Компанія Метінвест втратила два заводи-гіганти у Маріуполі, і все ж змогла зберегти людей, виробництво та позиції на ринку. В той самий час, є європейські компанії, які досі вимагають відміни санкцій для російської металопродукції – мовляв, без неї вони не зможуть працювати. Насправді ж, питання санкцій – не тільки фінансове, але й етичне, а позбутися залежності від продукції з країни-агресора можна, якщо виконати п’ять кроків. Про це розповів генеральний директор Метінвест Юрій Риженков.
«Чи вдалося Метінвесту замінити [blink title="сляби" headinfo="Сляб"]Сляб - це прямокутна заготовка, напівфабрикат, що виробляється у сталеплавильних цехах та з якого потім виготовляється плоский прокат — рулони та листи.[/blink], які вироблялися в Маріуполі? Так. Ми перебудували всі закупівлі та логістику, й усі наші прокатні активи в Європі працюють на слябах від інших постачальників. Чи використовуємо ми російські сляби? Звичайно, ні. Чи можуть європейці замінити російські сляби на своїх підприємствах? Так, звичайно. Просто потрібно трохи постаратися, пам’ятаючи, що до економічних питань тут долучаються й етичні. Бо купівля російських слябів — це підтримання режиму агресора й російського ВПК», - наголосив Риженков.
За його словами, утриматися на плаву Метінвесту вдалося завдяки швидкості ухвалення рішень, диверсифікації постачальників, переорієнтації виробництва відповідно до кон’юнктури ринку, а також пошуку нових ринків збуту та внутрішніх нестандартних рішень.
«Метінвест завжди виготовляв сляби лише на своїх маріупольських комбінатах. Виробництво напівфабрикатів на Запоріжсталі для третіх осіб не розглядалося. Але коли це питання постало, фахівці комбінату змогли налагодити виробництво слябів, придатних для прокатування базового сортаменту європейських заводів. Ці сляби в певному обсязі вже використовують наші італійські заводи, найближчим часом плануємо розпочати виробництво листа з них і на британському Spartan», - зауважив Риженков.
Саме тому, переконаний він, європейські виробники мають розглянути можливість використання незадіяних потужностей для виробництва та постачання напівфабрикатів на внутрішній ринок ЄС.
«Сьогодні більшість споживачів самі відмовляються ставати спонсорами війни, і не купують листового прокату, виготовленого з російських слябів. В цьому контексті рішення європейського регулятора заборонити імпорт готової продукції зі сталі російського походження, але залишити шпарину у вигляді тимчасових дозволів для напівфабрикатів виглядає нелогічним. Це зауважили в Європейській сталеливарній асоціації Eurofer: там закликали відхилити додаткові запити на звільнення від заборони на імпорт російської сталі від декількох країн-членів, що захищають прибуткові бізнес-моделі окремих прокатних заводів», - резюмував Риженков.