Кримінальна справа за фактом злому бази даних Центрвиборчкому на президентських виборах за своїм резонансом не поступається навіть справі про загибель Георгія Гонгадзе. Оскільки про механізм злочину, на відомих записах оприлюднених народним депутатом Олегом Рибачуком, розповіли голоси самих підозрюваних. Чотири місяці тривало слідство — і от на прес-конференції глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що коло підозрюваних у вторгненні на сервер ЦВК повністю встановлене й незабаром їм пред’являть обвинувачення. Востаннє подібний оптимізм наші правоохоронні органи виявляли напередодні загибелі Юрія Кравченка.
Прес-конференція Турчинова подарувала громадськості цілу низку важливих відкриттів. Новою технічною деталлю стала інформація, що сервер Центрвиборчкому, виявляється, «знімався з місця перебування і повертався з виправленнями». «Найближчим часом фігурантам будуть висунуті обвинувачення, і їх допитають як обвинувачуваних... Ця справа наближається до завершення» — зазначив Олександр Валентинович.
На думку джерел, близьких до слідства, винесення сервера справді є одним з основних фактів, які свідчать про незаконні маніпуляції із системою підрахунку голосів. Головним підозрюваним у цій історії, за даними «ДТ», є колишній начальник комп’ютерного управління ЦВК Сергій Катков. За показаннями ряду свідків, принаймні на одну ніч, сервер (це дуже компактний пристрій) виносився з будинку ЦВК. Заява Турчинова дає підстави припустити, що Катков, хоч як це парадоксально, перетворюється на головного фігуранта справи.
Коли з ним, не дай Боже, щось станеться, глава СБУ може дуже пошкодувати про свої прогнози. Говорити про розкриття злочину варто було б лише в залі суду, коли свідки та обвинувачувані вже нікуди не дінуться. Та в розслідуванні резонансних злочинів останнім часом реальність не встигає за коментарями.
Понад те, заяви Турчинова дають підстави вважати: коли справа й наближається до завершення, то навряд чи до того, яке вбачалося в розпал революції на Майдані. Нагадаємо, справа про проникнення в систему «Вибори» стало всесвітньо відомою, оскільки як докази прибічники Віктора Ющенка оприлюднили записи розмов керівників виборчого штабу Віктора Януковича. Голоси Віктора Медведчука, Андрія Клюєва, Сергія Ківалова, глави «Укртелекому» Георгія Дзекона, політтехнолога Юрія Левенця та інших близьких до Януковича людей, обговорювали способи проникнення в транзитний сервер Центрвиборчкому. Попри офіційні заяви вищезгаданих панів, що записи Рибачука є вдалим монтажем, що вони подадуть позов за наклеп, дотепер жодний фігурант аудіокомпромату не ризикнув подати в суд. Це дає підстави припустити — фігуранти записів просто бояться опротестовувати обвинувачення. Олег Рибачук свого часу неодноразово стверджував — у суді готовий виступити свідок, який підтвердить законність прослуховування штабу Януковича. Це дозволило б використовувати скандально відомі розмови як офіційні докази. Від початку слідства було очевидно, що саме записи є найголовнішим питанням у цій справі. І найголовнішою відповіддю.
Відомі голоси можуть призвести до найсправжнісінької люстрації колишнього політичного керівництва. У разі визнання записів на судовому процесі фігуруватимуть найближчі співробітники Януковича і сам Віктор Федорович. Звичайно, пряма трансляція такого суду побила б усі рейтингові рекорди навіть дебатів Ющенка з Януковичем. Однак...
За даними джерел, близьких до слідства, Служба безпеки не займається питанням ідентифікації аудіозаписів. Свідків у справі не опитують на предмет достовірності розмов із реальними подіями в Центрвиборчкомі. Власників скандальних голосів не залучають навіть як свідків. Записи активно використовуються як оперативні матеріали у справі про зламування транзитного сервера, у справі про підготовку вибуху бомби біля виборчого штабу Ющенка, у справі про фальсифікацію виборів. Хоч як дивно, правоохоронні органи не поспішають (через чотири місяці) провести експертизу. Проте вона могла б (у разі підтвердження) дати ключ до розкриття цілої низки незаконних діянь, які вплинули на результати другого туру.
