Журналісти й експерти неодноразово прогнозували, що приватизація «Укртелекому», про яку так довго говорили всі, кому не ліньки, завершиться скандалом. Вони помилилися. Те, що відбувалося останніми днями, скоріше, можна назвати цирком. І неодмінно з клоунами. Учасники процесу не втомлювалися демонструвати наплювацьке ставлення до законодавства та взаємних домовленостей, чиновники — превалювання особистих бізнес-інтересів над державними, політики — найнесподіваніші альянси. Виникає запитання: навіщо потрібно було майже п’ять років готуватися до епохальної угоди, ухвалювати закони, затверджувати плани, наймати дорогих західних консультантів тощо, коли ділова культура чиновників і бізнесменів за ці роки ані на щабель не піднялася від дикого ринку й епохи первинного накопичення капіталу? Усе це кіно можна було з таким же успіхом зняти й перед виборами 1999 року...
Поза сумнівом, апофеозом усього стала примусова зупинка в ніч на четвер верстата на «Пресі України», де в цей момент друкувався тираж 29-го номера «Відомостей приватизації». Який і без того вже спізнювався на один день у зв’язку з тим, що в середу, у день його звичайного виходу, якраз і проходило засідання уряду, на якому було затверджено конкурсні умови з продажу 42,86% акцій ВАТ «Укртелеком». Уже готовий тираж випуску, на останній сторінці якого було надруковано «Інформаційне повідомлення Фонду державного майна України про проведення відкритих торгів із продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком», знищили. А в п’ятницю вийшов у світ «справжній» 29-й номер, у якому ця інформація була відсутня. Такого в історії вітчизняної приватизації ще не було!
За свідченнями очевидців, події тієї фатальної ночі розвивалися так. Наказ про зупинку верстата надійшов близько другої години після півночі від керівництва ФДМУ. За деякими даними, він став результатом нічної розмови Михайла Чечетова з Віктором Медведчуком. Останній надзвичайно вагомими висловлюваннями переконав голову Фонду держмайна в тому, що Кабмін конкурсні умови не затверджував. А тому, друкуючи інформаційне повідомлення про них, він робить велику помилку.
Помилятися Чечетову не хотілось. Аби виправити свій промах, у четвер він офіційно денонсував усі свої вчорашні заяви про те, що конкурс буде оголошено 29 липня. А також офіційно відклав початок конкурсу по «Укртелекому» — «до затвердження Кабінетом міністрів його остаточних умов, які обумовлюють вимоги до потенційних інвесторів, а також стартову вартість пакета й терміни».
Іронія в тому, що умови Кабміном затверджені були! Причому не де-небудь у кабінеті без свідків, а на засіданні під головуванням першого віце-прем’єра (а заодно й голови комісії з приватизації «Укртелекому») Миколи Азарова. І за це рішення проголосувала більшість членів уряду. А прем’єр-міністр Віктор Янукович 28 липня ц.р. підписав з цього приводу два розпорядження — №513-р «Про затвердження рішення комісії з приватизації ВАТ «Укртелеком» про умови приватизації ВАТ «Укртелеком» і №514-р «Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ «Укртелеком». Котрі й були благополучно опубліковані 29 липня в «Урядовому кур’єрі».
Певне, «завертати» наклад цієї газети Медведчук не ризикнув. Чи просто випустив можливість публікації в «Кур’єрі» з виду. Навіть із огляду на те, що в друкованому органі уряду сам текст конкурсних умов не був присутній (та й не повинен був), публікація цих розпоряджень засвідчує: за станом на другу годину ночі 29 липня урядове рішення про затвердження умов приватизації було чинне! А отже, Віктор Володимирович Михайла Васильовича просто неправильно інформував.
Навіщо? Це зрозуміло з пункту 8 «Кваліфікаційні вимоги до претендентів на участь у відкритих торгах...» «загиблого» інформаційного повідомлення ФДМУ. Оскільки частину номерів початкової версії, яка стала раритетом, 29-го номера «Відомостей приватизації», певне, розібрали на сувеніри учасники виробничого процесу, у «ДТ» з’явилася можливість ознайомитися із плодом багатомісячної праці комісії з приватизації. І самостійно переконатися у тому, що «кваліфікаційним вимогам» насправді відповідають лише найбільші та найсолідніші світові телекомунікаційні оператори рівня Deutsche Telekom, Vodafone або Verizon. І не відповідає жоден не те що український, а й російський потенційний покупець «Укртелекому».
Система кваліфікаційних вимог містить у собі, серед іншого, необхідність наявності:
— сумарних активів не менше 10 млрд. євро;
— обсягу реалізації за останній звітний рік не менше 10 млрд. євро;
— не менше п’яти мільйонів абонентів;
— не менше 50 тис. км магістральних мереж у власності;
— досвіду роботи на світових ринках зв’язку за межами країн СНД;
— досвіду участі в приватизації державних телекомунікаційних компаній і реформування телекомів-держмонополістів.
А головне — наявності міжнародного кредитного рейтингу S&P і Fitch не нижче ВВ, Moody’s — не нижче Ва2 і відсутності судових суперечок із державними органами України за станом на 28 липня 2004 року (персональний привіт АФК «Система»).
