Рішення Господарського суду м. Києва, ухвалене цього четверга за позовом прокурора Криму, попри відсутній наразі медійний, а, отже, й суспільний резонанс, обговорюватись буде ще довго. З кількох причин. По-перше, мова йде про реприватизацію дорогого і престижного об’єкту, таємно проданого минулою владою. По-друге, ухвала суду може зачепити за живе російського президента В.Путіна та стати черговою краплею у розмиванні «старосвітських» правил у відносинах України й Росії. І, нарешті, виконання ухвали вже новою українською владою може стати черговим іспитом на її дієздатність та вміння вирізняти національні пріоритети з-поміж інтересів різних таборів.
Отже, судова колегія Господарського суду Києва (головуючий Олег Бачун) визнала недійсним договір купівлі-продажу пансіонату «Гліцинія» та додатки до нього між держпідприємством Міжнародний дитячий центр «Артек» і ВАТ «Банк зовнішньої торгівлі» (звично відомий як «Внешторгбанк» РФ). В порядку двосторонньої реституції суд зобов’язав банк повернути «Артеку» всі будівлі та споруди пансіонату. «Артек» у свою чергу має повернути банку перераховану частину суми купівлі у розмірі 36 369 446,4 грн. У тому ж порядку після отримання вказаного майна «Артек» зобов’язаний повернути його санаторію «Нижня Ореанда», що є структурним підрозділом Управління справами апарату Верховної Ради України.
Відразу зазначимо, що ухвала упродовж десяти днів може бути оскаржена, і, судячи з усього, представники «Внешторгбанка» цим правом скористаються. Однак у тому, що рішення буде залишено в силі, мало хто сумнівається принаймні з українських учасників цієї історії.
Її перебіг має бути добре відомим нашим читачам, «Дзеркало тижня» першим ще у листопаді 2004 року повідомило громадськість про цю сумнівну угоду і впродовж усього часу, що минув відтоді, уважно відстежувало розвиток подій довкола «Гліцинії», критично цікавлячись послідовністю дій вже нової влади. Тому справедливе для суспільства вирішення проблеми, — якщо воно стане реальністю, — вважатимемо і своїм здобутком.
Коротко нагадаємо передісторію. У черговий приїзд до України Володимира Путіна, між другим та третім турами президентських виборів, після «саміту у Тмутаракані» (президенти України та Росії разом перетнули славнозвісну Керченську протоку, а на березі їх зустрічав кандидат В.Янукович), глави двох країн майже на день зникли з поля зору преси. Як вдалося з’ясувати «ДТ», президенти разом відвідували пансіонат «Гліцинія». Оскільки оглядинами дачних об’єктів для майбутньої резиденції російського президента на українському Південнобережжі глави двох адміністрацій п.п. Медведчук та Медведєв займалися ще з весни, розгадка справжньої мети VIP-екскурсії була очевидною. І вибір виглядав досить вдалим, що мав би потішити гонор нинішнього господаря Кремля.
Бо біографія нинішньої «Гліцинії» має і монархічну, і радянську складові. Колись Ореанда була власністю сім’ї Романових. І головна прикраса пансіонату — не так будівлі, де відпочивали М.Хрущов і Л.Брежнєв (держдачі №1 та №2 часто називають «брежнєвськими») та начальники Володимира Володимировича — Ю.Андропов та М.Горбачов, коли вже стали лідерами країни. А унікальний старовинний парк розташованого на 27 гектарах, що є пам’ятником паркового мистецтва. Останній з радянських лідерів, на хвилі перебудови та відмови влади від привілеїв, віддав державні дачі народу в особі профспілок. В мєшковсько-бандитський період історії півострова, та кількох років по тому в Нижній Ореанді можна було побачити молодиків із характерною зовнішністю, які називали себе «афганською ветеранською» організацією. І пансіонат мав назву «Ветеран». Тут і починається заплутана і на кожному кроці, як встановила потім низка судових рішень, незаконна історія приватизації пансіонату. На початку 1997 року об’єднання «Ялта-курорт» АТ «Укрпрофоздоровниця» передає пансіонат Управлінню справами ВР України (на баланс санаторію «Нижня Ореанда»), якому він був потрібен згідно акта прийому-передачі, усього.... один день, 30 січня. А вже наступного, як зазначено в ухвалі суду, майно колишнього пансіонату «Ветеран» передається на баланс ДПА на підставі клопотання голови ДПА, погодженого з керівництвом ВРУ. Передача здійснюється лише розпорядженням керівника, управляючого справами апарату ВР головлікарю «Нижньої Ореанди»!
