Встановлення на градуснику стабільних +8 оС і вище — чіткий провісник того, що відповідні служби нарешті почнуть латати добряче пошарпане за зиму дорожнє покриття і відновлювати стерту розмітку. Окрім того, зазначена температура є мінімально необхідною для початку обличкувально-фасадних робіт. Пам’ятаючи народну приказку «Готуй сани влітку, а віз узимку», жителі багатоповерхівок у мегаполісах і власники приватних будинків починають подумувати про утеплення своїх жител.
У великих містах це особливо актуально через відключення опалення або зниження температури батарей. Сільські жителі та власники будинків, у яких стоять газові котли, з побоюванням дослухаються чергових зведень із фронтів газової війни і роздумують про те, перейти їм на відновлювані види палива чи ошадливо скористатися наявним. А оскільки перехід на нове паливо сполучений зі зміною енергетичної установки, буває вигідніше просто утеплити будинок і знизити споживання газу в кілька разів, аніж ставити піч зі спалювання, наприклад, тюків соломи, а потім думати, де їх придбати і зберігати на своїх 6—10 сотках.
Водночас будринок пропонує величезний вибір теплоізоляторів — як різних видів вати, так і спінених матеріалів. До перших можна віднести мінвату зі скло- і кам’яного волокна, до других — пінополіуретан і пінополістирол.
До плюсів скловати можна віднести те, що вона пружна, пластична і нею навіть можна згладжувати нерівності стін. Ціна скловати відчутно нижче від її кам’яної «сестри». Так, якщо вартість квадратного метра першої з них стартує від 10—15 грн. і доходить, залежно від товщини та виробника, до 25—35 грн., то у другої цей показник становить 35—60 грн. і вище. Однак потенційного клієнта може віджахнути той факт, що температура плавлення скловати — всього +400 ?С, тоді як кам’яна вата за +600 ?С тільки змінює свій колір...
Натомість мінеральна вата, в основному виготовлена на базальтовій основі, може витримувати температуру до +1000 ?С і не плавитися. Її теплопровідність нижча, аніж у скловати. Вона екологічно чиста й відносно недорога, є гарним термо- і звукоізолятором, причому строк її служби може сягати 40—50 років. Проте у мінвати пухка структура, тому вона має високе вологопоглинання. Через відволоження матеріал втрачає значну частину своїх теплоізолючих властивостей, і, окрім того, волокна можуть просідати, звалюватися, руйнуватися й утворювати мінеральну пилюку, котра осідає в наших легенях.
Відмінним утеплювачем і звукоізолятором є пресований корок. Виготовлений з кори середземноморського коркового дуба, він має гарний зовнішній вигляд, тому може застосовуватися не лише для внутрішнього утеплення жител, а й для декоративного оздоблення приміщень. Цей матеріал не підтримує горіння, не піддається цвілі та грибку, у ньому не заводиться шашіль, йому не страшні побутові хімікати на кшталт бензину, олив і спиртів. Вироби з корка стійкі до сонячних променів, тому можуть використовуватися як фасадний матеріал, що зберігає свою текстуру і колір.
У числі недоліків матеріалу — низька механічна міцність і твердість: пробка легко рветься і дряпається. Її не можна шліфувати, оскільки стирається отриманий промисловим засобом верхній декоративний шар. Не рекомендується використовувати корок у ванних кімнатах, саунах й інших приміщеннях із підвищеною вологістю для запобігання проникненню води під «плаваюче» напідлогове покриття. До мінусів матеріалу можна віднести його вартість. Ціна «квадрата» португальського настінного покриття — 100—180 грн., квадратний метр клейкої коркової підлоги обійдеться мінімум у 200 грн., а «плаваючої» — в 300—400 грн. І це не межа.
Чудовою альтернативою мінваті і корку може стати жорсткий пінополіуретан (ППУ), оскільки гідро- і теплотривкість цього матеріалу дозволяє використовувати його для герметизації міжпанельних стиків, утеплення горищних приміщень, теплоізоляції покрівель без додаткової гідроізоляції. У нього висока хімічна стійкість. Він також стійкий до мікроорганізмів, гниття та цвілі. Його можна наносити на будь-які поверхні будь-якої конфігурації, а висока адгезія дозволяє прилипати до паперу, металу, деревини, штукатурки та рубероїду. Однак настільки вражаючі переваги матеріалу нівелюються тим, що послуги з його напилювання надають лише нечисленні вузькоспеціалізовані підприємства.
