Небачене видовище має можливість спостерігати нині кримський виборець. На головних агітмайданчиках автономії — площі Леніна і під стінами парламенту, а також в ефірах телекомпаній у єдиному протестному пориві згуртувалися вчорашні непримиренні суперники. Стосунки між деякими з них руконеподавальні вже багато років. Тепер же головний кримський комуніст волає до лідерів місцевих БЮТівців і народних демократів із пропозицією об’єднати зусилля — і ось уже червоні агітнамети Л.Грача солідарно сусідять із синіми блоку С.Куніцина. Площу імені вождя світового пролетаріату тимчасово перейменовано в Червону, з вуст Леоніда Івановича вже кілька разів злітає слово Майдан. На майданчик перед ВР автономії з усього півострова звозять агітаційні намети, на гілках дерев у прилеглому парку майорять гірлянди зі стрічок партійних кольорів.
Постійний представник президента в Криму «у зв’язку зі зростанням соціально-політичної напруженості на півострові, пов’язаної з масовими виступами представників різних політичних партій і блоків — учасників виборчого процесу», створює тимчасову комісію з керівників силових відомств і віддає розпорядження посилити охорону громадського порядку.
Пленарне засідання парламенту зірвано. Спікер Борис Дейч, який мав намір провести «прощальну сесію так, як це заведено в усьому світі», не приховує образи: «Найголовніше, що в порядку денному були питання, не розглянувши яких, депутати нашкодили людям...Мені жаль і прикро, що депутати, які з певних причин зазнали поразки на виборах, вирішили на цьому зіграти. Вони не Дейчу і не присутнім у залі зробили погано. Вони ще раз проявили свою нездатність і нікчемність».
Кримські лідери 16 із 47 партій та блоків, які брали участь у виборах депутатів ВР автономії, підписують спільну заяву про невизнання їх результатів. Із числа протестуючих заповітний тривідсотковий бар’єр долають лише чотири учасники кампанії — блок С.Куніцина, «Союз», БЮТ—«Прозора влада» і комуністи. До результату переможців — Партії регіонів і партії «Русский блок», які на виборах у Криму йшли одним списком, далеко — два десятки відсотків і більше. До словосполучення «колишній депутат» доведеться звикнути багатьом політикам із кримських списків блоку Литвина, СПУ, НСНУ, Партії зелених. Однак усі вони вважають, що не зазнали поразки, а що їхню перемогу нахабно вкрали. Зарахувавши віддані за них голосів у скарбничку «регіоналів». «Ми впевнені, що підсумкові дані волевиявлення громадян на виборах 26 березня радикально зміняться, якщо буде проведено перерахунок голосів і, відповідно до його результатів, скориговано дані протоколів про голосування громадян у районах», — ідеться в спільній заяві учасників акції протесту.
Слід зауважити, що результати виборів у кримський парламент – не офіційні. Таких на сьогодні взагалі немає. Виборча комісія автономії до п’ятниці прийняла лише 10 протоколів територіальних виборчкомів із 25. Причин кілька. Одні протоколи повернули як неналежним чином оформлені, інші ще не надійшли. Оскільки ж члени виборчкому зайняті прийманням протоколів, офіційний підрахунок результатів виборів вести ніколи. І практично нікому — партії, котрі програли вибори, відкликали своїх представників із ВК Криму, і тепер там залишилося всього дев’ять членів. Це мінімум для ухвалення рішення, а ось закрити засідання і відкрити наступне ВК автономії уже не в змозі — для цього потрібно, щонайменше, десять голосів. Безлад у роботі комісій на місцях і ставлення до виборів органів влади блискуче ілюструє випадок із доставкою протоколів з Армянська. Автомобіль, у якому везли документи, зазнав поломки в дорозі, і члени виборчкому АРК весь день провели в очікуванні. Очевидно, у місті Армянську був єдиний автомобіль, здатний виконати таку важливу місію.
Оскільки виборчком Криму жодних проміжних даних не давав, журналісти змушені були оперувати цифрами паралельного підрахунку голосів, який вели деякі штаби, а «Інтерфакс-Україна» — інформацією з достовірного джерела в парламенті автономії. З них (уже на підставі стовідсоткової обробки протоколів) випливає, що ПРУ в спілці з «Русским блоком» може отримати у ВР Криму 45 зі 100 місць, блок Куніцина — 12, партія «Союз» і Народний рух України (список складається здебільшого з висуванців курултаю кримськотатарського народу) — по 10, кримський БЮТ — дев’ять, комуністи — вісім і блок Вітренко — шість мандатів. За парламентським бортом опинилися блок «Не так!», блок Литвина, а також НСНУ, очолюваний кримським прем’єром А.Бурдюговим, і СПУ, які не дотягнули й до півтора відсотка. Ще раз зазначу, що це неофіційні, але достовірні дані.
