Справа Бориса Колесникова стала тестом на спроможність нового керівництва правоохоронних органів. Одним із ключових моментів у долі заарештованого і в долі всієї кримінальної справи стало засідання Апеляційного суду. Якби Колесников був звільнений під підписку про невиїзд, це стало б рішучою перемогою його захисту, а в політичному плані — перемогою опозиційної громади. Проте аргументи держави виявилися вагомішими, і Колесникова залишили під вартою. І, судячи з результатів слідства, це надовго.
Засідання Апеляційного суду стало серйозною віхою в розслідуванні ще й ось чому: обидві сторони, які розуміють особливості української судової системи, не сумнівалися, що вердикт є мірилом спроможності представників попередньої влади вплинути на суд. А тому — важливим прецедентом для подальшого розгляду. Як відомо, правосуддя в Україні часто залежить не лише й не так від доказів і свідчень, як від фінансового становища, психологічного та політичного налаштування служителів Феміди. Третя влада залишається замкненою непублічною і непрозорою структурою, яку практично й не намагаються реформувати. Проте значимість судових рішень в умовах демократизації лише зростає. Керівництво МВС було дуже стурбоване контактами захисників Колесникова (не лише офіційних) із представниками Апеляційного суду. Ціна питання в цій справі надзвичайно висока. А можливості земляків Колесникова вирішувати питання — загальновідомі. Величезне політичне значення розслідування, результати якого регулярно доповідали Президентові, змусило міністра внутрішніх справ Юрія Луценка дуже понервувати. Важливо зазначити, що, попри наявність величезної кількості оперативних матеріалів стосовно діяльності Колесникова, та частина доказової бази, яку можна було б використати в суді, справді містить ряд процесуальних помилок, які могли дати зачіпки суду для винесення рішення про звільнення Колесникова. Адвокати Колесникова активно збирали різні матеріали, які дискредитували показання головного свідка проти Колесникова — Бориса Пенчука. Крім того, відбуття у відрядження за кордон генерального прокурора Святослава Піскуна й ряду високопоставлених працівників ГПУ викликало в керівництва МВС думку, що вони хочуть дистанціюватися від можливого провалу. Слід зазначити, що відносини між двома відомствами не безхмарні, ускладнюють взаємодію та координацію не лише відомча конкуренція, а й особистісні моменти. Втім, Президент наразі не втручається у стосунки між Луценком і Піскуном, вважаючи їх, мабуть, неминучою специфікою.
Міліцейське начальство виявило незвичайну винахідливість, аби суд правильно зрозумів ситуацію. Спеціально до дня суду в газеті, головним редактором якої свого часу був сам Ю.Луценко, вийшло інтерв’ю з головним свідком обвинувачення Б.Пенчуком. Нечувана раніше річ і піар обвинувального протоколу — свідок виступає задовго до суду й відверто розповідає про суть своїх обвинувачень. Що, з одного боку, не зовсім коректно — по суті, свідок з волі міністра розголосив матеріали досудового розслідування, а з іншого боку — не цілком логічно. Тепер захисники Колесникова отримали повне уявлення про аргументацію головного свідка. На думку керівництва МВС, інтерв’ю стало противагою до виступу сестри Пенчука, яка заявила, що ніякого тиску на брата Колесников не чинив.
Наступним ходом МВС стало пред’явлення ще одного свідка — директора добродійного фонду «Золотий скіф» Костянтина Воробйова, який також стверджує, що глава облради є здирником. Це був сильний хід. У результаті Апеляційний суд вирішив залишити Колесникова під замком.
Це рішення суду, на думку високопоставлених джерел у МВС, дозволяє серйозно розширити масштаби слідства. Річ у тому, що, поряд із розслідуванням фактів здирства, слідчий апарат МВС на чолі з заступником міністра Петром Колядою, який веде справу за дорученням Генеральної прокуратури, вивчає фінансові схеми в бізнес-структурах, пов’язаних із Колесниковим. Швидше за все, здирство не буде для Колесникова єдиним обвинуваченням. Тепер слідча група вивчає всі аспекти діяльності глави облради, його ділових партнерів. Піднімаються архіви в районних і міських відділеннях міліції, щотижня з’являється інформація про кадрові чистки та ротації серед самих співробітників донецької міліції, причетних до приховування звернень громадян щодо фактів особливо тяжких злочинів. І дедалі більше й більше людей у Донецьку, за словами працівників міліції, починають відверто відповідати на поставлені запитання.
На допит, серед інших, уже був викликаний брат Ріната Ахметова Ігор. Щоправда, він не з’явився. Не з’явився на допит і виконуючий обов’язки глави обласної ради 28-річний Олександр Зац. Зац — довірена особа Колесникова і знає про різні сторони його діяльності. Він також проходить як свідок з низки інших кримінальних справ, піднятих донецькою міліцією останнім часом. За словами прес-служби облради, Зац перебуває на лікарняному. Поки що слідчі чомусь не порушують питання про розшук важливих свідків. Хоча необхідність ужити заходів для охорони Заца, вважають деякі оперативники, дуже на часі. Справа Колесникова набирає обертів, і невдовзі ми почуємо в ній нові прізвища та нові сюжети.
Спеціально для «ДТ» начальник УВС Донецької області Михайло Клюєв прокоментував деякі аспекти роботи правоохоронців, а також звернення адвокатів торговельного центру «Білий лебідь», які підтверджують, що свідчення ряду працівників центру були отримані під тиском міліціонерів. «На сьогодні зі слідчими органами у справі Колесникова співпрацюють уже вісім потерпілих. Ці люди нині радяться з сім’ями, приймають рішення: чи дати офіційні показання у справі, чи виступити в суді. Паралельно кількість звернень до міліції у зв’язку з цією справою зростає, з’являється дедалі більше свідків. Ми можемо довести, що люди дають свідчення згідно з процесуальними нормами, і заяви про порушення не відповідають дійсності. Це можуть засвідчити всі контролюючі органи».
Як кажуть джерела в МВС, важливі свідки у справі Колесникова, зокрема засновники «Білого лебедя», перебувають у полі зору правоохоронців. Хоча Ю.Луценко заявив, що засновники виїхали за кордон, —виявилося, дехто все-таки залишився. На місці й інші великі фігуранти справи. У це число входить, за неофіційними даними, і сім’я Ахметових.
Розширення кола потерпілих, на думку судових практиків, стане для захисту Колесникова важким ударом. Можна оскаржити свідчення одного, двох чоловік. Якщо заговорять десятки, парирувати такий потік обвинувачень буде дуже складно.
Рішення Апеляційного суду про збереження запобіжного заходу для глави донецької облради має політичні наслідки. Загроза частині донецької бізнес-верхівки викликала активізацію зусиль зі створення альтернативної донецької політичної структури, не пов’язаної з Партією регіонів. Схоже, заради Колесникова мало хто з його нібито найближчих політичних прибічників готовий ризикувати своєю репутацією та ім’ям. Борис Вікторович може стати символом політичної боротьби чи політичного свавілля лише в тому випадку, якщо сама влада створить для цього умови. Справа Колесникова так і не згуртувала антиющенківських політиків. Попри цілу низку гучних політичних маневрів, навіть усередині Партії регіонів багато відомих осіб утримуються від участі в гучних протестах на захист однопартійця. Намітилася підготовка до перетікання «регіоналів» у «Трудову Україну». Кажуть, Рінат Леонідович — біля витоків процесу. Янукович сиротіє. Ахметов рятується. Колесников сидить. Слідство розширюється.