У день вівторкового візиту Віктора Януковича до Львова була така сама погода, що й під час помаранчевої революції: брудне місиво під ногами, легкий морозець і багато снігу з не6а. Однакова погода — це єдина й остання паралель із тими знаменними для львів’ян днями, коли прізвище Янукович справляло на них ефект червоної ганчірки. Як співалося в одній пісні, що було — те було, наче сніг зійшло...
30 січня 2007 року треба вписати в історію Львівщини як день остаточної покори Януковичу. Минулого вівторка безповоротно розвіялася думка, начебто Львів має особливу думку про «незручного» прем’єр-міністра, і цю думку він здатен якось імпозантно виказати. Може, хтось і чекав від Львова, ну якщо не яйця, то принаймні якогось смачного ексцесу. Та сталося навпаки. Якщо Донецьк ще здатен висловити своє публічне «фе» на адресу Ющенка, то Львів на адресу Януковича не здатен висловити нічого, крім «універсального» визнання. Це — головне резюме після приїзду прем’єра до Львова.
Цього візиту у Львові чекали давно. Фактично це був перший повномасштабний візит біло-блакитного прем’єр-міністра в область, яку за інерцією ще вважають помаранчевою. Усі попередні вояжі Януковича до Львова нагадували радше формальні відмітини, що глава уряду не забуває про західний регіон. Тривали такі візити лічені години, зазвичай транзитом, без жодних прес-конференцій (тим паче в прямому ефірі місцевого телеканалу) — суто кабінетні візити. Та цього разу приїзд Януковича, особливо в контексті київської битви за повноваження, був ключовим і для глави уряду, і для Львівської області.
І треба визнати, що Янукович провів візит просто-таки блискуче. Якщо він, можливо, і їхав на Львівщину з певною обережністю, то повертався звідти повноправним господарем. І що найголовніше — господарем, одностайно визнаним Львівщиною.
У кулуарних розмовах учасники зустрічі з прем’єром (у залі обласної ради) багатозначно перешіптувалися між собою: «Він приїхав усіх тут вишикувати». І таки «вишикував». Приїзд Януковича львівські політики відкрито порівнювали з недавнім приїздом президента Ющенка. Як сказав у приватній розмові один депутат-«нашоукраїнець» з обласної ради, Ющенко озвучив у Львові «філософські роздуми на руїнах», натомість Янукович показав тверду руку. Він привіз мало не половину Кабміну в ранзі перших осіб відомств. Коли під час обговорення болючих тем Янукович називав прізвища своїх підопічних, ті хутко виструнчувалися і зосереджено нотували цінні вказівки прем’єра. Залізна дисципліна, діловий підхід, дієва лаконічність — усе це львівському бомонду дуже заімпонувало. Бо якраз цього бракувало візитам Ющенка. Коли в країні панує розхлябаність, а в місцевих елітах — шизофренічна роздвоєність, Львів просто розтанув перед твердоруким і предметним Януковичем. «Порядок!» — мимоволі шепнув мені на вухо один із депутатів, і це — концептуальне враження Львова від Януковича.
Наступного дня після візиту більшість львівських ЗМІ злісно накинулися на губернатора Петра Олійника. Згадали йому всі шпильки, які він дозволяв собі на адресу Януковича під час помаранчевої революції та після неї. І докоряли, що під час візиту Олійник єлейно розхвалював прем’єра, вважаючи, що його візит «дасть новий імпульс для розвитку області». Губернатора і справді було не впізнати. Він не відходив від прем’єра ні на крок, ґречно пропускав усюди наперед, енергійно підтакував і постійно усміхався, коли усміхався прем’єр. Мало того — губернатор, якого ще місяць тому в НСНУ номінували на голову всієї політради, власними грудьми затуляв главу уряду від вигуків «Ганьба!» з уст пікетувальників. Хоча не було від кого боронити — їх було всього 200 осіб. Та й навіть у цій неприємній ситуації Янукович показав, хто господар. Він несподівано для своєї свити рішуче попрямував до мітингувальників. Цього ніхто не чекав. Навіть неозброєним оком було видно, як дехто з першого ряду пікетувальників інстинктивно позадкував. Прем’єр-важковаговик переможно постояв на рівні простягнутої руки і повернувся назад. Лише в спину йому пролунали вигуки «Ганьба!».
