Україна і весь світ сидять на «нафтогазовій голці», і цю залежність уже давно можна визначити як наркотичну. Нечисленні, але впливові «нафтогазові королі» гальмують прогрес у багатьох напрямах, зокрема і при впровадженні екологічно чистого електричного транспорту. Але вже зараз їздити на електромобілі не тільки екологічно, а й матеріально вигідно, особливо якщо використовувати електромобіль як засіб внутрішньоміських переміщень. Невипадково в розвинених країнах уже існує певна кількість електроавтовласників, які виконують роль «центрів кристалізації» суспільного інтересу до нового виду транспорту. Багато автовиробників, які поважають себе, вже розробили і випускають моделі в електровиконанні. І не тільки поштучно. Одночасно будується інфраструктура з їх обслуговування та експлуатації.
Ера недорогих екологічно чистих електромобілів розпочалася... в Китаї
До речі, давно існує вітчизняний електромобіль ЗАЗ-1109, який живиться від звичайних акумуляторів. У «бензиново-ціновому» еквіваленті така машинка споживає літр палива на 100 км. Тобто витрачає 20 кВт/год на сотню кілометрів. Акумулятор машини витримує 400 перезаряджень, кожного з яких вистачає на 100 км. Він може заряджатися від звичайної розетки. У такого ЗАЗа нульові шум і вібрація. Щоправда, батарея в такій машині коштує майже тисячу доларів США, що позбавляє її головної переваги — низької ціни (а елегантності, порівнянної з європейськими аналогами, вона і так не мала).
Зауважимо, що вартість аналогічного міського електромобіля китайської компанії Tang Hua Xiao Ya становить всього 5000 дол. Він може пересуватися зі швидкістю від 50 до 65 км за годину. Китайські автовиробники роблять серйозні ставки на цей тип машин. І заявляють, що ера екологічно чистих електромобілів у Китаї вже розпочалася. Нині розробляється ще кілька автомобілів цього класу.
На іншому кінці цінового ряду сучасних серійних електромобілів стоять американські електромобілі Tesla Signature Edition Roadster. Їхня ціна для європейського ринку — 94 тис. євро. В Європі перша партія (обмежена 250 од.) надійшла в продаж у першому кварталі 2010 року і розійшлася за попереднім записом. А кількість замовлень на наступні 250 штук перевалила за 1300.
Не треба цьому дивуватися. Адже моделі роадстер компанії Tesla Motors, які продаються в Європі, — це справжні дво- і чотиридверні «суперкари». Прискорення від нуля до 100 км за годину у них займає лише 4—5 сек., пробіг на одній зарядці — від 260 до 480 км. Час заміни батареї — 5 хвилин, а її зарядження — від трьох до п’яти годин. Продається у 18 країнах.
Плюси і мінуси
Успіх продажів дрібносерійних і дорогих моделей Tesla у кризовому 2009 і 2010 роках, які спонукали компанію на додаткові запозичення з допомогою IPO, не є чимось незвичним. Усі провідні автовиробники давно підігрівають інтерес публіки на автосалонах тими чи іншими електромобілями, розрахованими на невеликий сегмент «ранніх послідовників». Проте казати, що стався перелом у свідомості і уподобаннях споживачів, іще зарано, оскільки цим поки що ніхто серйозно не займався, вважають фахівці ринку. Вони ж указують на кілька істотних з погляду споживача рис, які визначають успіх продажу масового електромобіля:
1) більшість внутрішньоміських поїздок відбуваються в циклі «на роботу — додому», «з будинку — в гіпермаркет/передмістя, на природу» і в середньому переміщення становлять 25—40 км за день;
2) експлуатація електромобіля в місті істотно дешевша, ніж автомобіля з двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ). Щоправда, сам електромобіль коштує дорожче за мікролітражний автомобіль. Але це поки що, та й китайці вже взялися за діло;
3) споживачам в авто подобаються дизайн і швидше ефект від того, що в нього під капотом, ніж те, чим саме його оснащено, — ДВЗ чи великим акумулятором;
4) частина споживачів в Україні досить прагматична — не менше, ніж більшість на Заході, і ретельно підраховують витрати на паливо (звідси недавній бум переробок автомобілів під газ).
