Нещодавно газета The Times склала рейтинг найбагатших політиків світу.
У ньому аж двоє українців — це депутати Верховної Ради Рінат Ахметов (від Партії регіонів) і Костянтин Жеваго (від «антиолігархічного» БЮТ).
Ріната Ахметова оцінили в 7,3 млрд. дол. (шосте місце), співвласника групи «Фінанси та Кредит» — у 3,4 млрд. дол. (дев’яте місце). А оскільки Костянтин Валентинович народився 1974 року, він став наймолодшим у списку політиків-мільярдерів.
Правда, дані для рейтингу, швидше за все, брали за показниками минулого року. Нині все буде складніше. Котирування активів у світі падають, і якщо Ріната Леонідовича багато в чому підтримує наявність практично повного циклу виробництва, то в Жеваго ситуація складніша.
Останні кілька років група «Фінанси та Кредит» трималася на трьох китах: однойменному банку, Полтавському ГЗК і безперервних розповідях про грандіозні перспективи. Сумарно така піар-кампанія мала ефект, забезпечивши досить привабливу картинку для іноземних інвесторів і непогану ринкову капіталізацію. Вінцем чого стало виведення акцій пов’язаної з Жеваго компанії Ferrexpo Plc на Лондонську біржу.
Із анонсуванням планів усе було чудово. Вже коли розпочалася нинішня криза, у лютому 2008 року, Ferrexpo заявила про намір протягом десяти років залучити в той же Полтавський ГЗК до 4 млрд. дол. інвестицій.
Йшлося про залучення інвестора на Єристовське й Біланівське родовища. І про збільшення за рахунок цього виробництва котунів майже вчетверо — з 9 млн. до 32 млн. тонн на рік.
Експерти ще тоді дуже сумнівалися в реальності планів, бо від інвестора хотіли грошей, а натомість пропонували неконтрольний пакет у новому проекті. Скептики були праві: вже до жовтня грандіозні плани було забуто...
Було заявлено, що «досягнуто значних успіхів з низкою потенційних партнерів за програмою залучення стратегічного інвестора на Єристовське й Біланівське родовища», а далі... «рада директорів вирішила не ухвалювати жодних наступних рішень доти, доки світові товарні ринки не стабілізуються».
Природно, все це — «з метою запобігання серйозних капітальних витрат із боку групи» і для того, щоб «група мала можливість забезпечити продовження максимізації цінності для своїх акціонерів».
Заяви «про цінність для акціонерів» збіглися з великими перестановками всередині Ferrexpo. Пан Жеваго вирішив, що особисто займеться її оперативним управлінням.
Ferrexpo 29 жовтня повідомила, що він обійняв посаду виконавчого директора групи. Попередні керівники Майк Оппенгеймер і директор з розвитку Денис Макшейн подали у відставку і продали більшу частину пакетів акцій, що належали їм (втім, невеликих).
Реакція інвесторів на кадрові зміни в групі була вкрай негативною. Як заявив аналітик інвесткомпанії Renaissance Capital Костянтин Головко, «якщо іноземні інвестори бачать, що високооплачувані західні менеджери раптом залишають компанію, це не надає їм оптимізму». Часто це означає, що власник, не довіряючи менеджменту, вирішив сам очолити операцію з порятунку свого бізнесу.
Цікаво, що партнер юрфірми «Астерс» Олексій Дідковський вважає, що в Костянтина Жеваго можуть виникнути труднощі з законом: «Як народний депутат він не має права очолювати компанію».
Член комітету з правової політики ВР Юрій Мірошниченко висловився ще жорсткіше, заявивши, що йдеться про порушення Закону України «Про статус народного депутата» та про вибір — або повноваження народного депутата України, або відмова від посади в Ferrexpo.
Хоча, як показує практика, такі проблеми легко можна оминути. Значно більше на перспективах ГЗК може позначитися режим «суворої економії коштів». Зокрема, оголошено, що всі середньострокові інвестиційні проекти буде припинено для «запобігання серйозних капітальних витрат із боку групи» через кризу на світових товарних ринках.
Відверто кажучи, група й раніше не дуже вирізнялася реальним втіленням інвестпроектів. Найчастіше їй цілком вистачало анонсів. Протягом останніх кількох років представники Костянтина Жеваго послідовно заявляли про реалізацію проектів будівництва меткомбінату «Ворскласталь», прокатних потужностей в Угорщині, залізорудної шахти на Кіровоградщині, порту в Донузлаві, проте жоден з цих проектів досі не реалізований.
