Ну ось — національний сільгоспвиробник, зернотрейдер, експортер ТОВ СП «Нібулон» стане тепер ще й власником флоту. 11 серпня в Миколаєві на заводі ВАТ «Вадан Ярдс Океан» було спущено на воду баржу під назвою «Нібулон-001». До 29 серпня під українським прапором попливуть ще три баржі, потім, до 13 жовтня, — ще четвірка. А всього менш як за півроку у стрій стануть 16 несамохідних суховантажних двотрюмних суден змішаного плавання (річка—море). Потім — ще вісім. У перспективі вони можуть бути використані не лише для перевезення зернових та олійних культур, а й для транспортування руди, бокситів, щебеню, великогабаритних вантажів, лісу, лісоматеріалів, піску, добрив. Але насамперед — зерна. За час існування незалежної України, та й в історії СРСР, не було випадку, щоб за такий стислий термін на воду спускали стільки суден.
Здавалася б, не так давно компанія, орендувавши землю, почала з виробництва сільгосппродукції в кількох господарствах. За 18 років вона пройшла всі основні ланки виробничо-логістичного ланцюга: розширила площі своїх господарств до 70 тис. га, облаштувала елеватори загальною ємністю 750 тис. тонн, потім — запустила в роботу морський перевантажувальний термінал із технічними можливостями відвантажування до 25 тис. тонн на добу. Тепер будує власний флот і річкові елеватори вздовж Дніпра, які мають стати основою загальнодержавної програми «Українське зерно». У разі успішної реалізації масштабного проекту трудівникам села не доведеться витрачатися на 300—500-кілометрові автомобільні перевезення чи оплачувати монопольні тарифи «Укрзалізниці», які різко знижують конкурентоспроможність вітчизняного зерна. Адже на роботу вийде широкий і могутній Дніпро, якщо, звісно, чиновники не вставлятимуть і йому палиці в колеса...
Не завдяки, а всупереч
Щось останнім часом не чутно від чиновників транспортного міністерства навіть гучних обіцянок відновити український флот. Про спуск на воду більш-менш солідного судна взагалі не йдеться. (Імпорт яхт для олігархів та товстосумів за мільйони доларів не враховуємо.) Зате ЗМІ не втомлюються повідомляти про захоплення піратами іноземних суден із українськими моряками на борту. На чому їм ще плавати?
Кажуть, криза надворі. Навіть Європа нині не будує кораблів. Якщо торік у світі було підписано близько 2800 контрактів на будівництво плавзасобів, то, приміром, у першому кварталі 2009-го
— тільки дев’ять. У їх числі — замовлення аграрної компанії «Нібулон». Оригінально, чи не так? Ті, хто повинен займатися справами державними, кивають на кризу і поспішають добудувати свої котеджі-палаци в Кончі-Заспі під Києвом. А бізнес, усупереч усім складнощам, шукає можливості для розвитку.
У даному разі інвестпрограма створення річкового флоту передбачає будівництво 24 барж загальною тоннажністю 108 тис. тонн, а також будівництво і купівлю 14 морських буксирів. Окрім того, будуть введені в експлуатацію сім елеваторів та річкових терміналів із можливістю одночасно зберігати 300 тис. тонн зерна і перспективою подвоєння їх ємності до
1 липня 2010 року.
Ось що з приводу кризи та реалізації масштабних проектів каже Герой України, генеральний директор «Нібулону» Олексій ВАДАТУРСЬКИЙ:
— За свою вісімнадцятилітню історію наше підприємство пережило щонайменше чотири кризи: 1) розпад Радянського Союзу і гіперінфляція; 2) фінансова криза 1998 року; 3) вибори 2004 року, коли світова банківська система обмежила виділення коштів суб’єктам, які працюють в Україні; 4) нинішня світова фінансова криза. Під час кожної з цих криз ми починали серйозні інвестиційні проекти. Цього разу вважаємо, що здатні освоїти 150 млн. дол. Це позикові гроші. Їх дають завдяки бездоганній кредитній історії нашого підприємства, стійкому фінансовому становищу. Ми працюємо прозоро і відкрито, регулярно проходячи міжнародні
аудиторські перевірки. Виконуючи всі їхні суворі вимоги, ми заробляємо довіру. Колись я вперше отримав кредит Світового банку. Тоді мені сказали: «Олексію Панасовичу, у тебе завжди буде нормальне фінансове становище, а банки — довірятимуть, якщо ти і твоя команда будете працювати, як швейцарський хронометр». А через кілька років додали: «Інколи і швейцарські банки вже не працюють, як хронометр, а ви працюєте й розвиваєтеся». Коли чуєш таке від першокласних західних банків, з’являється гордість за наш професійний колектив.
Справді, попри кризу, купівлю сучасного устаткування для будівництва «Нібулоном» семи елеваторів забезпечує Експортно-кредитний фонд Данії під гарантії та з ініціативи уряду Данії, який навіть покриває 95% страховки з цього контракту. Сума кредиту — 20 млн. євро, термін повернення — п’ять років. Є й інші кредитори. Зокрема, у ході реалізації проекту Світовий банк звернув на нього увагу і через Укрексімбанк виділяє 10 млн. дол.
