Від побуту до космосу — зусібіч ми оточені технікою. При цьому важливо, щоб ніде нічого не руйнувалося, не падало й не вибухало. А головне — не калічило і не вбивало. Тому хтось повинен за технікою слідкувати, гарантуючи її безаварійну роботу.
У кожній країні це питання вирішували по-своєму, але, як правило, за схожими схемами: після ретельної експертизи окрема структура із поважних спеціалістів не тільки давала «добро» на використання певних машин і механізмів, а й брала на себе відповідальність за їхнє безпечне функціонування.
Ініціаторами створення таких експертних організацій були, до речі, самі промисловці. У Німеччині, наприклад, такі незалежні союзи технічного нагляду виникли ще понад сто років тому за рішенням виробників та експлуатаційників парових машин. Із часом регіональні інспекторські організації перетворилися на міжнародні корпоративні групи, стали постійними партнерами підприємств, яким надавалися експертні послуги. Усі були задоволені такою співпрацею — підприємці, споживачі, а також держава, яка врешті делегувала експертним компаніям техконтроль потенційно небезпечних об’єктів.
Загалом усі розвинені країни світу мають ефективні структури технічного контролю за станом промислової безпеки і охорони праці.
Україна увійшла в незалежність без своєї системи технічної експертизи. Її довелося сформувати майже з чистого аркуша — в непростих умовах економічних перетворень, коли практично була втрачена система відомчого контролю та контролю проектних організацій міністерств і відомств за об’єктами підвищеної небезпеки. До всього основні фонди промислового сектора були вкрай застарілі і зношені. В країну суцільним потоком йшло імпортне обладнання, що вже було в експлуатації і почасти навіть не підлягало ремонту, а нові власники підприємств далеко не завжди були здатні налагодити роботу навіть на новому потенційно небезпечному обладнанні. Хтось іще й мусив навчати спеціалістів, аби країна не захлинулася в промислових аваріях і виробничому травматизмі.
Це досить нелегке, але надзвичайно важливе для суспільства завдання взяв на себе Державний комітет України з гірничого нагляду, промислової безпеки і охорони праці. По-перше, тут були потрібні спеціалісти, по-друге, українське законодавство визначило всеохоплюючий технічний контроль за станом виробництва як один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці.
— Вивчивши досвід економічно розвинених країн, вирішили створити спеціалізовані експертно-технічні центри, які займалися б технічним контролем за станом виробничих об’єктів, діагностикою і страхуванням техніки і технологій, — розповідає голова Держгірпромнагляду України Сергій Сторчак, під керівництвом якого відбувалося становлення в країні нової системи. — ЕТЦ взяли на себе ряд робіт, які раніше виконував інспекторський склад нашого комітету: технічне обстеження підприємств, експертизу проектів, навчання з охорони праці. Одночасно прагнули досягти і високого рівня технічної експертизи, і відповідальності за неї. Видаючи експертний висновок, який гарантував, скажімо, трирічну безпечну експлуатацію об’єкта, держава повинна була мати впевненість, що протягом цього часу існуватиме й організація, яка разом із власником гарантувала безаварійну роботу.
Ми намагалися не скопіювати, а адаптувати світовий досвід до вітчизняних реалій, щоб ефективно виконувати вимоги директив ЄС і конвенцій Міжнародної організації праці. Адже об’єктивна і всебічна експертиза визначає дієздатність промислового обладнання та можливість підприємства забезпечити безпечні умови праці своїм робітникам, а також гарантувати безпеку тим, хто може потрапити в зону ймовірної аварії. Нині наслідки промислових трагедій не обмежуються самим виробництвом. Відтак, промислова безпека вийшла на рівень національної безпеки.
Ясна річ, експертно-технічні послуги може надавати тільки фахівець високого класу. Тому кадровий склад ЕТЦ формувався із спеціалістів, які мали значний досвід роботи в цій сфері і достатню кваліфікацію. Випадкові люди сюди не потрапляли.