Нові господарі перейменували пансіонат на «Гліцинію», збудували там нові елітні корпуси (ціни за оздоровлення і відпочинок можна легко знайти на сайтах туроператорів), і легко розпоряджались майном та землею. (Деталі однієї оборудки: продаж іноземному покупцеві 1,7 гектара землі території пансіонату за мільйон доларів під виглядом продажу акцій фірми «Гліцинія-2001» з’ясовує слідство у кримінальній справі).
Продати «Гліцинію» із пам’ятником-парком іноземній державі під резиденцію її президенту за законом було можливо. Але клопітно й довго — через підписання міждержавної угоди, відповідних рішень Кабміну та Верховної Ради. До того ж навряд чи це було б так дешево, як сталось — близько 77 мільйонів гривень. Завдяки чому і виглядало на той час як подяка В.Путіну за участь у президентській кампанії.
Тому за місяць до укладення договору ДПА, за розпорядженням Кабміну, передає майно «Гліцинії» на баланс МДЦ «Артек», який перебуває у віданні ДУСі і має статус держпідприємства. Він і виступає продавцем, а покупцем — «Внешторгбанк» Росії. Дата договору точно співпадає із днем прибуття до Криму В.Путіна — 12 листопада. Два додатки, які уточнювали порядок розрахунків і відповідальність сторін, було підписано вже на межі та після зміни влади.
Найцікавіший момент у поверненні «Гліцинії» полягає в тому, що законність її продажу по суті була поставлена під сумнів ще до самого підписання договору. Втім, все по порядку.
Позов до суду про визнання недійсним договору про продаж «Гліцинії» і додатків до нього, а також рішень, що їм передували, був поданий кримським прокурором, заступником Генпрокурора Віктором Шевчуком ще в травні минулого року. Підстава, серед іншого, — «оскаржувані правочини призвели до фактичного скорочення мережі державних закладів охорони здоров’я», що суперечить Конституції.
З цього року у справі з являється третя особа із самостійними вимогами на предмет спору — санаторій «Нижня Ореанда» Управління справами апарату Верховної Ради України. Відповідачі — Державне управління справами, ДП «Міжнародний дитячий центр «Артек» та ВАТ «Внешторгбанк» (Російська Федерація).
«Нижня Ореанда», заявляючи свої права на «Гліцинію», прийшла до господарського суду не з порожніми руками, а з кількома чинними судовими рішеннями, в тому числі, про визнання недійсним розпорядження Управління справами апарату ВРУ від 26.02.97 р. щодо передачі майна колишнього пансіонату «Ветеран» на баланс ДПА України та акту приймання-передачі всього рухомого та нерухомого майна пансіонату з балансу санаторію на баланс Державної податкової адміністрації від 25 — 28 березня 1997 р. Тобто, самий початок ланцюжка. Прикметно, що за одним із судових рішень, яке було ухвалене ще до оформлення продажу «Гліцинії», на майно пансіонату з метою забезпечення позову було накладено арешт. І ці обставини — контраргумент одному із відповідачів. «ВАТ «Внешторгбанк» перед укладенням договору купівлі-продажу мав можливість отримати в Ялтинському бюро технічної інвентаризації інформацію про попередньо накладений арешт і, відповідно про підстави для його накладення, — говориться в ухвалі Господарського суду. Суд виходить з того, що добросовісний покупець перед укладенням договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості на значну суму, мав би навести довідки та перевірити будь-яку доступну інформацію щодо спорів або прав третіх осіб на майно, і в даному випадку така інформація була доступна. Добросовісний покупець за таких обставин мав би дочекатися, принаймі завершення судових спорів щодо нерухомості».
Олег Бочун, суддя господарського суду, під чиїм головуванням було ухвалено рішення на користь України, прокоментувати його «ДТ» відмовився, посилаючись на суддівський етику. Проте зазначив: «Є політичні технології, а є і правові, завдяки яким об’єкти нерухомості перекидають з однієї кишені до іншої, щоб потім остаточно прибрати до рук. Сьогоднішній ухвалі передували п ять судових рішень, які склали ланцюг, що дозволив вжити заходів, щоб зберегти майно у державній власності. В тому числі — унікальний парк. Відзначу, що серед п’яти рішень є й ті, що були ухвалені ще до помаранчевої революції». На запитання, чи відчували судді якийсь тиск, О.Бочун, який був одним із них, відповів досить зрозуміло: «Будь-які судові справи розглядаються під певним прицілом. Завжди обидві сторони вживають заходів, аби вплинути на правосуддя. Але судді завжди простіше, коли законна позиція співпадає з його поглядами як громадянина».