День народження українського річкового флоту
У музеї заводу «Океан» (так називають миколаївці ВАТ «Вадан Ярдс Океан») його генеральний директор Герой України Микола Романчук продемонстрував макет баржі, яку далекого 1953-го будували зусиллями всього Радянського Союзу. Її тоннажність 400 тонн. Потім зазначив, що Олексію Вадатурському доводиться будувати самотужки баржу дедвейтом у 10 разів більшим — 4500 тонн. При цьому довжина баржі — 90 м, ширина — 16 м, висота борту — 5,2 м, максимальна осадка — 3,7 м, ємність трюмів — 5800 м3. Корпус судна передбачає експлуатацію в дрібнобитій кризі завтовшки до 30 см. Природно, ці баржі не бояться морських глибин, розраховані на проходи через шлюзи, швартуються до причалів. Одна з їхніх особливостей — зернові лючки, які в комбінації з навантажувальним механізмом дозволяють не зупиняти завантаження в дощ і сніг. Усі судна відповідають вимогам Міжнародного кодексу з безпечних перевезень зерна насипом, Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі. Ходитимуть під українським прапором, зареєстровані — у Миколаєві.
Про масштабність проекту свідчать такі цифри і факти: всього використають 23,5 тис. тонн спеціальної кораблебудівної сталі, що за обсягом відповідає 350 залізничним вагонам або за площею — 37 футбольним полям, тобто 262 тис. м2. Під час будівництва зварювальники найвищої кваліфікації виконають 360 км зварювальних швів. Довжина всього каравану суден — майже 3 км.
11 липня первісток, «Нібулон-001», вийшов із доку заводу «Океан» і вирушив прямо на завантаження. Перед ним стоїть завдання довантажити прямо в морі зерновоз тоннажністю 50 тис. тонн, який прямує в Бангладеш. Але спочатку він пройде ходові випробування при повному завантаженні, безперервно перебуваючи в морі чотири дні. Як мовиться, сім футів йому під кілем.
Зниження витрат і демонополізація ринку
Порожні балачки про низьку ціну українського зерна набили оскому. Проект же, ініційований компанією «Нібулон», забезпечує принципове вирішення цієї проблеми. Так, уздовж Дніпра будуються сучасні елеватори й термінали, яких дуже бракує країні-експортеру, що посідає друге місце у світі після США. Це дозволить звозити зерно з найменшими транспортними витратами, доводити його до необхідних кондицій і продавати в момент найкращої цінової кон’юнктури.
Сплав по річці великими баржами дає можливість із мінімальними фінансовими затратами доставити зерно на завантаження в порти. А за необхідності, якщо судно не можна завантажити в порту через недостатню глибину, баржа класу річка-море може бути відбуксирувана для довантаження в морі.
Зниження витрат на логістиці сприятиме отриманню вітчизняними зерносійними господарствами справедливої ціни за їхню працю. Адже не секрет, що сьогодні логістична складова ціни в Україні сягає 35—40%, а в економічно високорозвинених країнах — 12—16%. Ці 20% різниці — саме те, чого недоотримує сільгоспвиробник.
За оцінками пана Вадатурського, аграрії охоплених проектом областей (Полтавської, Черкаської, Запорізької, Дніпропетровської) отримають додатково до ціни в середньому по 50—70 грн. на кожній тонні. Це має стимулювати інших елеваторників і трейдерів до пошуку резервів та вдосконалення своєї діяльності. Відтак, на місцях відбуватиметься демонополізація зернового ринку.
Днопоглиблення — знову вузьке місце
Бентежить фахівців у цьому, без перебільшення, грандіозному проекті лише те, що за роки незалежності України безробітний Дніпро обмілів на метр. Щоб він трудився на повну силу, потрібні днопоглиблювальні роботи в районі Дніпропетровська. Інакше через недостатню глибину русла баржі йтимуть до Дніпропетровська напівзавантаженими.
Днопоглиблення — справа державна. А досвід, зокрема й «Нібулону», свідчить, що високопоставлені чиновники і керівництво морських портів дуже болісно реагують на це питання (див. «ДТ» №26 від 11.07.09 р.), яке, судячи з усього, зачіпає їхні особисті бізнес-інтереси. Легко сказати, через настирливість у своїх проханнях на отримання дозволу проводити днопоглиблювальні роботи на орендованій ділянці і за власний кошт Герой України Олексій Вадатурський, із подачі колишнього керівництва Мінтрансзв’язку, потрапив у поле зору прокуратури. Доходило до абсурду — компанію намагалися навіть звинуватити в намірі привласнити акваторію Бузького лиману, що майже те ж саме що й приватизація повітряного простору.
Хоча звинувачення виявилися безпідставними, незважаючи на підтримку прем’єра Юлії Тимошенко у вирішенні цієї проблеми, питання досі стоїть на якорі.
Очевидно, для кращого життя в Україні потрібно нарешті зламати корумповану систему, в якій усе обертається навколо чиновників. Це вони повинні обертатися навколо тих, хто створює, і не заважати реалізовувати масштабні проекти.
