Цього тижня сталася досить примітна подія. Уряд раптом перейнявся проблемами найбільших промисловців в Україні - підприємств гірничо-металургійного комплексу (ГМК). 20 лютого на засіданні Кабміну прем'єр-міністр Микола Азаров доручив Юрію Бойку та Олександру Вілкулу, а також керівництву профільних міністерств розробити можливі механізми допомоги ГМК.
Прагнення надати підтримку металургії цілком зрозуміле - ця галузь ще й досі приносить більше за інших валютної виручки в країну. Та коли вже мова зайшла про допомогу, то вона запізнилася мінімум на півроку, адже український сталевий потік став міліти ще з початку тогорічного літа.
Можна було б припустити, що звернути увагу на проблеми сталеливарної галузі Кабмін надихнули опубліковані буквально перед цим усе ще невтішні дані про динаміку промислового виробництва, в яких найбільший привід для оптимізму - уповільнення темпів падіння (до 3,2% у річному вираженні після мінус 7,6% у грудні). Та якщо уважніше придивитися до секторальних показників промисловості, то саме зараз справи в металургів завдяки поліпшенню зовнішньої кон'юнктури почали потроху налагоджуватися. Тож саме по собі напрошується припущення, що й цього разу все буде, як завжди, - пряники від влади одержать тільки окремі, найближчі до неї бізнесмени.
Якщо подивитися на виручку від усього торішнього експорту з України, то вона навіть збільшилася на 1% - до 66,8 млрд дол. Але, попри примарну зовнішню стабільність, усередині ключових товарних груп відбулися кардинальні зміни. За рахунок непоганого врожаю експорт рослинних агропродуктів злетів на 67% відносно 2011-го - до 9,2 млрд дол., а їх частка в загальній структурі експорту зросла з 9 до 13%.
Чудову динаміку також показали транспортні засоби, включаючи водні, наземні і літаки: продаж цієї продукції за кордон зріс на 23%, до 5,9 млрд дол., а їх частка збільшилася з 7 до 9%. Ще одна важлива стаття експорту - машинобудівна продукція зберегла свою 10-відсоткову частку в експорті, додавши 4% порівняно з позаминулим роком.
Однак увесь позитив від такого зростання було нівельовано падінням експорту руд, мінеральних палив, хімічної продукції і особливо - продукції гірничо-металургійного комплексу. Зменшення експорту сталеварів на 17%, до 15,3 млрд дол. у 2012 р., перекрило дві третини зростання зарубіжних продажів аграріїв, виробників машинобудівного обладнання і транспортних засобів. Частка ГМК у загальному експорті скоротилася з 27 до 22%.
Зниження продажів у металургів відбувалося через ослаблення попиту і супроводжувалося падінням як обсягів, так і цін. У 2012 р. українські підприємства експортували на 7% менше продукції порівняно з 2011-м - 22,5 млн т.
Увесь минулий рік пройшов під знаком: "Ще трохи почекаємо, і ринок знову почне відновлюватися". Ціни на метал у січні минулого року здавалися низькими, і очікуваний традиційний весняний підйом мав принести хоч якесь пожвавлення. Однак "весняного розквіту" металурги у 2012 р. не дочекалися. Приміром, ціни на гарячекатаний (г/к) прокат у лютому-березні виявилися максимумом (620–640 дол. за тонну) і потім рухалися переважно вниз (до 580 дол. у квітні і 560 дол. у травні).
З червня по серпень на ринку спостерігається сезонне затишшя і традиційний період слабкого попиту, історично влітку ринок мало коли зростав. Не став винятком і 2012 рік. Ціни на гарячекатаний рулон увійшли в осінь на рівні 540 дол. і знову не виросли у жовтні-листопаді, попри те, що зазвичай спостерігається підйом, викликаний завершенням свята Рамадан в мусульманських країнах, поповненням запасів. Затишшя супроводжувалося сповзанням ціни на г/к рулон до 500 дол. за тонну, і лише під кінець року її рівень зріс до 520 дол. Схожа тенденція, з деякими відмінностями, спостерігалася щодо інших ключових товарних груп виробленого в Україні металопрокату.
