В Україні торгівля зброєю завжди перебувала в зоні відповідальності президента, а ще - у полі зору корупціонерів, які використовують злочинні схеми для виведення в тіньовий оборот багатомільйонних державних ресурсів. Щоб уникнути контролю правоохоронців і фінансового моніторингу, створення схем прикривалося вищими інтересами держави та забезпечувалося "патронатом" спецслужб і навіть самого президента.
Як буде при нинішній/новій владі, - жадоба наживи знову переможе, чи є шанс викорінити корупцію в торгівлі зброєю?
Чіткої відповіді поки що немає. З одного боку, 8 квітня Кабмін прийняв важливе рішення щодо демонополізації експорту зброї: тепер підприємствам, у тому числі приватним, які мають право торгувати зброєю, більше не треба йти на поклін до монополіста "Укроборонпрому", аби одержати добро на власну маркетингову політику чи на ціноутворення власної продукції. Якби такі новації впровадили, коріння корупції було б істотно підрубане. Але минуло три тижні, а урядове рішення все ще не оприлюднене…
Судячи з того, що під рішенням уряду досі немає підпису прем'єрміністра, до високих кабінетів на Грушевського та Банкової таки добігли лобісти монопольного статусу "Укроборонпрому". Щоб монополіст і далі контролював фінансові потоки всіх оборонних підприємств із правом експорту - державних і приватних.
Для розуміння коротко нагадаємо, чому військово-технічне співробітництво (ВТС) важливе, і розберемо лише один кейс із багатьох.
Пріоритет державного рівня
ВТС із закордонними країнами було й залишається вирішальним чинником виживання оборонних підприємств. Бо навіть в умовах війни і зростання військового бюджету власними замовленнями ми завантажуємо, максимум, 15–20% потужностей ВПК. А попереду - падіння економіки, секвестри бюджету, урізання замовлень…
Цілком очевидно, що в таких умовах саме надходження від продажу озброєння на міжнародних ринках могли б пом'якшити гостроту проблем. Зовнішні кошти можна спрямувати на відновлення виробничих потужностей, розробку та виробництво нових видів озброєнь, збільшення поставок техніки своїй армії за нижчими цінами. Так діють уряди багатьох країн, але Україна не входить до їх числа.
Про корупцію у сфері експорту зброї DT.UA писало неодноразово впродовж багатьох років. Ми висвітлювали різні схеми розкрадання під виглядом агентської і комісійної винагород, виплат за неіснуючі послуги страхування, маркетинг, транспортування товарів. Називалися фальшиві офшорні компанії-посередники і обсяги вкрадених коштів. Із низки опублікованих нами епізодів правоохоронці проводять слідчі дії. Правда, частіше вони поповнюють бюджет слідчих, ніж країни. Однак географія роботи слідчих уже охоплює Ірак, Індію, Казахстан, Таїланд.
Пакистанський цугцванг "Укроборонпрому"
На наш погляд, слідчим час звернути увагу й на деякі тривожні сигнали ВТС із Пакистаном. На цьому напрямі раніше довго й "інтенсивно" працював нинішній заступник голови "Укроборонпрому" Михайло Морозов, відповідальний за зовнішньоекономічну діяльність концерну. До речі, зважаючи на кадровий тренд Банкової замінювати недієздатних на договороздатних, Морозов може замінити на посаді очільника "Укроборонпрому" Айвараса Абромавичуса. Адже він, як любить говорити голова ОПУ, - багатогранно досвідчений кадр.
ВТС з Пакистаном в України почалося 1996 року, обсяг реалізованих експортних контрактів перевищив мільярд доларів. На сьогодні портфель можливих замовлень із пакистанської сторони для українського ОПК становить майже 1,3 мільярда доларів. Природно, до цих заділів і напрацювань черговий "реформаторський" планктон "Укроборонпрому" не має ані найменшого стосунку.
