Українська металургія-2008: успішний старт, криза та її уроки

Ситуація у світовій і українській металургійній промисловості, що склалася минулого 2008 року, ще буде предметом багатьох аналітичних досліджень. Автор цієї статті, ніяк не претендуючи на лаври носія беззастережних істин в останній інстанції і всеосяжну повноту викладу, хотів би висловити свою точку зору на події цього нелегкого періоду, котрі не залишилися, як це іноді буває, у минулому, а навпаки — істотно впливають на нинішню ситуацію в галузі, та й у державі загалом, з огляду на роль, місце і значення гірничо-металургійного комплексу в економіці України.

У своєму аналізі я посилатимуся на матеріали 65-ї сесії Комітету по сталі Організації економічного співробітництва та розвитки (ОЕСР), що відбулася 15—17 грудня 2008 року в м. Куала-Лумпур (Малайзія); мені довелося керувати делегацією України на цьому міжнародному форумі.

Стартували успішно

Спочатку — фактаж про роботу галузі у 2008 році. Перша половина минулого року для української металургії, як і для металургійного світу в цілому, була дуже благополучною. Індекс обсягів виробництва для металургів за січень—червень 2008 року порівняно з відповідним періодом 2007-го становив 103,3% (за показника для української промисловості загалом 107,5%). Навіть за дев’ять місяців 2008 року, попри ознаки кризових явищ, що проявилися в серпні—вересні, галузь спрацювала на рівні 99,97% до відповідного періоду 2007 року (показник для промисловості в цілому також знизився до 105,1%).

Чи передбачав хтось у першо­му півріччі 2008 року прийдешню кризу? Аналізуючи ситуацію з позицій сьогодення, буде справедливим зазначити, що деякі негативні прояви, котрі насторожували, були. До них належить насамперед економічно невиправдано висока динаміка зростання індексу цін на металургійну продукцію (як відомо, протягом 2007 року ціни на основні види продукції подвоїлися, а за перші шість місяців 2008-го зросли ще в 1,5—1,8 разу). За нестабільного курсу гривні (нагадаю про штучне завищення курсу національної валюти навесні 2008 року, що завдало неабиякого удару по експортерах) збільшилося від’ємне сальдо зовнішньоекономічного торговельного балансу. Вже проглядалася вибіркова стагнація випуску продукції у певних товарних групах, орієнтованих на внутрішнього споживача (насамперед будівельного сортаменту). Швидкими темпами наростала дебіторська заборгованість на металургійних підприємствах, що було відображенням проблем із кредитуванням у наших споживачів.

Однак на ці тривожні дзвіночки відреагували не відразу. Оп­тимізм від успіхів галузі, яка не знала падіння з 1998 року, був такий, що в підготовленому у липні 2008 року проекті нової редакції Державної програми розвитку та реформування ГМК на період до 2012 року при підсумовуванні виробничих програм і планів підприємств, виконаному Мінпромполітики і Металургпромом, ми виходили на перспективний обсяг виробництва сталі в 55—65 млн. тонн на рік (нагадаю, що «благополучного» 2007 року цей показник становив 42,8 млн. тонн). Йшлося про збільшення в півтора разу виробництва сталі на «АрселорМіттал Кривий Ріг», подвоєння обсягів виробництва сталі ЗАТ «Донецьксталь», будівництво Білоцерківського електро­сталепрокатного заводу, заводів «Ворскласталь» і «Дніпро­сталь». На слуху, як то кажуть, були задекларований «Фест Альпіне» — про­ект будівництва нового інтегрованого заводу потужністю
5,4 млн. тонн сталі в районі порту Південний в Одеській області та інші амбітні програми зростання виробництва. Підставою для таких планів слугувало постійне зростання протягом останнього десятиріччя потреб у сталі на світовому і внутрішньому ринках, про що йтиметься далі.