Лише в січні-лютому 2013-го почався довгоочікуваний "рух" на ринку. Той самий г/к рулон підтягнувся до 560 дол. у січні і подорожчав ще на 20 дол. поточного місяця. Продажі металопрокату, який буде вироблений у березні, дозволяють виробникам вести такий приємний для них диктат цін і грати на підвищення, а деякі підприємства вже починають обговорювати поставки квітневої продукції.
Виробництво сталі в січні 2013 р. нарешті відновилося до 2,8 млн т - більш звичного в посткризові часи обсягу порівняно з 2,5–2,6 млн т, що спостерігалися в другому півріччі 2012 р. Це відразу дозволило Україні переміститися з десятого місця у світі з виробництві сталі на дев'яте, залишивши позаду Бразилію. Виручка від продажу металопрокату залишалася в січні низькою насамперед через низькі ціни на продукцію, але ситуація має трохи поліпшитися в лютому-березні, коли буде підписано контракти про поставку продукції за новими цінами. За даними Держмитслужби, у січні надходження від експорту металів становили 1,1 млрд дол., а частка від усіх українських продажів за кордон усе ще залишилася близько 22%.
Таким чином, чиновники спохватилися, що ГМК потрібна допомога і підтримка, саме в той
момент, коли ситуація на ринках стала потроху поліпшуватися. Насправді у державної машини не так багато важелів впливу на сектор, який уже практично повністю приватний. Набір рецептів містить: обмеження зростання тарифів на електроенергію і залізничні перевезення, відсутність заборгованості за експортним ПДВ. Сюди також можна віднести підтримку реалізації продукції на зовнішніх ринках - шляхом дипломатичних і торгових переговорів з відомствами інших країн, щоб не допустити запровадження нових торговельних обмежень.
Цікаво подивитися, яким був 2012 рік для окремо взятих металургійних компаній. Найбільший у країні металургійний холдинг "Метінвест" (Ріната Ахметова, Вадима Новинського і Володимира Бойка) зменшив виробництво сталі на 13%, до 12,5 млн т. Зниження вийшло більшим, ніж загальне падіння випуску сталі в країні (на 7%, до 32,97 млн т). Навіть якщо додати до трьох меткомбінатів, які повністю належать "Метінвесту" ("Азовсталь", ММК ім. Ілліча, ЄМЗ), ще "Запоріжсталь", контрольований наполовину, все одно падіння виявилося більшим - на 11%, до 16,2 млн т.
У результаті меткомбінати "Метінвесту" продовжать показувати збитки. Зокрема, як повідомило 20 лютого керівництво "Запоріжсталі", у 2012 р. комбінат збільшив збитки з 124 млн до 2 млрд грн. Від інших підприємств також, найшвидше, варто очікувати невтішних фінансових результатів.
Утім, не виключено, що наведення порядку в питаннях трансфертного ціноутворення (якщо влада справді має намір всерйоз узятися за розв'язання цієї проблеми) могло б значно підкоригувати ці результати.
Адже навіть якщо дивитися на ту саму групу "Метінвест" у цілому, то в неї серйозною подушкою безпеки виступає сировинний підрозділ - виробництво залізної руди та вугілля, де формується основний прибуток. За дев'ять місяців 2012-го холдинг заробив 420 млн дол.
"Індустріальний союз Донбасу" (належить групі російських інвесторів, а також Сергію Таруті та Олегу Мкртчяну) виробництво стали торік зберіг на рівні 2011 р. - близько 7 млн т. Попри схожі ринкові тенденції, як і в "Азовсталі" та ММК ім. Ілліча, падіння попиту й цін, Алчевський меткомбінат зміг домогтися збільшення виробництва на 3%. Однак проблемою для холдингу продовжує залишатися висока заборгованість за кредитами, і впродовж минулого року так і не було підписано угоду з кредиторами про реструктуризацію боргів на кілька мільярдів доларів.
Крім того, у січні спливли чергові проблеми ІСД по розрахунках із основним постачальником залізорудної сировини - "Метінвестом". Як виявилося, у другій половині 2012 р., коли ринок сталі значно погіршився, в ІСД виникла прострочена заборгованість за поставку сировини. Чотири судові рішення зобов'язували Алчевський меткомбінат і ДМК ім. Дзержинського виплатити "Метінвесту"
1,2 млрд грн як прострочену заборгованість, штрафи і нарахування. Та оскільки історія свого публічного продовження не одержала, то, найшвидше, сторони почали між собою домовлятися.