Утім, візит Януковича мав не лише успішні психологічні наслідки. Львівщина опинилася «під ним» і кадрово. Уже пакує свої валізи керівник ДПА у Львівській області Віталій Хилюк. На розширеній нараді шеф усіх податківців Брезвін ущент розгромив діяльність обласної ДПА і закінчив виступ вироком: «Необхідні серйозні кадрові рішення». На цих словах Янукович незворушно кивнув головою, а губернатор Олійник занервував. Це не дивно, адже керівник обласної ДПА Хилюк — безпосередня креатура Олійника, корінний червоноградець. Тож візит Януковича поклав край гегемонії «червоноградських» у податковій.
Та й це ще не все. Пост губернатора не обговорювався — одначе в цьому й не було потреби. Хоча губернатор беззастережно визнав повну юрисдикцію Януковича на Львівщині, він, проте, почув апокаліптичну для себе інформацію. Як повідомляють надійні джерела, «донецькі» прозоро натякнули, що настав час зняти голів найпроблемніших в області районів. А ними виявилися, що не дивно, чотири прикордонні — Яворівський, Мостиський, Жовківський і Старосамбірський. Таким чином, слід очікувати появи на посадах голів цих РДА нових людей — але вже не з губернаторської обойми. Чотири прикордонні райони плюс податкова — ось кадровий багаж, який повіз зі Львова глава уряду та його команда. Кажуть, губернатор мовчки проковтнув цю гірку пігулку. І вже аж коли літак Януковича злетів у небо, всерйоз замислився над тим, що його, губернатора, й знімати непотрібно...
Хоча губернатор і відпрацював візит високого гостя на всі 200, його, очевидно, очікують ще й інші колізії. По-перше, заступник міністра МВС Корнієнко вщент розкритикував область: п’ять замовних убивств, контрабанда на кордоні, торгівля дівчатами, масові автоугони і — увага! — недостатня боротьба з корупцією. Від останньої фрази пересмикнуло б кожного львівського губернатора, адже одного вже знімали саме з таким формулюванням. Після парламентських виборів-2002 губернатор Мирон Янків попрощався з посадою якраз через толерування корупції. Офіційно.
А по-друге, під час зустрічі Януковича з керівним складом області стався багатозначний конфуз. До залу невідомо як пробрався Михайло Сендак — попередній голова Львівської обласної ради і персональний ворог Олійника. Під час трибунного виступу губернатора він з останнього ряду демонстративно продефілював до президії, навпростець до Януковича. І передав йому в руки зіжмакану записку. Поки почервонілий доповідач краєм ока поглядав на те, що відбувається, за якусь хвилину прем’єр підкликав до себе свого помічника, і той так само через увесь зал попрямував до останнього ряду, шепнув щось на вухо Сендаку, і той умиротворено продовжив слухати доповідь. Політичним бомондом Львова зашурхотіли небезпідставні здогади, що Сендак отримав місце та аудієнцію в прем’єра. Отже, можна сміливо припустити, що на стіл глави уряду ляже компромат на Олійника, ретельно зібраний Сендаком...
Візит Януковича до Львова обговорювався впродовж поточного тижня. Усі сходяться на думці, що Львівщина сприйняла його як повноправного і легітимного господаря. Точніше, сприйняла не так Львівщина, як місцевий політикум. Це суто галицьке намагання догодити набувало часом гротескних проявів. У день приїзду Януковича на центральних вулицях Львова через гучномовці людей закликали утриматися від поїздок та піших прогулянок центром міста. Цього ранку поблизу Опери чомусь не працював Вернісаж — улюблене туристичне місце покупок на згадку про Львів. Навіть більше — у цей день обласна станція переливання крові призупинила її видачу з поясненням: «високі гості приїхали, тому наразі притримуємо кров про всяк випадок». Усякого випадку не сталося. Та й не могло статися, бо Львів перестав реагувати на «червоні ганчірки».