Як не мали свого часу стосунку до пакистанського кейсу такий собі Мохаммад Захур та афілійовані з ним кіпрська компанія Raviana Consulting Ltd і її пакистанська філія Raviana Pakistan Private Limited, котрі двічі фігурували як посередники українського підприємства "Прогрес" у пакистанських контрактах, що завжди збіглося в часі з приходом до керівництва в цій компанії-спецекспортері Михайла Морозова.
Я не зупинятимуся на всіх нюансах "бурхливої" діяльності на пакистанському напрямі Raviana Consulting Ltd і Raviana Pakistan Private Limited із надання послуг у підписанні вже підписаних з пакистанською стороною контрактів. Не варто також оцінювати позитивні й негативні аспекти участі в цьому процесі мастодонта спецекспорту М. Морозова, але на окремих деталях усе-таки треба зупинитися.
10 січня 2014 року виконувач обов'язків генерального директора ДК "Укрспецекспорт" О.Коваленко подає керівникові "Укроборонпрому" С.Громову лист (копія додається), у якому зазначає, що діяльність Raviana Consulting Ltd і Raviana Pakistan Private Limited в Ісламській Республіці Пакистан загрожує зривом контракту на поставку двигунів і запчастин до бронетехніки виробництва ДП "Завод імені В. Малишева" на суму 14,8 млн дол., оскільки ці компанії від свого імені направили пакистанським контрагентам "Укрспецекспорту" комерційну пропозицію на такі самі вироби за ціною, на 25% нижчою. При цьому спецекспортери були добре інформовані, що поставки здійснюватимуться з Росії і приватних компаній в Україні, найімовірніше - контрабандним шляхом або через треті країни. Природно, що "Укроборонпром" і "Укрспецекспорт", щоб запобігти економічним збиткам і уникнути серйозних репутаційних ризиків, припинили співробітництво на пакистанському ринку з обома компаніями та афілійованими з ними юридичними й фізичними особами. При цьому пакистанським контрагентам "Укрспецекспорту" листом від 11.01.2014 року за підписом генерального директора "Укроборомпрому" повідомили, що афілійовані з М.Захуром та його командою компанії більше не представляють інтересів України в Пакистані.
У цій історії фігурує також інформація Служби зовнішньої розвідки України про недоцільність співробітництва з компаніями Raviana Consulting Ltd і Raviana Pakistan Private Limited, діяльність яких завдає шкоди і суперечить інтересам України у ВТС з Пакистаном. Оскільки інформація СЗР має конфіденційний характер, розкривати всі деталі діяльності зазначених компаній недоцільно, але персонально для А. Абромавичуса й М. Морозова вказую номери цих документів: №48дск від 21.01.2014, №75дск від 17.02.2014, №197дск від 21.05.2014. Докладнішу хронологію листування про ВТС із Пакистаном викладено в листі керівника "Укрспецекспорту" в "Укроборонпром" від 25.07.2014 року (текст додається). До речі, в цьому документі згадується, що і компанія ISTIL, безпосередньо пов'язана з М. Захуром, не має права укладати будь-які контракти з пакистанською стороною від імені України.
Досі було ще кілька безуспішних спроб ввести М. Захура та його команду як посередників у ВТС із Пакистаном, хоч і без їхньої участі відносини в цій сфері розвивалися доволі динамічно. Чи збережеться ця динаміка з черговим пришестям М. Морозова в "Укроборонпром", чи знову доведеться розгрібати наслідки діяльності цієї команди, які загрожують не тільки зашкодити іміджеві України, а й узагалі позбавити її пакистанського ринку?
Пакистанські граблі українських спецекспортерів
Стагнація військово-технічного співробітництва України з Ісламською Республікою Пакистан припинилася з моменту підписання "Укрспецекспортом" посередницьких контрактів з пакистанськими компаніями Trojans і Global-24.