Говорячи про передбачення кризи, я хотів би повернутися в травень 2005 року. У той період спостерігалося певне зниження цін на металургійну продукцію і попиту на неї. Проте ситуація мала сезонно-циклічний характер, і до серпня ринок цілком відновився. Але саме в дні спаду ми (фахівці — металурги Мінпром­політики) активно контактували з аналітиками компанії «Міттал стіл» (це було ще до її об’єднання з «Арселором»), котрі подали своє бачення поточної і перспективної ситуації на світовому металургійному ринку.

Ця серйозна дослідна робота була побудована на аналізі даних про запровадження нових потужностей у металургії, ситуації на експортних ринках залізорудної сировини і вугілля, фінансових потоках світових виробників сталі та ін. У роботі було прийнято таку умовну періодизацію: «старі часи» (до 2002 року), коли рівень використання виробничих потужностей у світовій металургії становив близько 87%, і «нова ера» (із 2003 року), коли цей показник зріс до 95% і більше.

Наші думки про короткостро­ковість проблем металургійного ринку 2005 року збіглися. Але, зазираючи в часовому аспекті далі, аналітики «Міттал стіл» дійшли однозначного висновку, що світову металургію можуть очікувати серйозні потрясіння саме після 2007—2008 років. За їхніми розрахунками, на той час рівень споживання сталі на душу населення в економічно найбільш розвинених прибережних районах Китаю (а не в усьому Китаї) зрівняється з цим показником для промислово розвинених країн. Аналітики чітко показали, що тим самим завершиться «нова ера» для металургійної галузі, з рівнем використання виробничих потужностей близько 95%, а виникла криза призведе до зниження цього показника до 80%, і станеться це вже 2009 року.

Не приховуватиму, що у 2005 році такий прогноз виглядав надто песимістичним. Життя, на жаль, підтвердило його достовірність…

Аж раптом — криза

Як розвивалася криза? Вже в серпні 2008 року під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників (насамперед погіршення зовнішньої та внутрішньої цінової кон’юн­ктури, різкого зниження попиту на металургійну продукцію практично в усіх основних сегментах) з’явилися спочатку локальні ознаки рецесії, котрі у вересні набули системного характеру.

Не можна вважати, що Кабінет міністрів України, Мінпромпо­літики були пасивними спостерігачами в цих процесах. З метою подолання негативних явищ, які виникли в липні—серпні минулого року в результаті зниження цінової кон’юнктури на світовому ринку металопродукції, 27—28 серпня 2008 року в уряді було проведено наради з керівниками міністерств і відомств, підприємств ГМК.

За результатами цих нарад було прийнято кілька урядових рішень і дано ряд доручень Кабміну, спрямованих на стабілізацію ситуації в галузі та поліпшення фінансово-економічного становища підприємств ГМК.

Тоді ж Мінпромполітики звернулося до Секретаріату ОЕСР і Комітету по сталі ОЕСР, до міністра промисловості та енергетики Російської Федерації В.Христенка, співголови контакт­ної групи Україна—Євросоюз по сталі П.Кляйна, а також до власників провідних металургійних компаній і підприємств України («Індустріальна спілка Донбасу», «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвестхолдинг», «Євразхол­динг» і ВАТ «Запоріжсталь») із пропозицією розпочати переговори зі світовими металургійними виробниками про обмеження рівня виробництва та експорту продукції до кінця 2008 року для збалансування попиту і пропозиції. За пропозицією Мінпром­політики питання про «добро­вільні самообмеження» виробництва й експорту металургійної продукції було окремо обговорено на засіданні Міжурядової українсько-китайської комісії в Пекіні 21—24 жовтня 2008 року.

Наші ініціативи почули і підтримали. Внаслідок чого наприкінці 2008 року на 20% зменшили виплавку сталі чотири найбільші металургійні корпорації Китаю, котрі спільно володіють потужностями з виплавки понад 100 млн. тонн сталі на рік. До такої ж політики вдалися корейські виробники (передусім Posco), а також російська «Магнітка», «АрселорМіттал Теміртау» в Казахстані та ін.