Ні в день голосування, ні в ніч підрахунку, ні в перші поствиборні дні публічних заяв про масові порушення закону і прав суб’єктів процесу чути не було. За винятком нарікань із приводу черг на дільницях та помилок у списках. При цьому першим і найгучніше обурювався лідер кримських «регіоналів» Василь Кисельов, який звинувачував помаранчеву владу у прагненні завадити нищівній перемозі соратників Януковича. Однак смерть людини в тісній черзі на дільниці у Красноперекопську — на совісті всіх представників нинішньої влади (незалежно від партійної належності) і тих, хто до влади прагне. Оскільки про нормальні умови, в яких люди мали голосувати, мусили потурбуватися і влада, і опозиція.
Результат парламентських виборів в автономії був очевидним, перемога «регіоналів», підкріплених ветеранами вже нечисленних проросійських організацій, була легко прогнозована. Залишалося тільки запитання — візьмуть вони більшість мандатів самі чи муситимуть із кимсь блокуватися. Ще в січні, базуючись на даних різних закритих соцопитувань, які були отримані з кількох кримських штабів, але мало чим різнилися, «ДТ» прогнозувало розклад політичних сил у ВР автономії. І вищенаведені дані з тими рейтингами (а серед джерел були й нинішні автори протестів) у принципових моментах збігаються. Не враховано хіба що «феномен» Вітренко, а представники меджлісу зайняли позиції комуністів, що додатково має засмутити лідера останніх.
Інформація про закриті опитування вільно гуляла у кримській пресі впереміж із рекламними «рейтингами», тому праведність гніву Л.Грача, який заявляє, що у комуністів украли 20 відсотків голосів, або С.Куніцина, якому якісь центри прогнозували стільки ж, або А.Сенченка, команді якого опитування скандальної телепередачі московських технологів обіцяли перемогу чи не в усіх великих містах, – у багатьох оглядачів викликають відвертий скепсис. Тут, мабуть, слід погодитися з думкою Рефата Чубарова, першого номера кримського списку НРУ, який припускає, що окремі із зазначених політиків настільки захопилися вбиванням у свідомість виборців дутих рейтингів, що самі в них повірили. Дуже прикметно також, що рухівці і висуванці курултаю акцію протесту не підтримали. Р.Чубаров так пояснив «ДТ» позицію своєї політсили: «Якщо хтось доб’ється по ряду дільниць перерахунку голосів, ми будемо тільки вдячні. Бо, самі розумієте, нам ніхто зайвих голосів не підклав, а забрати могли. Однак для перегляду результатів виборів по всьому Криму, на мій погляд, вагомих підстав немає».
Виходячи з усього цього, окреслимо кілька принципових моментів.
По-перше, підстави для заяв про порушення закону є, і прикладів того останніми днями наведено чимало. Сергій Куніцин демонстрував бланки протоколів дільничних комісій із підписами та печатками, але без єдиної цифри, протоколи, справді затверджені дільничкомами, і їхні «двійники» із зовсім іншими даними, відправлені в кримський виборчком, а також протоколи, підправлені з допомогою «Штриха». За його словами, представники КПУ, БЮТ і блоку Куніцина виявили в підвалі сімферопольського будинку два мішки невикористаних бюлетенів. На багатьох дільницях кількість бюлетенів, витягнутих із урн, на сотні примірників більша, ніж кількість виданих виборчих документів. За заявами А.Сенченка, там, де БЮТ вдавалося домогтися перерахунку бюлетенів, розклад сил змінювався у кілька разів.
Однак відповідь на запитання, наскільки ці та інші порушення вплинули на кінцевий результат насправді, повинні дати суди (куди й варто негайно звернутися учасникам виборів), а також прокуратура, якщо буде виявлено підстави для порушення кримінальних справ стосовно порушників закону. Проте оскаржити результати виборів по тому чи іншому округу можливо за наявності протоколу, який ці результати закріпив. А комісії на всіх рівнях у більшості регіонів недієздатні. І тепер уже Партія регіонів сигналізує прокуратурі й силовикам, вимагаючи «поставити заслін на шляху зриву виборів і можливої узурпації влади в республіці». На думку «регіоналів», «представники партій у виборчих комісіях різного рівня, котрі не набрали в результаті минулих виборів необхідної кількості голосів виборців, саботують роботу цих комісій, роблячи неможливим встановлення в законному порядку результатів виборів. Тим самим грубо порушується чинне законодавство, обмежуються права громадян на вільне волевиявлення».