Отже, ВР України, читай — Володимир Литвин, напевне знаючи про підготовку до купівлі якоїсь із дач під резиденцію В.Путіна («ДТ» навесні 2004 року писало, що серед варіантів розглядалась і дача, закріплена за спікером), скеровує юристів апарату парламенту на відвоювання власності. Мотиви навряд чи вдасться дізнатися, а ось мотивування викладено у справі наступним чином: «договір призвів до неправомірного відчуження майна, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України».
Ми так детально зупинились на ролі ВР у цій справі, бо вона, на наш погляд, є серед визначальних для розуміння позиції, яку в суді зайняли представники ДУС. Судячи з тексту рішення суду, представники «Артеку» були присутніми на судовому засіданні лише одного разу. «Стосовно доповнених позовних вимог про зобов’язання ДП МДЦ «Артек» повернути майно санаторію «Нижня Ореанда» Управлінням (ДУС. — Авт.) письмових пояснень не надано. В усних поясненнях представник Управління заперечив проти задоволення позовних вимог в цій частині», — говориться в рішенні.
Додамо, що винесення рішення суду увесь час відтерміновувалось зустрічними позовами «Внешторгбанку», касаційними та апеляційними скаргами. Позиція двох інших українських відповідачів, таким чином, деякими учасниками процесу розглядалась мало не як змова з російськими. Принаймі представник ВР заявив у клопотанні до суду ухвалити стосовно позиції ДУС і «Артеку» окреме рішення.
Тепер подивимось на ситуацію з іншого боку. Держуправління справами формально найбільше «постраждало» від рішення про повернення «Гліцинії»: банку повернуть гроші, ВР в особі «Нижньої Ореанди» — пансіонат, і все це має здійснити МДЦ «Артек». Як стало відомо «ДТ», рахунки «Артеку» вже майже сім місяців арештовані в іншій справі. Отримані від «Внешторгбанка» майже 42 мільйони гривень було витрачено ще минулого року. Серйозність положення, у яке потрапляє ДУС, важко не зрозуміти.
Тут принагідно буде згадати, що позов Прокурора АРК було подано майже відразу після великої земельно-майнової наради в Криму за участю президента. Тоді Віктор Ющенко заявив журналістам, що буде рекомендувати російській стороні чесну та прозору альтернативу. Мова йшла, звісно ж, про доплату. Однак, як можна здогадатись, не домовились. І судячи з того, що в той же час, за свідченнями деяких кримських посадовців, президентом була дана команда готувати справу до суду і виграти позов, ніхто особливо на мирову не сподівався. Причому, завдання ставилось правоохоронцям з обіцянкою грошову частину справи закрити: мовляв, ви вигравайте позов, а кошти ми віднайдемо.
Хотілось би помилитись, але, здається, нині ця проблема постала на повний ріст: ДУС може виявитись неспроможним виконати судове рішення!
Тим більше, якщо його не хочеться виконувати, оскільки «Гліцинія» вислизне з рук та перейде у відання ВР України.
На жаль, дізнатися про позицію керівництва ДУС і про наміри після набуття рішенням чинності нам дізнатися не вдалося. Попри колекцію номерів мобільних телефонів очільників відомства, обіцянок прокоментувати ситуацію для читачів «ДТ», до здачі номера ні з ким не вдалося зв’язатися. Тож залишаємо за Ігорем Тарасюком право висловити позицію відомства, тим паче, що в цій справі крапку ставити зарано.
Отже, підсумуємо. Важливість усвідомлення торжества закону у цій справі для кожного громадянина незаперечна . Як і те, що за наявності бажання й волі можна вирішувати і такі складні майнові конфлікти. Показово, як спільними зусиллями (нюанси із мотивами можна опустити), в даному випадку — прокуратури, КМ та ВР — можна і треба відстоювати державний та суспільний інтерес.
Так само ймовірно, що у Кремлі рішення Господарського суду Києва може бути сприйняте як особиста образа президента РФ. Відповідь, звісно, ж не пряма, може не забаритися, а може, вона вже й була — останнім часом так всього було багато...Втім, якщо Володимиру Володимировичу і слід на кого ображатись, то, по-перше, на екс-глав адміністрацій В.Медведчука та Медвєдєва, які тему курували., а, по-друге, на юридичну челядь, яка не завдала собі клопоту заглянути дарованому коню у зуби. Тобто, поцікавитись історією питання, а не думати, що царське слово — дорожче закону.
....У п ятницю опівдні на територію пансіонату «Гліцинія» уперше за останні майже півтора роки безперешкодно ступила нога представника держави Україна. В особі ялтинського прокурора. Досі служба безпеки об’єкта нікого, навіть представників ГПУ, туди не пускала на тій підставі, що територія є власністю РФ.