Однак попри вжиті заходи, ситуація в галузі продовжувала погіршуватися, що призвело до вимушеної зупинки окремих мет­агрегатів і виробництв. У результаті було значно скорочено випуск основних видів метпродукції — чавуну, сталі, прокату. Так, якщо в першому півріччі 2008 року середньомісячне виробництво чавуну, сталі та готового прокату було відповідно 3,09; 3,71 і 3,16 млн. тонн, то у вересні воно становило 2,15; 2,48 і 2,13 млн. тонн відповідно. У жовтні 2008 року були повністю зупинені
16 доменних печей із 43; 24 сталеплавильні агрегати з 63; дев’ять прокатних станів із 64 (через відсутність реалізації продукції). У жовтні середньодобове виробництво готового прокату становило лише 56 тис. тонн проти 71 тис. тонн у вересні і 104 тис. тонн у першому півріччі 2008 року, тобто продовжувало скорочуватися. Пік кризи припав на листопад минулого року, коли в Україні працювало тільки 18 доменних печей, 20 сталеплавильних агрегатів і 48 прокатних станів. Середньодобове виробництво готового прокату знизилося в листопаді 2008 року до 50,4 тис. тонн; але в грудні цей показник уже знову зріс до
61,8 тис. тонн, а в січні 2009-го — до 67,1 тис. тонн.

Наслідки

Слід зазначити, що кризові явища тією чи іншою мірою зачепили практично всі країни — світових лідерів металургійного виробництва, однак масштаб і наслідки кризи різні. Найбільше постраждала металургійна промисловість України (найбільше у світі падіння виробництва в четвертому кварталі 2008 року — 37% порівняно з липнем цього ж року), Туреччини (21%), Росії (15%), Китаю (13,7%), США (13,3%), тобто тих країн, у яких металургія працювала зі значною орієнтацією на експорт. Тоді як, наприклад, японська металургійна промисловість до листопада практично залишалася поза кризою; тільки скорочення випуску автомобілів і зниження попиту на автомобільний лист призвели наприкінці минулого року до зменшення обсягів виробництва плоского прокату. Загалом у світі в листопадовий пік кризи зниження обсягів виробництва порівняно з липнем 2008 року становило 9,1%.

Щоб не повертатися більше до статистичних даних, зазначу, що в цілому у світі, за даними Міжнародної сталеплавильної асоціації, 2008 року було вироблено 1,33 млрд. тонн сталі, що на 1,2% менше, аніж 2007 року. До першої десятки країн-виробників за підсумками минулого року ввійшли Китай (502 млн. тонн, зростання на 2,6%), Японія (118,7 млн. тонн, падіння на 1,2%), США (91,5 млн. тонн, падіння на 6,8%), Росія (68,5 млн. тонн, падіння на 5,4%), Індія (55,1 млн. тонн, зростання на 3,7%), Південна Корея (53,5 млн. тонн, зростання на 3,8%), Німеч­чина (45,8 млн. тонн, падіння на 5,6%), Україна (37,1 млн. тонн, падіння на 13,4%), Бразилія (33,7 млн. тонн, падіння на 0,2%) і Італія (30,5 млн. тонн, падіння на 3,4%).

Про те, що кризу вже почали долати, свідчить таке: в січні 2009 року виплавка сталі порівняно з груднем 2008-го збільшилася на 4,5%. Але рівень використання виробничих потужностей продовжує залишатися низьким, адже порівняно з січнем 2008 року світове виробництво сталі знизилося на 24%. В Україні рівень виробництва сталі в січні ц.р. становив до грудня 2008-го 106%, але порівняно з січнем минулого року виробництво сталі скоротилося на 45,1% (це також підтверджує більшу, порівняно з іншими країнами, глибину кризи в українському ГМК).

Повертаючись до аналізу причин ситуації, що склалася наприкінці 2008 року, наголошу на окремих чинниках спаду виробництва в галузі.