Коментар
Олексій ВАДАТУРСЬКИЙ, Герой України,
генеральний директор ТОВ «Нібулон»:
— Я хвилююся, бо досі ми будували елеватори, обробляли землю, купували трактори, комбайни, а тепер спускаємо на воду морські судна. Завдяки підтримці губернаторів Миколаївської, Полтавської, Черкаської, Запорізької областей і мера міста Миколаєва Володимира Чайки, ми впевнені, що зможемо відновити перевезення зерна по Дніпру.
У ході реалізації проекту були забезпечені роботою понад 10 тис. будівельників. Самостійно організували близько 1000 робочих місць на об’єктах, котрі вводяться в експлуатацію. Дали роботу кораблебудівникам та їхнім суміжникам. Зараз аграрний сектор — локомотив розвитку України, яка приречена на успішний експорт. Якби держава повною мірою цим скористалася, ми б як країна жили краще.
А проблеми з днопоглибленням, що можуть з’явитися в ході реалізації інвестпрограми, долатимемо. Під час останньої наради в Полтавській області, звертаючись до в.о. міністра транспорту і зв’язку Володимира Шевченка, Юлія Володимирівна сказала: «Мені вже незручно перед цією компанією за Мінтранспорту і зв’язку, яке не виконує своїх зобов’язань перед прем’єром у частині видачі дозволів на виконання днопоглиблювальних робіт».
Такі складнощі ще раз свідчать, що наша компанія розвивається не завдяки підтримці профільного міністерства, а всупереч. Нас перевіряли Генпрокуратура і СБУ, в них немає зауважень до нашої діяльності. Вчора я (10 серпня. — Ред.) казав прем’єр-міністру: «Юліє Володимирівно, у мене й так проблеми з Мінтрансом, уявляю, що буде, коли я почну відроджувати Дніпро як судноплавну річку». Вона призначила на найближчий час нараду з участю «Нібулону» і відомств, від яких залежить вирішення всіх питань.
Микола РОМАНЧУК, Герой України,
генеральний директор ВАТ «Вадан Ярдс Океан»:
— Весь метал для 16 плавучих одиниць замовлення завезений і перебуває на заводі, всі комплектуючі в повному обсязі. З них 70% — українського виробництва, решта — з Румунії, Польщі, Данії, Голландії, Іспанії. Сьогодні у виробництві 12 барж.
Валерій АСАДЧЕВ, голова Полтавської облдержадміністрації:
— Розпочато унікальну вітчизняну програму «Українське зерно». Активно розвивається зернова інфраструктура. Тільки нинішнього року на Полтавщині плануємо побудувати 12 елеваторів. Із них п’ять нібулонівських, включно з двома терміналами на річці Дніпро. Тобто ми відкриваємо надзвичайно потужну річкову транспортну артерію, що стане конкурентом залізниці. Унікальність програми в тому, що вона буде практично нескінченною. Адже Україна стала великим зерновим трейдером. Природно, за цим підуть замовлення як для аграрного комплексу, так і корабелів. Двигуном програми стало підприємство «Нібулон».
Упевнений, сюди приїдуть президент і прем’єр, адже це — приклад того, як потрібно будувати внутрішній ринок.
Володимир ЧАЙКА, мер м. Миколаєва:
— Єдиний проект у країні, який два Герої України об’єднали в одну велику програму державності. Ці люди — патріоти, вони не повезли замовлення в Голландію чи Норвегію, а створили такі умови, щоб і робоча сила, і метал, і все обладнання для цих барж забезпечували стабільність у нашому регіоні.
Віктор БОЙКО, заступник міністра Мінагрополітики:
— Чого тільки не роблять сільгоспвиробники: і сіють, і збирають, а тепер їм доводиться експортувати й завойовувати міжнародні ринки. Уряд повинен підтримувати таку ініціативу компанії «Нібулон», за цим — майбутнє країни. Україна вийшла на друге місце з експорту зерна, і це не межа. Це конкурентний ринок, але українці знають, як вирощувати і як продавати, як здешевити логістичну складову у вартості зерна.
Володимир КЛИМЕНКО,
президент Української зернової асоціації:
— Кожен мій приїзд у Миколаїв на запрошення компанії «Нібулон» пов’язаний із подіями, аналогів яким в Україні немає. Наш великий безробітний Дніпро зі спуском цих барж почне трудитися. Гадаю, це головний результат сьогоднішньої події. Всі агрогосподарства, розміщені вздовж Дніпра, отримають вищу на 10—15 дол. ціну за тонну зерна, що дасть їм базу для розвитку. Тим більше що в планах — вихід як мінімум на рівень 70 млн. тонн до 2015—2016 років.
Володимир СІРЕНКО,
перший заступник голови Агентства з питань
оборонно-промислового комплексу України:
— Ми давно мріяли, щоб на наших заводах будували судна на замовлення наших українських замовників. І завдяки Олексію Вадатурському це стає реальністю. Мало того, що цей чоловік вирішує грандіозні завдання в зерновій галузі, тепер він, по суті, дає роботу нашим суднобудівним заводам.