На сьогодні найбільший недолік електромобілів — висока ціна і відсутність необхідної інфраструктури для їх експлуатації. Проте електромобіль, як другий автомобіль для поїздок по місту і за покупками, цікавий уже зараз, та й перехід на масове виробництво істотно знизить його вартість.
Приїхав увечері додому, поставив авто в гараж, з’єднав із електророзеткою чи таймерним пристроєм — і пішов спати. Вранці авто готове до експлуатації. Якщо для просування електролегковиків автокомпанії почнуть формувати мережі підзарядних станцій, використовуючи пришляхові кафе, ресторани, автостоянки, офісні центри тощо, справа піде дуже швидко. І навіть автозаправки через якийсь час не відмовляться від додаткового заробітку у вигляді підзаряджання потоку електроавто.
Стильність нового автомобіля і раціоналізм споживача візьмуть своє. Адже їздять на велосипедах і в небагатому В’єтнамі, і в ситому Амстердамі. І тільки в посткомуністичних країнах багаті споживачі та їхні наслідувачі, які різко піднялися з «грязі в князі», масово роблять не раціональні покупки, а статусні. Вони віддають перевагу великій потужності і габаритам. Це, звичайно, їхнє право, але майже всі ці наслідувачі нарікають на обтяжливі для них витрати на паливо.
Цивілізований світ іде іншим шляхом. Корейці, наприклад, дедалі частіше підраховують на смартфонах вуглецеві виділення свого автомобіля і ретельно вибирають маршрут руху, який завдає мінімум шкоди навколишньому середовищу. І це не випадково, адже Південна Корея на останньому форумі в Давосі представила світу «зелену» концепцію. Йдеться про побудову екологічно чистої економіки, яка не може залишити осторонь виробництво та експлуатацію відповідних автомобілів.
Генсек ООН закликає лідерів усіх країн до зеленої революції. А члени ЄС ще в 2008 році ухвалили Директиву «20-20-20», згідно з якою до 2020 року вони зобов’язуються виробляти 20% енергії за рахунок поновлюваних джерел, заощаджувати 20% енергії з допомогою енергоефективних технологій і на 20% знизити викиди парникових газів.
Тільки от в Україні все це поки що мало кого цікавить. Хіба що лідера «зеленого» руху Володимира Костеріна, котрий через телеканал «Тоніс» формує запит на дбайливе ставлення до екології та ринку «зелених» товарів. Він, зокрема, вважає: «Економіка і екологія мають бути взаємозалежні: економічно вигідно тільки те, що екологічно безпечне. Тільки екологічно безпечна країна може бути інвестиційно привабливою. У цьому контексті скорочення парникових газів має бути пріоритетом державної політики».
Електромобіль і поновлювані види палива
«Хоча переваг у електроавто набагато більше, ніж недоліків, у голові масового українського покупця вони поки що не є спонукальним чинником для його придбання, замість авто з ДВЗ», — стверджує директор з маркетингу РМБ Mideas Зінаїда Кравченко. — Ставлення до природних ресурсів, екології, нарешті, до здоров’я, принципово відрізняються в нашого і європейського споживача. Ринок і споживча поведінка українців інертні до товару «електромобіль», як до моди на гольф. Хоча теоретично електромобіль, як серйозна альтернатива для жителів великих міст, є непоганою підмогою, щоб витягнути економіку і екологію мегаполісів.
Отже, у двері стукається екологічно чистий перевізник, який може похитнути монополію нафтогазових королів у сфері міського транспорту. Він має простішу конструкцію, а отже — надійніший, ніж автомобіль із ДВЗ. Адже йому не потрібні коробка передач, зчеплення, система примусового охолодження двигуна, паливна система та система відведення, зниження шуму й очистки вихлопних газів. В електродвигуні з рухомих частин — тільки вал із ротором і два підшипники. Отже, набагато простіше, ніж у конструкціях із ДВЗ, створювати повнопривідні електромобілі — немає потреби в диференціалах, роздавальних коробках, блокувальних муфтах, просто ставляться електродвигуни на кожне колесо. Крім того, електромобілі пожежо- і вибухобезпечніші, ніж автомобілі на паливі.
Парадоксальність ситуації полягає в тому, що спроби впровадити поновлювані види палива — біодизелю з рапсу, спирту з очерету, пшениці та деревини — це відхід у бік подовження життя ДВЗ, а з ним і монополії нафтогазових ділків.