По-перше, на світовому ринку металу щороку з другої половини липня і, як правило, до вересня спостерігається період спаду активності, котрий частково пояснюється сезонним зниженням попиту в країнах ЄС (відпускний період на металоспоживаючих підприємствах), Південно-Східної Азії (сезон тропічних злив, коли практично припиняється робота в будівництві) і Перської затоки (початок святкування Рамадану і пов’язане з цим зниження виробничої активності). Масштаби цього явища щороку різняться. Як зазначалося вище, відносно великий розмах спостерігався 2005 року. Але торік це сезонно-циклічне явище збіглося у часі з розгортанням світової фінансово-економічної кризи і загальним падінням світової економіки. При цьо­му рецесія, на думку експертів ОЕСР, протриває аж до другого кварталу 2009 року.

По-друге, серйозним конкурентом на ринках металопродукції для українських та інших виробників і експортерів став Китай (як зазначено в доповіді Азіатського інституту чавуну та сталі на засіданні Комітету по сталі ОЕСР, «нема порятунку від Китаю»).

Відомо, що після завершення будівництва олімпійських об’єктів і зниження попиту на внутрішньому ринку металопродукції китайські металовиробники були змушені шукати нові ринки для експорту своєї продукції. У цей час уряд КНР скасував раніше діючі обмеження для своїх експортерів. Як наслідок, експорт довгого прокату і заготовки китайського виробництва, наприклад, у серпні 2008 року становив 4,15 млн. тонн (середньомісячний експорт у першому кварталі 2008-го — 1,5 млн. тонн), плоского прокату — 3,53 млн. тонн (2,53 млн. тонн).

Економіка Китаю залишається «перегрітою». Так, за десять місяців 2008 року зростання інвестицій в економіку цієї країни становило 27,3% до попереднього року; значна їх частина була спрямована саме в металургійний сектор. Однак, на думку представника Китаю в Комітеті по сталі, не існує проблеми надлишкових металургійних потужностей, але існує проблема стимулювання споживання сталі, яку можна розв’язати в тому числі шляхом перерозподілу інвестицій від металургів в інтересах споживачів металу.

По-третє, у результаті перевищення пропозиції над попитом значно знизився рівень цін на основні види металургійної продукції. Так, із серпня по жовтень 2008 року ціни зменшилися в середньому на заготовку — на 290 дол./тонну, арматуру — на 350 дол./тонну, катанку — на 330 дол./тонну, сортовий прокат — на 320 дол./тонну, сляби — на 290 дол./тонну, гарячекатаний рулон — на 280 дол./тонну, холоднокатаний рулон — на 275 дол./тонну. Хочу зазначити, що динаміка цінової кон’юнктури в умовах кризи має стати темою окремого дослідження.

По-четверте, значно скоротилися можливості кредитування виробничої діяльності в провідних країнах світу і в Україні, що зумовлено світовою економічною кризою (виступаючи на засіданні Комітету по сталі ОЕСР, представник Євросоюзу чітко назвав цю ситуацію «кризою довіри кредиторів»). Спад економічних показників у країнах ЄС, у Японії та США також негативно вплинув на світовий ринок металопродукції. Спостерігається спад у світовому будівництві, автомобілебудуванні, а також зниження ліквідності постачальників металопродукції, що призводить до зниження рівня цін. Натомість, зменшення рівня цін на всі основні види металопродукції знижує активність споживачів, які не квапляться виходити на ринок, оскільки очікують подальшого падіння цін. Це свого роду замкнуте коло характерне як для зовнішнього, так і для внутрішнього українського ринків.

Таким чином, вищезгадана сукупність чинників, які почали діяти майже одночасно, і призвела до дестабілізації спочатку ринку збуту продукції, а потім і всієї системи виробництва у світовій металургії загалом та у гірничо-металургійному комплексі України зокрема.

Ефект доміно

Як було детально проаналізовано на засіданні Комітету по сталі ОЕСР, проблеми в металургійній галузі викликали ефект доміно в інших галузях, пов’язаних із металургією.

