В Апеляційному суді Львівської області очікується поповнення. Голова Верховного суду України Василь Маляренко вніс подання у Вищу кваліфікаційну комісію (ВКК) суддів України про безстрокове, тобто довічне, призначення членом апеляційного суду області Сергія Лєсного. Відверто кажучи, сама по собі ця новина навряд чи заслуговувала б особливої уваги. Через затвердження ВКК сьогодні проходять сотні й тисячі власників судових мантій, чиї терміни повноважень минають цими днями. Та й інакшої процедури, ніж подання глави ВР, для цього не передбачено. Все це так і є, якби не ім’я людини, котра претендує на таке істотне підвищення по службі.
Відтоді, коли це ім’я замигтіло в інформаційних повідомленнях українських ЗМІ, минув майже рік, і тому багато хто його вже встиг призабути. Проте безпосередні учасники подій, пов’язаних із виборами мера Мукачевого, бережуть пам’ять про суддю Сихівського районного суду міста Львова Сергія Лєсного, чиє рішення стало, по суті, відправною точкою мукачівської епопеї. Для одних із них це вдячна пам’ять. Для інших — недобра. Почнемо з других.
Після визнання у червні минулого року Мукачівським міським судом виборів мера дійсними тодішній заступник глави Верховного суду Петро Шевчук доручив судді Лєсному взяти до розгляду заяву Ернеста Нусера, незгодного з перемогою свого суперника Василя Петьовки. На думку уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Ніни Карпачової, тим самим заступник глави ВР грубо порушив норму 133-ї статті цивільно-процесуального кодексу. Оскільки мав право передавати з одного суду до іншого справу, а не заяву. Припустився процесуальних порушень і суддя Лєсной, тому що взяв до розгляду доручення пана Шевчука.
Подивіться на це воістину історичне фото. На ньому зафіксовано момент оголошення рішення Сихівського суду. Автор рішення, суддя Лєсной, стоїть обличчям до нас справа. А зачитує документ його помічниця. В наявності кричущі порушення судової присяги. Тоді Сихівський суд визнав недійсними результати виборів на 15 виборчих дільницях. Як підтверджує глава парламентської слідчої комісії з виборів у Мукачевому Юрій Оробець, щодо шести з них у суду не було навіть актів, якими фіксуються результати підрахунку голосів. Але навіть при тому, що Мукачівський суд за кілька днів до того визнав недійсними результати виборів на трьох виборчих дільницях, рішення Сихівського суду про ще 15 «провальних» дільниць не стало основою для анулювання факту перемоги Петьовки. Тоді Нусер знову звертається до судді Лєсного, і справу поновлюють «через нововиявлені обставини». На думку Ніни Карпачової, ніяких нововиявлених обставин у справі не було. І суддя, приймаючи заяву Нусера, припустився нових порушень норм ЦПК України. Таким чином Сергій Лєсной скасував результати виборів мера Мукачевого, наслідком чого стало затяжне протистояння двох протиборчих політичних сил, яке не завершилося і донині.
Тепер про тих, хто має бути вдячним судді. Сергій Євгенович невдовзі стає головою районного суду. У грудні минулого року одержує звання заслуженого юриста України й ось тепер висунутий на здобуття посади члена Апеляційного суду Львівської області. Чи варто говорити, що без прихильності з боку влади це навряд чи було б можливо? Принаймні українському омбудсменові, яка є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, стрімке кар’єрне зростання судді Лєсного здається надзвичайним. Є підстави вважати, що при одержанні звання заслуженого юриста Лєсним обійшлося без обов’язкової в таких випадках процедури проходження кандидатури номінанта через Апеляційний суд, Раду суддів України та інші структури. Що ж стосується рішення, прийнятого суддею Лєсним стосовно мукачівських виборів, то в інтерв’ю «ДТ» Ніна Карпачова зауважила:
— Петьовку, який переміг на виборах мера Мукачевого ще минулого літа, було обрано абсолютно законно. Я це підтверджую з повною відповідальністю. Хоча Петьовку, як, утім, і Нусера, я в очі не бачила. І мені абсолютно байдуже, яку політичну силу вони представляють. На сьогодні найголовніше для мене — дотримання конституційних виборчих прав, прозорість усіх правових процедур і можливість будь-якого громадянина відстоювати свої права через судову гілку влади.
— Наскільки, за вашими спостереженнями, велика роль судів у системі адміністративного ресурсу, використовуваного владою на виборах?
— Використання судової гілки влади під час виборів стає дедалі загрозливішим для демократичних засад, які тільки формуються в Україні. Найяскравіший приклад цього — вибори мера Мукачевого, і перші, і другі. Через судову владу сьогодні фактично освячується розправа над людьми, яких звільняють із роботи, по суті, за їхні політичні погляди. 11 травня я звернулася до Президента України з листом про порушення права на роботу працівників бюджетних організацій міста Мукачевого. Це вчителі, лікарі, архітектори, директори будинків культури. Влітку минулого року вони брали участь у мукачівських виборах як члени виборчих комісій. І це стало причиною для кампанії з їх масового звільнення. До мене звернулися батьки учнів інтернату для сліпих дітей та дітей зі слабким зором, а також батьки учнів єдиної в Мукачевому гімназії з проханням захистити від незаконного звільнення директорів цих закладів. Як уповноважений з прав людини я вважаю такі факти переслідуванням з політичних мотивів. Крім того, тут явне порушення права на працю.
Звільнили головного лікаря Мукачівської центральної районної лікарні Васюту. Перед тим на його адресу неодноразово лунали погрози, потім його було жорстоко побито прямо на робочому місці. І в той час, коли перебував на лікарняному, його було звільнено. До речі, Васюта — депутат обласної ради останніх трьох скликань і спеціаліст вищої категорії. А проблема його в тому, що на виборах він був прихильником не тієї політичної сили, яка б влаштовувала іншу політичну силу. Відбулося 13 судових засідань, на яких розглядалося питання про незаконне звільнення головлікаря районної лікарні, але на роботі його так і не поновили.