"АрселорМіттал Кривий Ріг" показав найкращу виробничу динаміку серед металургійних підприємств - випуск сталі зріс на 12%, до 6,4 млн т. Цьому сприяв ринок арматур і заготовки, попит на які впродовж року навіть зростав, в основному завдяки споживачам на Близькому Сході.
Торік підприємство завершило будівництво машини безперервного розливання сталі та вивело агрегат вартістю 120 млн дол. на повну потужність на початку 2013 р., що забезпечить обробку до 20% сталі, що виплавляється на комбінаті. Результат - компанія зможе знизити собівартість за рахунок більш сучасної технології, але будь-яких чітких планів про те, щоб надалі будувати такі установки, поки що не озвучувалося.
Зате в ЗМІ просочилася інформація, що власник підприємства Лакшмі Міттал, спілкуючись із українським президентом під час останнього Давоського форуму, спробував обговорити, крім ситуації на світовому ринку металу, і тему повернення ПДВ. Утім, у відповідь на запит DT.UA з цього приводу керівництво комбінату вважало за краще відмовчатися, мабуть, сподіваючись на неконфліктне врегулювання питання.
Примітно, що так само вчинили й інші найбільші ФПГ, які одержали від нас аналогічні запити. Єдиним респондентом, від якого надійшла офіційна відповідь, була група Ferrexpo Костянтина Жеваго. Фінансовий директор групи Кріс Мо (Chris Mawe) повідомив: "На кінець (2012-го) року заборгованість перед нами щодо повернення ПДВ становила 300 млн дол. США". При цьому більша частина цієї суми припадає на заборгованість за 2010-й та 2011 р. "Крім того, повернення ПДВ найчастіше залежить від багатьох умов, у тому числі авансової оплати податку на прибуток підприємства, - зазначає пан Мо та додає: - У 2012 р. активно використовувалася судова система з метою затримки стандартних строків виплати ПДВ, із проведенням безлічі перевірок і ревізій. Як результат, оскаржується близько 60% від загальної суми заборгованості за ПДВ перед нами. А державним компаніям виплачено близько 75% ПДВ, і нам важко зрозуміти причину таких відводів з боку податкової". Із приводу відшкодування ПДВ в автоматичному режимі фіндиректор Ferrexpo зазначив, що група одержує автоматичні виплати, однак "вони дуже непослідовні: в одному місяці - автоматично, а в наступному місяці - уже ні".
Як видно, проблема непослідовності у ставленні до підприємців для української держави залишається, як і раніше, надзвичайно актуальною. У зв'язку з цим у коментарях для DT.UA президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер наголошує, що уряд має підтримувати всі орієнтовані на експорт галузі, а не тільки обрані. А реалізувати це можна лише через загальне поліпшення інвестиційного клімату в державі.
"Нещодавно доводилося чути, що "нафтою" для такої невеликої країни, як Ізраїль, є саме експорт і новації. Держава активно підтримує там стартапи, у т.ч. звільненням від податків. Така стратегія хороша", - зазначає експерт. При цьому він указує на необхідність запобігати корупційним ризикам (підтримці "обраних" бізнесів), що не так просто реалізувати в українських реаліях. Пан Пасхавер вважає, що уряд має займатися загальними інфраструктурними проектами та, знову ж таки, поліпшенням інвестиційного клімату, який заохочував би працювати в Україні як внутрішній, так і зовнішній капітали. "Хороший інвестиційний клімат - це "дешева" держава, чиновники якої не заважають підприємцям працювати", - резюмує експерт.
Отже, коли український уряд повідомляє про намір допомогти будь-якій галузі, крім логічного запитання, "чому все-таки саме цій?", виникає й підозра, яка межує з упевненістю, що бюджетні дотації-пільги буде використано неефективно. І хоча конкретних вигодоотримувачів за нинішнього ступеня монополізації металургійної галузі можна перелічити на пальцях однієї руки, мільйони інших платників податків це навряд чи має втішити.