Виконана законодавцями та вже благословенна президентом імітація розвалу акцизної "стіни" на ввезення в Україну б/в автомобілів, як і у випадку з чималою кількістю псевдореформ, "згодованих" населенню за останні два з половиною роки, теж містить безліч прихованих і не дуже підступів. У результаті нічого особливо не змінюється по суті.
Нагадаю, що позахмарний акциз на старі іномарки було свого часу запроваджено нібито заради підтримки вітчизняного автопрому, поступове вмирання якого не заважало жити та процвітати бізнесу головних лобістів цього нормотворчого виверту. Виверту, бо у світовій практиці акциз не є засобом захисту внутрішнього виробництва. Для цих потреб, як правило, використовуються мита, підвищивши які, офіційний Київ, однак, увійшов би в прямий конфлікт із СОТ.
Пряму ж вигоду від такого стану справ одержували не стільки вітчизняні виробники, які так і не зуміли повстати з "постсовкового попелу" (так зване великовузлове складання до уваги не береться ), скільки імпортери нових іномарок, що впевнено зайняли ринок. На догоду рентабельності бізнесу яких жителі, м'яко кажучи, далеко не найбагатшої країни Європи переконливо переплачують порівняно зі своїми навіть найбагатшими сусідами по континенту за засоби пересування, що стали розкішшю. Так, якщо в сусідній Словаччині п'ятирічний "Фольксваген Поло" коштує в середньому 6,5 тис. євро, то з урахуванням вартості розмитнення (4 тис. євро, з яких акциз становив 1,6 тис.) його вартість для українців автоматично підвищувалася до 10,5 тис. євро.
І от, нарешті, ніби сталося: президент підписав закон про розвиток вторинного ринку авто, який знижує акцизи й начебто робить якісні та недорогі легковики більш доступними в Україні. Так, за новими ставками розмитнення вищезгаданого "Фольксвагена Поло" обійдеться українцю у 2 тис., у тому числі акциз - лише 76 євро. У закон внесено обмеження, які не дозволять змінити ситуацію на ринку принципово, а лише дадуть можливість окремим громадянам власними силами привезти з-за кордону іномарку, власноручно її розмитнивши за зниженою ставкою. Та й чинність закону обмежена, і з 2019 р. усе знову повернеться на круги свої.
Та якщо йдеться лише про точкові й тимчасові заходи, то чи є взагалі сенс говорити про задекларований у назві закону "розвиток вторинного ринку"? І оскільки точка зору імпортерів та автопромівців із цього приводу давно й добре відома (вона категорично розходиться з думкою покупців), DT.UA звернулося по коментарі до юристів, покликаних захищати інтереси споживачів.
Віктор Мороз, управляючий партнер АТ "Suprema Lex":
- Для більшості іноземців придбання старого автомобіля є цілком доступним способом вирішення транспортної проблеми. Так, автомобіль, вік якого не перевищує п'яти років, у більшості країн Європи можна придбати лише за кілька тисяч євро, що не перевищує місячного доходу пересічного європейця. Попри те, що вітчизняні чиновники одним із найпріоритетніших напрямів розвитку України називають її входження в європейське співтовариство, ні розмір заробітної плати пересічного українця, ні вартість б/в європейських автомобілів до європейських стандартів навіть не наближаються. І якщо дохід співвітчизників залежить від багатьох макроекономічних показників, і наблизити його до європейського - поки що завдання недосяжне, то вартість б/в іномарок відрізняється тільки через високий акциз, який сплачується при ввезенні автомобілів в Україну.
На сьогодні продажі автомобілів в Україні впали до рекордно низьких показників за останні десятиліття, і державні діячі зрозуміли, що питання потребує негайного вирішення. Безумовно, правильним кроком було б прибрати ввізний акциз і запропонувати автомобільному ринку пільгові умови ввезення авто і їхні продажі тут. Нібито саме з цією метою парламентом був ухвалений закон про розвиток вторинного ринку автомобілів, який днями був підписаний президентом України.
Та чи справді цей закон сприятиме розвитку ринку? Чи приведе він до зниження вартості європейських та інших іноземних автомобілів в Україні? Чи зможуть українці відчути, що автомобіль - це не розкіш, а засіб пересування?