По-друге, слід визнати, що небо на землю не впало і жодних підстав для спекуляцій та варіацій на тему кримського Майдану немає. Бо сталося те, що давно прогнозувалося. І для формування іншого — не такого проросійського (політично і бізнесово) — складу ВР Криму треба було ретельніше працювати, насамперед головою. Починаючи з призначення Анатолія Матвієнка прем’єром автономії, десантів київських чиновників, які нічого не зробили для вирішення земельної та інших специфічних проблем, але нагледіли наділи для себе і своїх друзів, і закінчуючи піар-туром міністра Луценка із заявами про «фракцію СІЗО», до якої потрапили і грішні, і праведні, але тільки не соціалісти, та авральною незграбною спробою Києва гасити фальшиву пожежу у вигляді рішення парламенту Криму про мовний референдум. Втім, про все це було написано ще до виборів. Тому чим гучніше аутсайдери заявляють, що вікторію в них украли, тим правдоподібніша підозра, що в хорі про масову й системну фальсифікацію виборів деякі кримські партійні вожді хотіли б сховати особисту відповідальність перед центральними штабами за провал своєї роботи. Ось главі кримської організації НСНУ Володимиру Шкляру, приміром, не позаздриш. Хоча, правда, не впевнена, що саме йому належала думка відмежуватися від кримськотатарських лідерів у надії на симпатію проросійського населення. Проте тепер, коли «нашоукраїнці» і меджліс пішли на кримські вибори окремо, давня суперечка про те, хто ж кував 14 відсотків підтримки Віктора Ющенка на президентських виборах, здається, вирішена. У НСНУ — 1,38 відсотка, у НРУ — 6,97, у БЮТ — 6,43 (все ті ж неофіційні дані від достовірного джерела «Інтерфаксу»).
По-третє, позиція центру стосовно всього того, що відбувається у Криму, поки що невиразна, попри досить демонстративну рефлексію на початок акцій протесту. (До речі, законність створення постпредом президента комісії силовиків і віддані ним розпорядження вже поставлено під сумніви й названо одним із проросійських політиків втручанням у перебіг виборів.) Хотілося б сподіватися, що нинішній віце-спікер Василь Кисельов та інші «регіонали» глибоко помиляються, вважаючи, що учасники акцій протесту проти фальсифікації результатів голосування виконують замовлення влади, мета якого — зірвати нинішні вибори в автономії і позбавити її легітимної влади. Позаяк наслідки таких експериментів можуть бути дуже непередбачуваними. Тож деяким кримознавцям у Києві краще не балуватися із сірниками.
У цій непростій ситуації оптимальним для збереження спокою та дотримання закону був би рух обох сторін назустріч одна одній. І там, де є сумніви, –дати можливість перерахувати бюлетені. З іншого боку, всі політичні сили, котрі вимагають справедливості для себе, повинні припинити прихований саботаж роботи комісій і повернути виборчий процес у нормальний режим. Зрештою, своє слово мусить сказати з приводу цих пустощів і прокуратура, яка вже розпочала перевірку роботи комісій. Головне, щоб вимоги закону застосовували до всіх однаковою мірою. Інакше новий курортний сезон у Криму знову буде політичним.
З іншого боку майже доконаним для багатьох виглядає факт закріплення за Кримом статусу особливої донецької зони. Так, є серйозні побоювання, що після переходу у ВР України Бориса Дейча самостійність прийнятих у Сімферополі рішень навіть в ілюзорному вигляді й опірність молодим нездоровим апетитам зі сторони остаточно зникнуть. Підстави для цього очевидні — кримський список у владу формувався в Донецьку, а деякі правки робилися і на прохання Москви. Головний претендент на спікерську посаду — нинішній перший віце-прем’єр Анатолій Гриценко досвід роботи на посаді голови кримського парламенту отримав у період, коли в Криму багато стріляли, і ця обставина значною мірою впливала на розстановку кадрів. Тепер, як кажуть, Анатолій Павлович постійно ходить у компанії (чи супроводі?) з Олександром Мельником, якого міністр Юрій Луценко образив інформацією про нібито наявну судимість і назвав одним із колишніх авторитетів ОЗУ «Сейлем». Знаючі люди стверджують, що потрапити в прохідну тридцятку кримського списку ПРУ О.Мельник зміг за особистою вказівкою Р.Ахметова. І тепер Мельника вважають ледь не головним його емісаром в автономії принаймні верхній, спікерський, поверх кримського парламенту він уже освоїв і легко потрапляє в будь-який кабінет.
Тож Крим на даному етапі Київ утрачає. «Особливе посольство» в особі робочої групи під керівництвом О.Рибачука й А.Кінаха, котре до виборів давало про себе знати щодня, тепер мовчить. Хоча саме зараз офіційному Києву необхідна в Криму, як кажуть військові моряки, демонстрація прапора. Тим часом глава уряду України Юрій Єхануров, який проведе в Криму ці вихідні, у п’ятницю відвідав Щолкіне, яке називають кримським Алчевськом — саме час прийшов вирішувати проблеми з опаленням. На вечір заплановано неофіційну програму в Судаку — вотчині нинішнього спікера Б.Дейча. Чим буде заповнена ця частина робочої поїздки — інформація для преси відсутня.