Залишається складною і ситуація на ринку залізорудної сировини, що, на думку більшості експертів, також пов’язано з непередбачуваністю ситуації в металургійній промисловості Ки­таю як провідного споживача цієї сировини. Запобігаючи можливим протекціоністським діям із боку урядів «сировинних» країн, представники країн — споживачів залізорудної сировини (передусім країн — членів NAFTA) наполягали у своїх виступах на знятті будь-яких обмежень для іноземних інвесторів вкладати в розвиток сировинної бази (йшлося насамперед про родовища залізорудної сировини в країнах Південної Америки), на рівному доступі до ресурсів сировини відповідно до вимог СОТ тощо. Водночас представники Бразилії й Австралії проінформували про можливість тимчасового припинення реалізації окремих проектів будівництва нових потужностей у гірничому виробництві, передусім пов’язаних із високими витратами на розвиток інфраструктури.

За всіма іншими сировинними складовими металургійного комплексу (забезпечення металобрухтом, коксом і коксівним вугіллям, феросплавами, фрахтом для забезпечення поставок сировинних матеріалів і вивезення готової металургійної продукції) ситуація також пов’язана із загальним станом справ в основному металургійному виробництві.

Так, 2008 року скоротилися на 15—20% обсяги заготівлі і зовнішньої торгівлі металобрухтом (у 2007-му ці показники були відповідно 540 млн. тонн і 97 млн. тонн). Цікаво зазначити, що, за даними експертів Міжнародного бюро рециклінгу, у четвертому кварталі 2008 року в структурі металобрухту 60% становить так званий амортизаційний брухт і 40% — «свіжий» брухт від машинобудівних підприємств, тоді як раніше це співвідношення було зворотним. Опосередко­вано це підтверджує зниження оборотів у світовому машинобудівному комплексі внаслідок економічної кризи. За останні місяці ціни на брухт упали навіть до нижчого рівня, аніж 2007 року, а втрати через анулювання договорів на його поставку у заготівників цієї сировини становили не менш як 1 млрд. дол.

Різко скоротилося виробництво феросплавів. Наприклад, тільки на заводах ПАР наприкінці 2008 року було зупинено 11 печей із виробництва ферохрому, аналогічна ситуація з марганцевими феросплавами. Практично припинено виробництво феронікелю, оскільки цього року ціни на нікель у феронікелі знизилися вп’ятеро — з 52 тис. дол. за тонну до 10,7 тис. дол.

Дуже значних збитків у зв’яз­ку зі скороченням обсягів перевезень зазнали власники суднобудівних компаній. Останні, однак, у виступі на засіданні Комітету по сталі ОЕСР просили вантажовідправників не домагатися зниження тарифів на фрахт, обіцяючи зробити великі замовлення на судновий метал, необхідний для будівництва нових суден замість тих, що вибувають з експлуатації у зв’язку зі зносом.

Поліпшення ситуації на ринку сировинних матеріалів металургійного виробництва та фрахту, на думку експертів, можливе не раніше другого кварталу 2009 року.

Представники окремих країн і груп країн (США, Європейський Союз, NAFTA) у своїх виступах попередили, що в умовах світової кризи та скорочення внутрішнього споживання металопродукції в деяких країнах вони очікують зростання імпорту металу до своїх країн і тому мають намір вжити відповідних обмежувальних заходів для запобігання завдання збитків вітчизняним виробникам, які вже й так постраждали.

Зазначимо у зв’язку з цим, що до України у 2008 році було імпортовано 3,2 млн. тонн металопродукції порівняно з 2,8 млн. тонн у 2007-му (зростання на 10,6%). Водночас експорт української металопродукції за минулий рік зменшився на 7,4% і становив 29,8 млн. тонн проти 32,2 млн. тонн 2007 року. За попередніми даними, внутрішнє споживання металу 2008 року знизилося приблизно на 20% і становило 8,8 млн. тонн порівняно з 11 млн. тонн 2007 року.