До недоліків же пінополіуретану слід віднести його нестійкість до деяких розчинників, горючість і чутливість до ультрафіолету. Під впливом сонячних променів він починає руйнуватися, тому його потрібно покрити органо-силікатною або кремнеорганічною фарбою. Окрім того, термін служби пінополіуретану менший, аніж у мінвати, — 25—30 років. Його не можна використовувати для термоізоляції труб із температурою +130 ?С і вище. Ціна питання — приблизно 3000 грн. за кубічний метр, що становить 120 грн. за «квадрат» 40-міліметрового ППУ з німецької сировини. Але залежно від площі утеплюваної поверхні можливі варіанти...
Як і перелічені вище матеріали, екструдований пінополістирол (ЕПС) використовується для тепло-, звуко- і гідроізоляції. В Україні його найбільшим виробником є компанія «Собрание груп», котра випускає собраізол. Будучи матеріалом, народженим у надрах американської оборонки, він увібрав усі найкращі якості своїх «родичів» — низьку питому вага, технологічність, зручність у роботі і легкість обробки.
На недоліках ЕПС ми вже докладно зупинялися в статті «Реінкарнація пластикового стаканчика» (№21 від 7—13 червня 2008 р.). Однак, зважаючи на те, що собраізол не вбирає вологу і не втрачає своїх властивостей при контакті з грунтом, його можна використовувати не лише для утеплення фасадів будинків, а й для гідро- та теплоізоляції підвальних приміщень. Він буде доречним також у вогких і холодних оглядових ямах гаражів, традиційно перетворюваних на місце зберігання коренеплодів і консервації.
ЕПС можна придбати в мережних будмаркетах. Ціни — на будь-який гаманець: за кубометр матеріалу західного виробництва (URSA, BASF, Dow Chemical) доведеться викласти від 1580 до 2000 грн. Болгарський, турецький і виробництва «Саммер» (Одеська обл.) екструдований пінополістирол обійдеться в 1270—1500 грн., а російський — у 1300 грн. Випускаючу свою продукцію в трьох регіонах України компанія «Собрание груп» використовує грамотну логістику, може знижувати транспортну складову і не особливо накручувати ціну — близько 1000 грн. за кубометр ЕПС.
У боротьбі за клієнта росіяни йдуть на хитрощі — випускають плити вужчі й коротші, аніж західні й українські виробники (118х58 см проти 125х60). Проте уважний аналіз із калькулятором у руках показує, що при утепленні будинку розміром 12х12 м і висотою в 3,5 м знадобиться 154 м2 ЕПС, що дорівнює 205 плитам українського чи західного виробництва, або 227 плитам — російського. Різниця в 22 плити в результаті виллється в додаткові 88 містків холоду, котрі потрібно буде теплоізолювати.
На думку гендиректора компанії «Собрание груп» Геннадія Прощенка, подібні спроби північно-східних сусідів підсидіти вітчизняного виробника приречені на провал, оскільки в усьому світі намітилася тенденція до підвищення цін на гранульований пінополістирол, котрий є сировиною для ЕПС. Тому росіянам мимоволі доведеться або підвищити ціни на свою продукцію, або заморозити їх і зазнати чималих збитків. Водночас «Собрание груп» є найбільшим постачальником зазначеної сировини в Україну і ще тривалий час зможе працювати на своїх складських запасах.
Аналіз пропозицій фірм, які займаються утепленням будинків у різних регіонах України, свідчить про великий розкид цін. Так, наприклад, в Одесі квадратний метр утепленої полістиролом (пінопластом) стіни обійдеться в 90—100 грн., у Харкові — 150 грн. У столиці ж можна домовитися і за 100 грн., і за 180. Деякі фірми просять за таку роботу навіть 240—470 грн. — залежно від товщини теплоізоляційного матеріалу і виду опорядження. Дніпропетровськ посів середню цінову нішу — 230—250 грн. за «квадрат» доведеної до пуття зовнішньої стіни.