Ніщо не об’єднує людей так, як свята. Особисті — сім’ю, релігійні — громаду, офіційні — державу, суспільство чи, якщо хочете, націю. Через кілька днів країна святкуватиме три офіційні свята практично підряд, причому одне з них, Великдень — і офіційне, і релігійне.
Наскільки ці свята близькі нам, громадянам єдиної країни? Наскільки вони об’єднають нас у єдиному подиху, пориві, чутті великої родини? Щоб з’ясувати це, соціологічна служба Центру Разумкова в ході загальнонаціонального дослідження запитала про ставлення громадян до Великодня, 1 Травня і Дня Перемоги. Результати наводяться нижче і втішають мало: жодне з наступних свят у єдиному пориві нас не об’єднає.
Всі ми святкуватимемо лише Великдень. Ну, майже всі — 94,6%. Та якщо як справді велике свято — то ще більше «майже». Оскільки справді великим святом вважають Великдень трохи більше 80% із нас. Втім, це значно більше, ніж громадян, котрі вважають себе православними християнами і греко-католиками. Та все ж таки... Великдень — велике свято справді для всіх — лише на заході країни вважають його таким 97% жителів. А на півдні — тільки менше двох третин — 65,2%. Втім, на півдні живе найбільше наших співвітчизників, котрі християнами не є, тож не дивно, що кількість справжніх прибічників Великодня така невелика. Але і на сході, і в центрі країни, де нехристиян не так уже й багато, справді великим святом вважають Великдень далеко не всі — а лише близько 80% жителів (78,5% і 80,2%, відповідно). Від віку респондентів ставлення до Великодня залежить мало: серед молоді (18—29 років) справді великим святом Великдень вважають 78,7% опитаних, серед людей старших 50-ти — більше 83%.
День Міжнародної солідарності трудящих ми святкуватимемо в кількості 73% дорослого населення. Але тільки менше третини з нас (31,8%) вважають 1 Травня справді великим святом, а 41,2% — звичайним офіціозом.
Наймасовіші процесії, демонстрації та маївки на пленері (на природі, схилах, у перелісках) очікуються на сході країни: там святкуватимуть 87,5% жителів, із них 40,4% — як справді велике свято, і 47,1% — як звичайне. У західних областях країни участь у різноманітних формах святкувань візьмуть удвічі менше громадян — 44,7%. І лише для 8% жителів західних областей 1 Травня — справді велике свято.
Ставлення до 1 Травня найбільш відчутно, порівняно з іншими святами, залежить від віку громадян. Справді великим святом вважають його майже половина (47,4%) тих, кому за 60, — і лише 20% молоді. Якщо так ітиме далі, то «праздник мая, мира и труда» перетвориться на чистий холодний офіціоз. Хіба що його оголосять Днем праці соціал-демократичної (об’єднаної). У кожному разі, торік зовнішній вигляд головних учасників першотравневої колони есдеків демонстрував дуже непогані результати цієї самої праці.
9 Травня, День Перемоги. Справді великим святом День Перемоги вважають лише 70% із нас. Так, ставлення до Дня Перемоги явно залежить від віку: вважають його справді великим святом 83,2% тих, кому за 60, — і 56,7% молоді. Але найразючіша відмінність — не між віковими групами, а між регіонами. На сході День Перемоги — справді велике свято для 84,4% жителів. На заході — для 27,9%. Коментувати це — не час і не місце. Можна лише констатувати.
Можна ще, правда, згадати, що під Мадридом під величезним хрестом почивають у спільній могилі останки і франкістів, і республіканців. Напис на хресті промовляє: «Вони загинули за Іспанію». Вони по-різному бачили і розуміли Іспанію, вони воювали по різні боки фронту. Вони змогли зрозуміти одне одного і, може, простити. Ми — зрозуміємо одне одного коли-небудь? Простимо? Чи ще довго стоятимемо на різних берегах не такої вже й широкої річки Збруч і дивитимемося на свята одне одного як на чужі?