Уроки для України

Повернімося до питання про адекватність дій уряду України з подолання кризи, тобто до питання про її уроки. У жовтні 2008 року було створено спеціальну міжвідомчу групу при Кабміні з питань подолання кризових явищ у гірничо-металургійному і хімічному комплексах. 10 листопада 2008 року відбувся круглий стіл із проблем ГМК під керівництвом прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, на якому було підписано відповідний Меморандум про спільні дії уряду та підприємств галузі з подолання кризових явищ у металургії. Було ухвалено низку постанов і розпоряджень уряду, котрі передбачають, зокрема, таке:

— запровадження з 1 жовтня 2008 року нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, використовуваний підприємствами ГМК на технологічні потреби;

— припинення дій наказів Мінтрансзв’язку про запровадження з 1 жовтня 2008 року підвищувальних коефіцієнтів до тарифів на вантажоперевезення і запровадження мораторію на їхнє підвищення до кінця першого півріччя 2009 року;

— запровадження до кінця 2008 року мораторію на підвищення тарифів на електроенергію (це рішення пізніше було подовжено на перший квартал 2009 року);

— Антимонопольному комітету, Мінекономіки, Мінпром­політики доручається постійний моніторинг ціноутворення і поточних цін на металопродукцію на внутрішньому ринку з метою запобігання перевищенню внутріш­ніх цін над світовими як підстави для можливого запровадження антидемпінгових санкцій стосовно українських виробників й експортерів металопродукції.

Антикризова група також напрацювала зміни до низки законів України, котрі потім були узагальнені в ухваленому Верхов­ною Радою України спеціальному законі про антикризові заходи в промисловості. У стадії додаткового опрацювання нині перебувають ще кілька пропозицій законодавчого характеру.

Закономірним є запитання: що чекає на металургів світу та України у 2009 році? Зазначу у зв’язку з цим, що прогнози — завжди річ невдячна, особливо в умовах нестабільного ринку. Не випадково лідери світової сталеплавильної галузі, які збиралися 6—8 жовтня 2008 року в США на щорічну конференцію, вперше в історії, як повідомляли тоді ЗМІ, не опублікували прогнозу на майбутній рік, посилаючись на неясність результатів антикризових програм США і ЄС, що «робить практично неможливим відстеження якихось середньо- і довгострокових тенденцій». Та все ж таки ставлення до майбутнього учасників цієї конференції можна було б охарактеризувати їхніми ж словами — «поміркований оптимізм».

Якщо повернутися до нещодавньої грудневої сесії Комітету по сталі ОЕСР, то необхідно відзначити таку її особливість: на відміну від усіх попередніх сесій, керівництво комітету та його штатні аналітики не ризикнули виступити з прогнозом очікуваних показників виробництва і споживання металургійної продукції на 2009 рік. Від імені Секретаріату ОЕСР (а не Комітету по сталі, як завжди було раніше) було зроблено тільки загальну для всіх галузей промисловості базову доповідь на тему «Фінансова криза та її вплив на глобальну економіку».

Представник Китаю, наприклад, відверто зазначив, що він не може дати обгрунтованого прогнозу виробництва сталі у своїй країні на 2009 рік, назвавши лише вилку від 470 до 500 млн. тонн — відповідно, за песимістичним та оптимістичним сценаріями розвитку подій на сталевому ринку. Представник Туреччини, оцінюючи перспективи наступного року, зазначив, що він у цілому для металургії буде гіршим, аніж перша половина 2008 року, але кращим, аніж провальний четвертий квартал того ж року.

Говорячи про серйозність ситуації на металургійному ринку загалом, експерти, однак, вважають, що повна місткість світового споживання сталі зростатиме — від 1,563 млн. тонн 2007 року до 1,636 млн. 2008-го і 1,779 млн. тонн 2010-го. Однак на сьогодні рівень споживання на 2010 рік очікується нижчим приблизно на 74 млн. тонн порівняно з прогнозами, зробленими навесні 2008 року.