Поза всякими сумнівами, і British Telecom, і Vodafone, і АТ&T могли б взяти участь у конкурсі й мали б шанс його виграти. Тільки дуже сумнівно, чи потрібна українська компанія тому самому Deutsche Telekom, котрий не вельми давно поспішно позбавився від активів у «УМЗ». Або France Telecom, два тижні тому оштрафованому Єврокомісією на 1,7 млрд. дол. за мінімізацію податків. Інтерес, продемонстрований світовими телекомунікаційними велетнями до «Укртелекому» під час роад-шоу, був, скоріше, даниною ввічливості, а не серйозними намірами. Реальні плани покупки «Укртелекому» виношували лише російські компанії.
Що виходить у них? Виручка «Связьинвеста» за 2003 рік становить менше 5 млрд. євро — він відсікається цією умовою. «Альфа-Групп» сама по собі не підходить ані за виручкою (2,9 млрд. дол. за 2002 рік, за минулий звіт не публікувався. — С.С.), ані за рейтингом. Проте обидві компанії могли б узяти участь у приватизації в тандемі з західними партнерами. Приміром, «Альфа» — із Telenor (рейтинг А2, виручка-2003 — 6,3 млрд. євро) або Vodafone (рейтинг А, виручка-2003 — 46 млрд. євро ), а «Связьинвест» — із будь-ким із своїх американських партнерів. Недаремно мінімальний прохідний рейтинг претендента взято на рівні російського суверенного...
Окремо слід згадати «донецько-турецьке» СП за участі DCC і Turkcell. Ані власник українського оператора SCM, ані навіть власник турецької компанії холдинг Cukurova вимоги не задовольняють. Власне, якщо скласти всі їхні активи й виручку, то на необхідні цифри вони, можливо, й вийдуть, ось тільки суверенний рейтинг Туреччини (а отже, і провідних турецьких компаній) за версією S&P — B+. Тобто на позицію нижчий від мінімально необхідного...
Пункт про судові суперечки, певне, додано, оскільки в АФК «Система» залишалася можливість зайти на конкурс в альянсі зі своїм давнім партнером Deutsche Telekom, котрий вказаним вище вимогам відповідає. Приміром, із боку компанії Cetel B.V., яка виступала свого часу посередником при купівлі «МТС»—«Системой» державної частки в СП «Український мобільний зв’язок». І з цієї самої причини опинилася серед співвідповідачів за пам’ятним позовом Генпрокуратури. Схоже, ті, хто писали ці кваліфікаційні вимоги, вирішили: «Системе» вистачить і «УМЗ».
Отже, висновок: переможцем такого конкурсу, найімовірніше, міг би стати холдинг, який включає у себе одну з російських ФПГ і одного зі світових телекомунікаційних велетнів. Із огляду на активну участь у підготовці продажу «Укртелекому» панів Туманова й Льовочкіна, можна припустити, що це був би «Альфа-Групп»—(Telenor або Vodafone). Природно, інших такий розклад не влаштовував. Особливо прямого конкурента «Альфи» — «Систему». Власник і керівник котрої, Володимир Євтушенков, із минулого понеділка перебуває в Україні, а тому має змогу брати безпосередню і жваву участь в історичних подіях.
Відразу після позавчорашнього нічного скандалу в інтернеті (сайти ForUa, «Подробности») з’явилася інформація про те, що в середу й четвер відбувалися «активні переговори» «Системы» з адміністрацією Президента в особі Віктора Медведчука, а також із офісом Віктора Ющенка. Предметом переговорів було скасування конкурсу по «Укртелекому» й перенесення його «на осінь» (чому не на після виборів?). За словами деяких присутніх при цьому, говорилося, що в покупці «Укртелекому» «Системой» зацікавлений сам Володимир Путін.
Судячи з того, що Віктор Медведчук активно включився у гру, його переконали першим. Є інформація, що в АП було підготовлено проект президентського указу про скасування згаданих вище розпоряджень Кабміну (можливо, саме в розрахунку на такий указ керівників Фонду переконували, що рішень Кабміну «не було»). Із цим папером В.Євтушенков у четвер намагався потрапити на прийом до Президента. На момент підготовки номера «ДТ» до друку інформації про підписання указу не було, проте з огляду на традицію АП публікувати доленосні рішення у п’ятницю увечері, усе ще може бути...
«Система» всіляко демонструвала впевненість у своїх силах. Що дозволяє припустити існування певних домовленостей із приводу «Укртелекому» між Євтушенковим, Кучмою і Путіним, певне, підтверджених у вівторок на зустрічі в Ялті. Виходить, «Систему» кинули вдруге?
А тим часом Віктор Ющенко підписав заяву коаліції «Сила народу» про те, що у разі приходу до влади «не визнає факту так званої приватизації «Укртелекому», якщо вона відбудеться 2004 року», і доможеться скасування її результатів. Така заява вже сама по собі має остудити серйозних покупців, котрі не можуть собі дозволити нести ще й політичні ризики.
Напевно, Віктор Андрійович як мудрий політик, прийшовши до влади, усе-таки десять разів подумає, чи відміняти результати приватизації. Одна річ — обіцяти це перед виборами, інша — ставити під удар і без того нестійкий інвестиційний імідж країни. Адже сама можливість політичного перегляду результатів угод рівнозначна можливості дефолту, і грамотний керівник держави, зваживши всі за та проти, швидше за все прийме рішення залишити все як є. Проте, дивлячись на ці «танці з бубоном», на які перетворилася так давно очікувана приватизація, замислюєшся: а може, справді, хоч один раз узяти та й з усією наочністю і переконливістю показати, що так робити не можна? Просто не варто... Справа, проте, за політичною волею.