На жаль, відповіді на поставлені запитання негативні. Прийняття зазначеного закону не є адекватною відповіддю на високий ввізний акциз на автомобілі, які були у використанні. А інтереси великого автомобільного бізнесу, зацікавленого в збереженні високого розміру акцизу, не постраждають. Скористатися механізмами закону зможуть лише поодинокі автолюбителі, які мають можливість поїхати в Європу та придбати там автомобіль. Кожна людина зможе придбати тільки одне авто й не зможе його надалі продати, що, за великим рахунком, обмежує конституційне право на власність, обов'язковою складовою якого є право розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Безумовно, після ввезення автомобіля в Україну його доведеться переоформити, що все одно спричинить чималі витрати.
При цьому чинність закону обмежена в часі. Віконцем для вигідного придбання старого автомобіля можна буде скористатися тільки до кінця 2018-го, тобто впродовж двох із половиною років.
Таким чином, підписаний нібито з метою розвитку ринку б/в авто закон є лише черговою псевдореформою, спрямованою на збереження старих корупційних схем і непомірних апетитів митників і податківців. Пересічний автолюбитель і надалі вважатиме транспортний засіб розкішшю та ще не скоро зможе жити по-новому.
Микола Алексюк, адвокат ЮФ "Ілляшев та Партнери"
- Як відомо, наявні розміри податкового навантаження при розмитненні транспортних засобів призвели до того, що ціни на автомобілі, які були у використанні, в Україні були чи не найвищими в Європі. Прийняті Верховною Радою 31 травня ц.р. зміни до Податкового кодексу у частині зниження ставок акцизного податку на легкові автомобілі та інші моторні транспортні засоби начебто покликані стимулювати ринок автотранспортних засобів України та створити можливості для громадян придбати старий автомобіль за прийнятною ціною за умов фінансової кризи.
Порівнявши "старі" та "нові" ставки податку, нескладно розрахувати, що акциз зменшено у 6–28 разів для автомобілів із бензиновим двигуном обсягом до 3,0 літрів та в 1,5–2,2 разу - для автомобілів із бензиновим двигуном обсягом понад 3,0 літри.
Щодо автомобілів із дизельним двигуном: ставки акцизного податку зменшено у 6–17 разів для автомобілів із двигуном обсягом до 2,5 літра та в 1,5–2,1 разу - для автомобілів із двигуном обсягом понад 2,5 літра.
При цьому "нові" ставки акцизного податку не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони:
- мають походження з країни, визнаної державою-окупантом за законом України та/або визнаної державою-агресором стосовно України відповідно до законодавства, або ввозяться з території такої держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України;
- вироблені до 1 січня 2010 р.;
- увозяться на митну територію України особою для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поручительства, інших господарських і цивільно-правових договорів або за рішенням суду в кількості більше одного легкового автомобіля протягом усього пільгового строку.
Також законом передбачено заборону відчужувати таке авто та обов'язок особистого ввезення придбаного транспортного засобу новим власником.
З огляду на вищезазначені обмеження, громадськість схильна вважати, що прийнятий закон створює лише видимість лібералізації законодавства, яке регулює ринок автомобілів, що були у вжитку. Скептики, зокрема, зазначають, що оскільки купівля та ввезення транспортних засобів із країн Центральної та Західної Європи (країн із найнижчими цінами на б/в авто) потребує одержання шенгенських віз потенційними покупцями, це на практиці звузить коло осіб, які зможуть скористатися тимчасовими пільгами.
Утім, якісно підготовлений пакет документів є запорукою для одержання візи на строк, необхідний для оформлення всіх процедур, пов'язаних із придбанням транспортного засобу за кордоном. У разі реального наміру придбати автомобіль за кордоном формування такого пакета документів не становитиме складнощів для заявника.
Більш дискусійним є обмеження щодо придбання автомобілів, вироблених до 1 січня 2010 р. Для більшості потенційних покупців інтерес становлять саме дешеві автомобілі іноземного виробництва 2002–2010 рр. "Вікове" обмеження було встановлено законодавцем для дотримання норм екологічної безпеки. Водночас жодних розрахунків потенційної шкоди навколишньому середовищу пояснювальна записка до законопроекту не містить, тож у цьому контексті законодавець, вочевидь, діяв, не забуваючи й про інтереси дилерів та імпортерів нових автомобілів.
Тимчасовий характер запроваджуваних знижених ставок і обмеження щодо ввезення тільки одного транспортного засобу впродовж строку їхньої дії не обмежують прав потенційних покупців - дворічний строк є більш ніж достатнім для вибору та купівлі бажаного транспортного засобу, який буде використовуватися в особистих цілях. Але приходу на український ринок приватних автодилерів - за прикладом країн ЄС - цей закон не сприяє.