З питанням про аудіозаписи безпосередньо пов’язана ще одна проблема — куди вели чотири оптоволоконні кабелі, невідомо ким підключені до транзитного сервера? Джерела «ДТ» стверджують, що ці речові докази підтверджують причетність керівників виборчої кампанії Януковича до проведення незаконних операцій у ЦВК. Лише записи доводять, що керівництво адміністрації президента Кучми могло знати про окремий канал зв’язку з транзитним сервером ЦВК, який передавав інформацію про вибори в АП раніше, ніж вона надходила до центральної бази даних ЦВК.
Про ступінь компетентності слідства дав зрозуміти секретар Ради національної безпеки і оборони Петро Порошенко. Напередодні прес-конференції Турчинова в ефірі програми «Подвійний доказ» Порошенко зазначив, що слідство дотепер не поставило йому ніяких запитань у справі про зламування сервера. Хоча саме Порошенко був першим представником команди Ющенко, який заявив про втручання в роботу системи «Вибори». Порошенко також додав, що в суді міг би дати свідчення його знайомий — працівник «Укртелекому», який передав йому напередодні другого туру інформацію про проникнення в сервер. За словами Порошенка, цього свідка, який, вочевидь, володіє дуже важливими відомостями, СБУ також чомусь не поспішає допитувати.
Активна робота СБУ свідчить про те, що слідчі дуже точно з’ясовують, яким чином здійснювалося вилучення інформації. Та чомусь дуже мало цікавляться, хто був організатором маніпуляцій із транзитним сервером. Зрозуміло, що пан Катков не може виступати як головний підозрюваний. Катков пропрацював багато років разом із Г.Дзеконом, фігурантом записів. Призначати Каткова «стрілочником» — щонайменше несерйозно. Не міг тихий інженер через власні інтереси впливати на роботу Центрвиборчкому. А пан Дзекон, із яким вони перебували в дружніх стосунках, і навіть консультувалися з питань безпеки сервера ЦВК, як і раніше, очолює компанію «Укртелеком». Сама лише ця деталь засвідчує, що чомусь політичне керівництво України не розглядає аудіозаписи як компрометуючу обставину. То, може, і Катков ні в чому не винний?
Вочевидь, керівництво СБУ, заявляючи про нібито гучні успіхи в розкритті справи, насправді маскує відсутність просування в розслідуванні причетності високопоставлених замовників «зламників». Так, важливо впіймати технічних виконавців. Однак така історія лише тоді ніколи не повториться, якщо в суді з’являться організатори зламування. Чомусь ніхто з фігурантів записів не являє інтересу для слідства. Чому? Може, високопоставлені фігуранти записів просто не по зубах СБУ?
У будь-якому разі, спроба форсажу, спроба показати невідворотність покарання, як уже довели заяви Президента Ющенка про «розкриття вбивства Гонгадзе», не призводить до негайної перемоги правосуддя. Навпаки, слова Турчинова можуть бути використані в суто політичних цілях — для чинення тиску на потенційних фігурантів записів. І такі спроби також неминучі. Оскільки власники голосів — люди впливові. Ось тільки чи мають вони політичний імунітет від кримінального переслідування? Це ще одне питання, на яке нова українська влада не дає однозначної відповіді.
Слова про швидке розкриття справи можуть уплинути на десятки свідків. І цілком можливо, що Олександр Турчинов очікує — у когось здадуть нерви, і поллються потоком зізнання. Є такий прийом, і сам Президент неофіційно стверджує, що його слова в справі Гонгадзе стимулюють розслідування. Проте може статися й інше. Хтось із свідків замовкне назавжди. І в справі з’явиться свій безсловесний Кравченко, на якого повісять усіх собак.