Ця думка цілком відповідає розрахункам, поданим у доповіді української делегації на сесії Комітету по сталі ОЕСР (виконані держпідприємством «Укрпромзовнішекспертиза»), що базуються на даних про середньодушове споживання сталі по окремих регіонах і країнах. Так, при споживанні сталі на душу населення в розвинених країнах на рівні 450—550 кг, у Китаї цей показник становить 307 кг, країнах Близького Сходу — 286 кг, Індії — 43 кг, Бразилії — 115 кг. Саме ця різниця і прагнення країн, що розвиваються, досягти стандартів розвинених країн створює стратегічний потенціал подальшого зростання світового металургійного виробництва в перспективі.

Криза другої половини 2008 року призвела до накопичення надлишкової кількості металу у металотрейдерів і на складах підприємств. За поданими у доповіді української делегації розрахунками, для споживання вже виробленої продукції та відновлення балансу світового ринку сталі 2009 року необхідно буде знизити обсяги виробницт­ва до 1,23 млн. тонн, або на 104 млн. тонн (-8,2% порівняно з попереднім роком). Це призведе до зниження рівня використання виробничих потужностей з виплавки сталі у світі з 90,3% 2007 року до 86,1% — 2008-го і 77,2% — 2009-го (хоча наша методологія підрахунку була дещо іншою, але як тут не згадати цифр наведеного вище прогнозу аналітиків «Міттал стіл», виконаного ще 2005 року?).

На 2009 рік металургійні підприємства України станом на середину лютого ц.р. забезпечені замовленнями приблизно на
27 млн. тонн сталі. Фактичне виробництво сталі за січень 2009 року становило 2,123 млн. тонн, тобто середньодобове виробництво було на рівні 68,5 тис. тонн. У лютому середньодобове виробництво зросло до 82,3 тис. тонн. У разі збереження цих темпів виплавка сталі в Україні 2009 року дорівнюватиме близько
30 млн. тонн.

На завершення не можу не зазначити, що кризова ситуація на ринку сталі ще більше загострила необхідність глибоких структурних перетворень у ГМК України з метою забезпечення достатньої конкурентоспроможності продукції, здійснення технічного переозброєння та модернізації в металургійній галузі, насамперед у напрямі підвищення енергоефективності та ресурсозбереження.

Нині Мінпромполітики України завершило роботу над новою редакцією Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України на період до 2012 року. У цьому документі відображені як загальні питання розвитку галузі, включаючи науковий супровід програми на всіх стадіях її реалізації, так і конкретні інноваційно-інвестиційні проекти окремих компаній.

У 2000—2004 роках на металургійних підприємствах України сума інвестиційних вкладень у капітальне будівництво та модернізацію виробництва становила близько 10—15 дол. у перерахунку на тонну рідкої сталі, і тільки 2006 року цей показник сягнув майже 50 дол. Це свідчить про наближення інноваційних процесів в Україні до світових тенденцій. Та з урахуванням високого ступеня зносу основних фондів металургійного виробництва обсяг інвестицій усе ж оцінюється як недостатній, що негативно позначається на конкурентоспроможності продукції і може призвести до втрати Україною позицій на зовнішньому та внутрішньому ринках.

2007 року в металургійну галузь було інвестовано 10,3 млрд. грн., що становить 162,3% порівняно з 2006 роком (6,3 млрд. грн.), у гірничорудну — 1,7 млрд. грн., або на 113,1% більше, аніж попереднього року. У 2008 році з причин, пов’язаних із кризою, обсяг інвестицій в основні фонди гірничо-металургійного комплексу знову зменшився до
8,5 млрд. грн. (81% порівняно з показниками більш благополучного 2007 року). Хочеться сподіватися, що інвестори зуміють забезпечити фінансування розпочатих робіт із технічної модернізації галузі з використанням новітніх досягнень вітчизняної та закордонної науки, техніки і технології.