І я просила Президента втрутитися в цю ситуацію. Він, у свою чергу, дав доручення розібратися генеральному прокуророві. Ми сподівалися, що представники Генпрокуратури виїдуть на місце. Але ніхто з Києва в Мукачеве не поїхав. Геннадій Васильєв дав доручення зайнятися цим питанням прокуророві Львівської області. З ініціативи співробітників апарату уповноваженого з прав людини вони спільно з прокурорськими працівниками протягом тижня зустрічалися з кожним із двадцяти шести звільнених із політичних мотивів. 24 людини письмово підтвердили, що звільнення були наслідком їхньої громадянської позиції. Але в результаті прокуратура відмовилася підписати спільний акт перевірки, вилучивши пояснення цих людей. Ми продовжуємо контролювати цей процес, але відновити людей на роботі можна тільки через суд. Розповідаю все це для того, щоб продемонструвати: питання прийняття судами рішень на основі закону й без стороннього впливу на них стосується не тільки порушень самого процесу голосування безпосередньо на виборах, а й інших дуже важливих аспектів, фактично пов’язаних із виборчим процесом. На прикладі Мукачевого ми бачимо, що суди використовуються для того, аби освятити розправу над людьми, котрі посміли мати власну позицію, ще й відстоювати її.
У результаті наших дій директора інтернату для сліпих дітей і дітей зі слабким зором Івана Синька, за рішенням Ужгородського міського суду, поновлено на роботі. Позитивно вирішено також питання з директором навчально-виховного комплексу, відмінником освіти Ярославом Жиганом.
— Ви ще згадували директора гімназії. Яка його доля?
— На нього чинився колосальний тиск. Залякували членів його сім’ї, а в нього дві дочки. Вимагали, щоб він написав заяву про звільнення за власним бажанням. При цьому навіть не віддали присвоєного йому знака «Відмінник освіти України». Але він вистояв. А ось директор дитячої юнацької спортивної школи Мукачевого, відомий тренер Ігор Панкулич, піддався пресингу. На нього написали дуже брудну анонімку, у зв’язку з чим його викликали в прокуратуру. Тепер пан Панкулич дуже жалкує, що таким чином написав заяву про звільнення...
— А де ж було Міністерство освіти України?
— Найцікавіше, що спочатку я намагалася вирішити питання про поновлення на роботі педагогів із допомогою міністра освіти Василя Кременя, як відомо, члена СДПУ(о). Звернулася до нього з поданням, у якому повідомила про відкриття мною провадження з вивчення питання про порушення права на працю. У поданні уповноваженого містилося прохання до міністра відновити порушені права педагогів, не чекаючи доведення справи до суду. У нього для цього є всі повноваження. На превеликий жаль, відповідь Василя Кременя мала характер банальної відписки й містила посилання на матеріали, надані Управлінням освіти і науки Закарпатської обласної держадміністрації, яка й була безпосередньо причетна до такого звільнення працівників освіти. Тобто міністр, не заглиблюючись у суть проблеми, посилався на думку тих, хто, власне кажучи, звільняв людей. Після цього мені довелося навантажувати цією проблемою Президента країни. Примітно, що, отримавши від глави держави доручення розібратися в цьому питанні, Генеральна прокуратура, знаючи, очевидно, що в парламенті обговорення мукачівських виборів буде заплановане на перше червня, як останній термін, до якого необхідно закінчити розгляд, визначила друге червня.
— А на який термін відкладено розгляд Вищою кваліфікаційною комісією суддів України питання про призначення Сергія Лєсного членом Апеляційного суду Львівської області?
— Доки не буде розглянуто питання про дисциплінарне провадження в обласній кваліфікаційній комісії. (Воно розпочато стосовно судді Лєсного з ініціативи ряду народних депутатів. — Авт.) Інакше це було б неповагою щодо наших львівських колег. Крім того, матеріали стосовно цього судді направлено і у Вищу раду юстиції, і в Генеральну прокуратуру. Вони також повинні зробити висновки й повідомити про них. Навіщо ж так поспішати? Незрозуміло тільки, з чого б це такий тиск на комісію: я просто бачила, як окремі члени кваліфікаційної комісії були змушені через «не хочу» піднімати руки, голосуючи за Лєсного. Але абсолютна більшість проявили мужність, чесність, порядність.
Одне слово, через Вищу кваліфікаційну комісію суддів Сергієві Лєсному, як випливає зі слів Ніни Карпачової, пройти не вдалося. Поки що. Невідомо, до яких методів впливу на членів ВКК вдадуться покровителі й патрони пана Лєсного надалі. А в тому, що тиск посилиться, сумніватися не доводиться. Занадто висока місія покладена на Лєсного. За деякими даними, його пов’язують давні стосунки з колишнім главою Львівської обласної податкової адміністрації Сергієм Медведчуком. І те, що під час мукачівських подій суддя виступив на боці соціал-демократів, не дивно. Так само, як та турбота й опіка, якою Лєсного оточили після «виконання завдання партії». Дуже ймовірно, що, потрапивши в Апеляційний суд Львівської області, Сергій Євгенович збереже темпи свого кар’єрного зростання і стане главою суду. І ніякі, навіть найбільш високоорганізовані виборчі штаби, ніякі численні спостерігачі не зможуть протистояти владі, яка розставляє в судовій системі віддані й перевірені кадри. А про те, що боротьба зі свавіллям апеляційних судів — справа майже безперспективна, відомо всім. І насамперед — владі.