Останні події на Першому національному каналі навколо програми «Толока» для багатьох українських журналістів стали своєрідним дежавю. Усе це до болю знайоме — категоричне неприйняття опозиції в ефірі, особливо на державному каналі, закриття неугодних програм, звільнення ведучих, дзвінки «згори»... Тоді, у середині 1990х, із цього почалася ціла епоха, що її згодом назвали епохою темників. Тепер ми знову мусимо спостерігати за такими симптомами і вгадувати, провісником чого вони є цього разу.
Трохи передісторії. «Толока» — єдине політичне ток-шоу на Першому національному телеканалі. Про його місце у сітці УТ-1 свідчить хоча б те, що автором і ведучим програми став перший віце-президент Національної телекомпанії Віктор Павлюк. Шоу досить успішно йде в ефірі вже більше року, причому його рейтинги помітно вищі за рейтинги інших програм і навіть серіалів на каналі.
19 березня гостями «Толоки» стали лідери опозиції — Юлія Тимошенко і В’ячеслав Кириленко. Власне, вони були головними героями, оскільки програма присвячувалася діям опозиції. Запитання опозиціонерам ставили гості програми — два представники Партії регіонів, журналісти і політологи. Під час інтерактивного опитування глядачам пропонувалося відповісти на два запитання: «Чи довіряєте ви опозиції» і «Чи довіряєте ви владі». Коли голосів на користь опозиції стало вп’ятеро більше, ніж за підтримку дій влади, результати опитування просто зникли з екрана, як і SMS-повідомлення.
Потім з’ясувалося, що це було зроблено на особисту вказівку президента каналу Віталія Докаленка. У своєму коментарі пан Докаленко нам сказав, що особисто намагався кілька разів додзвонитися на телефон підтримки влади, але його голос так і не було зараховано. На противагу цьому маємо іншу інформацію: багато колег нарікають, що не змогли додзвонитися й на інший телефон; як це часто буває під час прямоефірних опитувань, лінії могли бути просто перевантажені.
Далі — більше. Зранку президент НТКУ своїм рішенням знімає повтор «Толоки», який традиційно йде о дев’ятій ранку у вівторок. А потім повідомляє автору програми Віктору Павлюку про своє рішення закрити її взагалі. До речі, Віталій Докаленко того дня підтвердив нам, що програму буде закрито. Це вже пізніше з’явилися заяви про тимчасове її припинення, ребрендинг тощо.
Які ж аргументи президента телекомпанії? За словами Докаленка, йому «було соромно за програму, котра була явно не збалансована і де ведучий відігравав роль симпатика певної сторони». Задля справедливості відзначимо: правда в цьому твердженні є. Остання «Толока» не була типовою: зазвичай гості — люди з протилежних політичних таборів; зазвичай у декораціях не використовують символіку партій; зазвичай автор так явно не демонструє своїх політичних симпатій і намагається більше володіти ситуацією в студії. Цього разу перекіс на користь опозиції був очевидним, і автор, слід сказати, дозволяв собі деякі висловлювання, котрі явно дисонували з професійними журналістськими стандартами.
Але... Чи виправдовує це дії керівництва компанії? Поки що Віталій Докаленко не відповів на запитання, чому він оголосив рішення закрити програму без якогось розгляду, розмови з колективом, без узгодження з віце-президентами, що є стандартною процедурою у разі зміни сітки мовлення. Цікаво: раніше Віталій Докаленко жодного разу не дозволяв собі таких дій стосовно редакційної політики НТКУ і не був строгий до інших проявів непрофесіоналізму на каналі, як, наприклад, неприкрита «джинса» в ефірі.
Таку реакцію Віталія Докаленка можна пояснити одним — йому організували серйозну прочуханку за ефір з опозицією. Сам президент НТКУ відповідає, що не отримував дзвінків від представників влади з приводу програми. І справді, не може ж Докаленко заявити, наприклад: «Мене, за дорученням розгніваного Азарова, взяли за горло Табачник і Прутнік!» Та й хто йому повірить, що таке можливе! Проте наші джерела свідчать: факт тиску на керівництво НТКУ все ж таки був. Програма викликала незадоволення як на Прорізній, 2, де міститься Державний комітет із питань телебачення та радіомовлення, так і на Грушевського, 12/2.
Сьогодні НТКУ безпосередньо залежить від Кабміну і Держкомтелерадіомовлення. Кабмін затверджує бюджет компанії, а прямим розпорядником грошей є комітет під керівництвом представника Партії регіонів Едуарда Прутніка. У бюджеті немає окремого рядка на НТКУ, і всі платежі слід погоджувати з комітетом.
