, і він оперує лише ринковими категоріями: ціна, вигода, терміни, якість продукції, якість виконання контрактів. Лише ці параметри дозволяють завойовувати світові ринки.

- Тобто можуть з'явитися нові ринки?

-Вони вже з'явилися. Привабливість лісового господарства та деревообробки у світі давно визначається і визначатиметься високою швидкістю лісовідновлення, розвитком лісозаготівельної інфраструктури, інноваціями в переробці деревини. Уже нині країни Північної Америки стали на шлях вирощування генномодифікованих деревостанів. Це прискорює лісогосподарський оборот.

Якщо брати до уваги інвестиційну точку зору, то найбільш привабливі щодо цього лісові регіони із швидким приростом деревної біомаси, що дозволяє отримувати сировину за мінімальною ціною. До них належать Бразилія, деякі регіони Південно-Східної Азії, Австралія, Нова Зеландія, Центральна і Південна Африка.

- Вище ми згадували про правову культуру держави. Як вона впливає на ведення і стан лісового господарства країни?

- Це прямий вплив, і нерідко - негативний. На сьогодні ми на якийсь час зняли з "порядку денного" питання про приватизацію майна галузі та концесію лісів. Воно ставилося так, що українськими лісами могли управляти неукраїнські структури, і ці "реформи" готувалися просто-таки хижацькими методами. Одночасно відбувалася серйозна дискредитація лісового сектора економіки та його підрозділів. "Завдяки" псевдоекологам-грантоїдам українські ЗМІ захлинались від так званої інформації про те, що в галузі "неефективне" управління і що його треба негайно комусь передати, що в українському лісі екологічне лихо, що ліси повністю вирубано. Це, так би мовити, внутрішні "проблеми". Але їх підігрівають ззовні. Бізнес ЄС дуже зацікавлений у концесії лісового сектора України і всіляко цьому сприяє. Кінцева його мета - вибити Україну з міжнародних традиційних ринків деревини. І її досягнуто: ринки захопили розвинуті держави Європи і світу. У нас відсутня національна лісова політика, і це є однією з базових проблем галузі. І найстрашніше те, що все це є свідомою позицією тих людей, які не зацікавлені в присутності України на міжнародних ринках, а отже й у глибокій переробці деревини в Україні, що приносить високу додану вартість. Але це ринкові категорії, і я стримаюсь висувати комусь персональні звинувачення.

Наслідки не забарилися. Сьогодні ніхто не знає, скасують мораторій чи ні. Немає концепції деревообробки всередині галузі. Немає відповіді на запитання, скільки лісу можна рубати і кому його реалізовувати; яка площа лісів і які їх категорії мають бути віднесені до заповідної зони і чому саме така кількість, а не інша. Так, у державі мають бути ліси, в яких переважає ресурсна складова (експлуатаційні), і ліси з переважно природоохоронними, оздоровчими й захисними функціями. Там, де є території і ліси, які мають зберегтися, вони мають зберегтися. Для цього потрібно обмежити їх експлуатацію і навіть повністю її припинити. Усі інші ліси мають бути віднесені до категорії експлуатаційних. З такою концепцією ми вийдемо на стале (системне) ведення лісового господарства. Заповідати самосів осики й берези для того щоб заповідати - це нонсенс! Ліс - це поновлюваний ресурс. Суспільство має це зрозуміти. На місці вирубаних лісів постають нові. Думка, що ми залишимося без лісів, глибоко хибна. Як бачите, з вини держави ми не маємо жодної відповіді на ключові, глобальні проблеми галузі.

- Тобто щоб протистояти такому явищу, Україна повинна напрацювати власні механізми?

- Ні для кого не таємниця, що характеристики українського лісу змінюються, і змінюються не в кращий бік. Тому сценарій розвитку лісового господарства України має визначати держава. А для цього потрібно негайно розробити збалансовану лісову політику, яка стане своєрідною конституцією лісової галузі і базуватиметься на системному аналізі ситуації в лісах, аудиті того, що ми маємо. Йдеться про національну інвентаризацію лісів. Ми отримаємо загальну характеристику лісу, зокрема його структури і стану. Після цього можна ухвалювати подальші рішення. Початок є - президент України Володимир Зеленський зобов'язав негайно впровадити стовідсотковий електронний облік заготовленої деревини. Сьогодні він забезпечується в лісах, що входять до сфери управління Держлісагентства, а це лише 73%. Покладаючи надію на нову виконавчу і законодавчу владу України, експерти лісової галузі підготували низку законопроектів, спрямованих на вдосконалення ведення лісового господарства, розробку нових і внесення змін до чинних законів. Днями ми широко обговорили законодавчі проблеми лісового господарства, які потребують негайного розгляду.

Останні два десятиріччя політичних та економічних реформ в Україні чітко показали, що лісова галузь важко адаптується до ринкових відносин і вимог світового ринку, зокрема, через консервативність ринків деревини та пиломатеріалів, низьку міру переробки сировини, низьку продуктивність праці, невизначеність економічного клімату, лакуни в законодавчій базі, застарілу виробничу базу, відсутність потужностей для глибокої переробки деревини, брак кредитних ресурсів та інтересу до галузі з боку кредитно-фінансових організацій. Тому історичні етапи розвитку вітчизняного лісокористування підказують, що державного управління в управлінні галуззю має бути більше, ніж в інших секторах економіки. А отже, одним з головних завдань для розвитку конкурентного середовища є створення умов для інвестування, впровадження сучасних екологічних технологій, напрацювання сприятливої нормативно-правової бази для вдосконалення лісового законодавства.

- Україна залучена до низки міжнародних процесів, які пов'язані з лісовою галуззю, починаючи від угод ООН і закінчуючи лісовою сертифікацією. Як це впливає на вирішення проблем лісової та деревообробної галузей?

- Участь нашої держави в усіх цих починаннях і форумах поки що істотно не вплинула на стан вітчизняних лісів. Головні проблеми галузі залишаються незмінними: відсутність державної лісової підтримки, надмірна бюрократизація дозвільної системи, суперечливість законодавства, відсутність точної інформації про ліси на державному рівні, втрата ділової деревини через шкідників, занепад лісової освіти і науки. Усе це ускладнюється такими рисами українського суспільства, як несприятливий інвестиційний клімат і неефективна судова система. ТомуУкраїні потрібні інституційні реформи і вдосконалення державного управління на національному рівні. Прерогативою держави залишиться надання точних даних про запаси лісових ресурсів і їх використання. Лише держава може гарантувати безпечне землекористування лісовими землями і створювати ефективні лісові закони.

Україні немає потреби винаходити велосипед. Є проблеми, які в інших країнах уже давно вирішено - зроблено відповідні висновки з помилок і запропоновано оптимальні рішення. Нам не завадить звернутися до закордонного досвіду, але ж не тупо його копіювати. Україна розташована в різних кліматичних зонах, тож і підходи мають бути різними для лісів, наприклад, гірських районів і південних чи східних. Водночас потрібно враховувати й низку інших чинників. Особи, які приймають важливі для долі галузі рішення, мають зрозуміти, що українським лісам потрібна нормальна дієва законодавча база, а не порожні декларації.