Саме напередодні змін у кадровому складі надійшло повідомлення, що компанія «Ворскла Сталь Болгарія», котра входить до групи «Фінанси та Кредит» Жеваго, заявила про припинення розрекламованого проекту з набуття контролю над болгарським комбінатом «Креміковці» поблизу Софії. Раніше туди обіцяли вкласти до 600 млн. дол.
Реальна причина — брак ресурсів. Група вже набрала дуже великі кредити в західних партнерів. І якщо колись свої борги перед вітчизняним Енергоринком «Фінанси та Кредит» усім пробачила, то в західної клієнтури з виконанням договірних зобов’язань набагато жорсткіше...
Падіння акцій Ferrexpo у ціні через погіршення глобальних економічних перспектив, на думку аналітиків, уже призвело до різкого зниження вартості акції й форсувало продаж групою на початку жовтня 20,8% акцій Ferrexpo стороннім інвесторам. Як зазначають експерти, це сталося в обмін на погашення поточних боргових зобов’язань перед JP Morgan.
Тепер у структур «Фінанси та кредит» залишився 51% акцій Ferrexpo.
Після різкого падіння вартості акцій заручниками ситуації стали не тільки сам український бізнесмен, а й покупці цінних паперів на Лондонській фондовій біржі. Побічно постраждала й репутація партнерів і фінансових радників Жеваго — JP Morgan, Deutsche Bank та Finsbury.
Що ще гірше — це зростаючі проблеми на основному активі групи, Полтавському ГЗК. Слова про середньостроковий ощадливий період конкретно для нього звучать загрозливо. Так званий стакан його кар’єру вже став анекдотом у гірничо-металургійній галузі України. Аби тільки привести його в нормальний вигляд, потрібні величезні кошти.
Недавно серйозно обговорювалися будівництво шахти й перехід на підземний спосіб видобування. Правда, потім схилилися до більш «ощадливого» способу розробки за чужі гроші нових родовищ. Та тепер вони явно будуть не скоро. Тобто «стакан» ритимуть і далі. От тільки нескінченно це тривати не може...
До речі, нещодавно інвестиційна компанія «Сократ» зробила дуже цікавий аналіз фінансових потоків навколо Полтавського ГЗК. Підприємство продає свої котуни на українському кордоні іншим членам групи Ferrexpo, які займаються продажем, маркетингом і доставкою.
Ціна, за якою комбінат продає котуни Ferrexpo, включає дисконт до остаточних цін клієнтів Ferrexpo. Втім, до останнього часу й український актив групи показував чималі прибутки...
Як заявили аналітики компанії «Сократ», «ми стурбовані тим, що Жеваго, борючись із «жахливою глобальною кризою», можливо, кине в битву кожен ресурс, зокрема й інтереси міноритаріїв Полтавського ГЗК».
Рішення залишати тільки необхідний прибуток на Полтавському ГЗК можна легко обгрунтувати. Словосполучення «максимізація цінності для своїх акціонерів» не так уже й рідко означає, що левова частка реального прибутку йде саме основним акціонерам. Історія приватизації ГЗК була напрочуд бурхливою, і комбінат буквально не вилізав із судів з міноритаріями. Тож їхні побоювання зрозумілі.
Виникає й інше запитання — наскільки в рамках нової стратегії буде принесено в жертву рентабельність Полтавського ГЗК, а отже, й податки державі.
Це цікавить не лише самих акціонерів. ГЗК є містоутворюючим підприємством і одним з основних роботодавців у Полтавській області. І якщо тут почнуться складнощі, це буде не тільки абстрактна втрата ринків збуту, а й реальні соціальні проблеми багатотисячного колективу та всієї області.
І державі варто цим зайнятися. Тому що оптимізація може зайти дуже далеко. Наприклад, п’ять років тому, 2003 року, комбінат голосно вихвалявся різким зростанням чистої прибутковості — аж... до 49 центів на тонну котунів.
Не завадило б також уточнити, які плани з розвитку ощадливі акціонери збираються залишити. Та й що там у нас із Законом «Про статус народного депутата». Компанія ж начебто публічна, і правил пристойності слід додержувати. Ну, хоча б зовні...