На сьогодні саме зазначені компанії забезпечили Україні можливість реалізувати потенційні контракти на поставку, ремонт і модернізацію озброєнь та військової техніки для збройних сил Пакистану на загальну суму близько 1,3 млрд доларів. Загалом же, на закупівлю озброєнь і військової техніки уряд Пакистану планує направити понад 10 млрд доларів. Саме тому дії керівника ДК "Укрспецекспорт", спрямовані на повернення у ВТС з ІРП компанії Raviana Pakistan Private Limited, видаються не просто алогічними, а такими, що можуть завдати колосальної шкоди інтересам нашої країни в цьому регіоні.
У лютому 2020 року в Україну прибуває делегація Ісламської Республіки Пакистан для реалізації домовленостей щодо поставок комплектуючих для бронетехніки та проєкту "Скіф-М". У складі делегації - представники компанії Trojans, які забезпечили підписання вигідного Україні контракту. Однак генеральний директор "Укрспецекспорту" В. Ноздря вносить правки в підсумковий звіт перебування іноземної делегації з вимогою виключити будь-які згадування про участь компанії Trojans у візиті на українські підприємства-виробники (копія тексту звіту додається). До речі, саме Trojans оплатила візит в Україну делегації Пакистану. На жаль, мені не вдалося отримати останній варіант цього звіту, але джерело в "Укроборонпромі" повідомило, що "Укрспецекспорт" залишив початковий його варіант.
Не наполягаю на проведенні почеркознавчої експертизи у ще одному документі, оскільки не маю його оригіналу, а ось у копії зазначено, що участь у трьох тендерах із поставок комплектуючих для бронетехніки необхідно передати компанії Raviana (копія додається).
28 лютого 2020 року Raviana звертається до "Укрспецекспорту" з проханням видати довіреність на представлення інтересів України у згаданих тендерах (копія додається) і отримує від "Укрспецекспорту" лист, який дозволяє цій компанії повністю монополізувати супровід усіх проєктів у сфері ВТС із Пакистаном. Одночасно "Укрспецекспорт" анулює всі угоди з пакистанськими компаніями Trojans і Global-24.
Природно, метання "Укрспецекспорту" у виборі посередника з контрактів викликало серйозну стурбованість пакистанської сторони, що, в результаті, може коштувати Україні самої можливості брати участь у поставках армії Пакистану продукції українського оборонно-промислового комплексу. На цій проблемі акцентує увагу керівництва ДК "Укрспецекспорт" директор її представництва в ІРП Д.Узбек у службовій записці (копія додається).
Експорт корупції
Дискусія про необхідність контролю за експортом озброєнь із боку держави ведеться на різних експертних майданчиках з часу створення "Укроборонпрому", постановою уряду наділеного цією функцією, хоча в зазначеній ситуації є конфлікт інтересів, який дозволяє одному суб'єктові господарювання забороняти або дозволяти іншому суб'єкту господарювання експортувати свою продукцію за кордон. При цьому не береться до уваги навіть та обставина, що Кабінет міністрів уже дав добро згаданим суб'єктам господарювання на самостійну зовнішньоекономічну діяльність на ринках озброєнь.
Отримання повноважень на міжнародні передачі військових товарів - досить тривалий процес проходження "сита" багатьох органів виконавчої влади і спецслужб. Природно, не останнє місце в цьому ряду і Державної служби експортного контролю, яка реєструє конкретне найменування товарів військового призначення, що підлягають експорту/імпорту, й видає дозвіл встановленої форми. Лише після цього зі своїм "ситом" на сцені з'являється кінцева інстанція - "Укроборонпром", який дозволяє або забороняє роботу підприємства в тій чи іншій країні, вказує, за якою ціною продавати, яких посередників залучати. Цей бар'єр досі долали простим способом: плати і працюй, а якщо не платиш - не працюватимеш.
Нинішня законодавча й нормативно-правова база дозволяє і далі вибудовувати корупційні схеми та красти багатомільйонні кошти, заодно доводячи до кризового стану оборонні підприємства. Про боротьбу з корупцією поки що більше розмов. Але деякі правильні рішення уряд уже приймає. Проте вони потім чомусь не оприлюднюються й не набувають чинності. Зате пристають до спілки?
Усі статті Дмитра Менделєєва читайте тут.