Сьогодні державні експертно-технічні центри — це 28 підприємств в усіх регіонах країни з відповідною матеріально-технічною базою та досвідченими спеціалістами, які виконують понад два десятки основних видів експертної діяльності. ЕТЦ сертифікують свою роботу на відповідність менеджменту та організації виконання робіт європейським вимогам, що гарантує стабільність та постійне підвищення рівня якості їхніх послуг.
Три спеціалізовані центри діють з урахуванням регіонального промислового виробництва. Так, Карпатський центр орієнтований на експертизу об’єктів і технологій в нафтогазодобуванні. Експерти Дніпропетровська сертифікують і контролюють якість будівництва об’єктів нафтогазового комплексу, включаючи трубопроводи. Спеціалізована лабораторія Криворізького ЕТЦ вимірює рівень сейсмічного впливу на довкілля технологічних вибухів підприємствами гірничодобувної промисловості.
Співробітники ЕТЦ перевіряють стан машин і механізмів, відповідність проектів промислових об’єктів підвищеної небезпеки критеріям безпеки виробництва, дотримання на підприємствах технологічних процесів, ефективність системи управління охороною праці, навчають інженерний персонал, врешті — розпізнають і прораховують ймовірні виробничі ризики. Завдяки їх фахівцям тисячі підприємств отримали можливість не тільки тримати під контролем виробничий процес, а й оптимізувати виробництво, поліпшити економічні показники, якість і конкурентоспроможність своєї продукції і послуг.
Окрім того, разом із провідними науковими установами країни ЕТЦ здійснюють наукові дослідження в різних галузях промисловості. Зокрема, вчені Донецького експертно-технічного центру брали безпосередню участь у розробці стратегії розвитку вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, працювали над удосконаленням технічного аудиту з питань безпеки та охорони праці на вугільних підприємствах.
Значну консультативну, нормативно-правову допомогу в становленні вітчизняної системи експертно-технічного супроводу роботи промислових підприємств, поширенні прогресивного досвіду надали Міжрегіональна асоціація «Укрвибухпром» та Асоціація незалежних експертів України «Укрексперт», серед програмних завдань яких — забезпечення науково-технічної підтримки державного нагляду за промисловою безпекою та охороною праці. Завдяки цим організаціям, ЕТЦ отримали необхідні нормативні документи, методики, правила і стандарти проведення експертиз. Розроблені фахівцями «Укрвибухпрому» Закон «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового значення» і такі підзаконні акти, як-от «Порядок затвердження проектно-технічної документації на ведення вибухових робіт», постійно використовуються в роботі експертно-технічних центрів.
Для підвищення якості експертних обстежень Держгірпромнагляд розробив Порядок проведення оглядів, випробувань і технічної діагностики машин, механізмів і обладнання підвищеної небезпеки. Затверджений постановою Кабінету міністрів, цей документ удосконалив систему технічної експертизи з урахуванням світових вимог, визначив механізм обліку даних про технічний стан обладнання. Сьогодні така база даних включає інформацію про більш як 96 тис. одиниць найрізноманітнішого устаткування, що дає змогу наглядати за змінами його стану і вчасно приймати необхідні технічні рішення.
— Безумовно, систему можна і треба вдосконалювати, — каже Сергій Сторчак. — Необхідно на законодавчому рівні чітко визначити коло уповноважених організацій, які не лише отримуватимуть від держави право на проведення оглядів, випробувань і експертиз, а й надаватимуть якісну технічну підтримку державному нагляду у сфері промислової безпеки. Оскільки зараз на ринку експертних послуг працює значна кількість підприємств, у тому числі і приватних, які не завжди, м’яко кажучи, об’єктивно і неупереджено підходять до здійснюваних ними техекспертиз. Тому з урахуванням європейських норм нашим комітетом розроблено вимоги до експертних організацій усіх форм власності, що дозволить не допустити до цієї діяльності недобросовісних і некваліфікованих виконавців. Адже від рівня технічної експертизи безпосередньо залежить рівень безпеки наших підприємств і суспільства загалом.