За інформацією, отриманою від журналістів каналу, недавно там почалися проблеми з фінансуванням. Спочатку з цим пов’язували появу нової системи штрафів і заохочень, затверджену недавно. Але потім журналісти почали серйозно говорити, що це може бути успішним механізмом для «приборкування особливо норовливих».
Взагалі, після історії з «Толокою» клімат на каналі змінився в гірший бік. Люди, які прийшли на канал на початку 2005-го, тепер починають дедалі частіше запитувати себе: а що вони, власне, роблять на УТ-1, і які їхні дальші перспективи?
Недавно з НТКУ пішов редактор новин Олег Панюта, який свого часу відмовився знімати певні сюжети з ефіру. Тепер історія з «Толокою» примушує багатьох замислитися: чи не означає це повернення вже звичної практики цензури на державному телеканалі, цензури, чітко визначеної владою?
Питання і в тому, який сигнал ця ситуація дала топ-менеджерам інших телеканалів. Багатьом зрозуміло, що влада почувається вже досить впевнено, аби «не терпіти опозицію в телевізорі». До речі, більшість телеканалів, за винятком СТБ, «5 каналу» й «Тоніса», взагалі проігнорували скандал із «Толокою», хоча в Інтернеті це було практично топ-темою…
Ще одна дивна історія — реакція Віктора Ющенка на ситуацію зі зняттям програми на УТ-1. Наступного дня після скандалу президент сказав, що... вважає правильним кроком зняття програми з ефіру, оскільки, за його інформацією, там було порушено принципи професіоналізму та об’єктивності. Крім того, Ющенко висловив упевненість, що цензура в українські ЗМІ вже не повернеться. Відтак у шоці від такої заяви були як представники опозиції, що дуже різко відреагували на зняття програми, так і представники влади, які навіть не очікували «підтримки» з боку Ющенка. Хто ознайомив президента з версією «непрофесіоналізму», невідомо, але практично відразу ж прес-службі довелося спростовувати заяву президента, мотивуючи це тим, що його слова було неправильно трактовано журналістами. Зрештою, з’явилася заява Віктора Балоги, де стверджується, що «президент вважає за необхідне поновлення програми «Толока» в ефірі і закликає керівництво телеканалів не вдаватися до дій, які можна коментувати як обмеження свободи слова»... Цікаво, хто перетягне на свій бік президента в цьому питанні: глава секретаріату Балога чи екс-перший помічник Ющенка Кислинський, який свого часу привів Докаленка до керма Першого національного?
Якщо історія з коментарями — досить сумнівна, то можна майже не сумніватися, що секретаріат президента практично втратив будь-які інструменти впливу на Перший національний. Дедалі більшого впливу на каналі, як, утім, і скрізь, набирає інший центр влади.
Цікаво, що сьогодні ні президент країни, ні Кабмін, не порушивши законодавства, не можуть зняти президента НТКУ. У статті 14 Закону «Про телебачення і радіомовлення» прописано чітку процедуру призначення й звільнення з цієї посади: зробити це може президент із подачі парламенту, але парламент звільнити чи призначити певного кандидата може лише з дозволу Громадської ради при НТКУ, створення якої сьогодні блокує парламентська більшість. Але, схоже, навіть у зв’язку з таким захистом Віталій Докаленко не почувається невразливим.
Що маємо в результаті? Ця відверто негарна історія ще раз продемонструвала, наскільки слабкі наші досягнення у сфері свободи слова, і необоротними їх продовжує вважати хіба що Віктор Ющенко. Реакція журналістів на ці події, чи, точніше, — її відсутність, дозволяє говорити, що журналістська солідарність перебуває на традиційно низькому рівні. Ну, а дії влади вказують, що їй дуже складно утриматися від спокуси «покермувати» інформаційною політикою передусім популярних телеканалів, повернувши її у потрібне для себе русло. Історія з побиттям журналістів СТБ депутатом Калашніковим, дуже своєрідні законодавчі ініціативи деяких членів правлячої партії і, нарешті, історія з НТКУ свідчить про те, що в нинішніх можновладців дуже специфічне розуміння демократичних стандартів у сфері свободи слова, і не тільки. Тому головне запитання — яке продовження матиме скандал із «Толокою»? Він може стати або застереженням владі від грубого втручання й тиску, або відправною точкою повернення. Якщо журналісти й надалі волітимуть залишатися статистами в цій ситуації, вони просто самі гарантують другий варіант.