Про що сперечаються виборці за місяць до виборів? Про переваги й недоліки програм кандидатів у президенти? Про ефективність передвиборних команд? Про ефектність передвиборних трюків? Ні, пересічні громадяни жваво обговорюють зовсім інше: чим саме отруїли Віктора Ющенка і чим саме кинули в Януковича. І хто саме стоїть за кожним із інцидентів. Складається враження, що нам нав’язують ці суперечки, результати яких можуть істотно позначитися на симпатіях і антипатіях значної частини електорату. Йдеться насамперед про тих, хто ще не остаточно визначився, за кого віддати свій голос 31 жовтня і (що ще важливіше) 21 листопада.
Немає підстав стверджувати, що організація такої всенародної дискусії відпочатку входила у плани політичних технологів. Проте є підстава думати, що команди обох фаворитів гонки «Гран-Прі-Україна» нині серйозно стурбовані тим, як вийти з ситуації, що склалася, з найменшими втратами. А також кровно зацікавлені в тому, щоб конкуруюча сторона зазнала якомога істотніших втрат. Від себе додамо, що влада має набагато більше бажання використовувати ситуацію, що склалася, у своїх інтересах і набагато більші можливості для досягнення мети.
Не проводитимемо паралелі між двома інцидентами, не будемо порівнювати те, що трапилося з Ющенком і те, що сталося з Януковичем. Лише дозволимо собі припустити: від того, якого висновку дійде той або інший громадянин щодо двох невеселих історій, багато в чому залежатиме настрій суспільства в день голосування. Наскільки близько до серця візьмуть обивателі кожен із випадків? Яке в кого почуття візьме гору? Жалість, співчуття, обурення, роздратування? Ненависть? Страх? Байдужість?
На наше прохання Центр імені Разумкова провів телефонне опитування жителів Києва, Донецька й Івано-Франківська. Його результати почасти дозволяють судити про ставлення населення до інциденту в Прикарпатті, у центрі якого опинився Віктор Янукович. Обмежимося мінімальними коментарями щодо наведених нижче даних. Занадто об’ємною і водночас занадто красномовною є одержана інформація для тих, хто вміє аналізувати.
Ми ж дозволимо собі зупинити вашу увагу лише на деяких особливостях. По-перше, наявна очевидна різниця у сприйнятті того, що сталося. Немає підстав, приміром, говорити про збіг поглядів галичан і киян. Міркуйте самі: 42% жителів столиці України розцінюють івано-франківський інцидент як звичайне хуліганство. Водночас у столиці Донбасу з ними згодні лише 29%, у столиці Прикарпаття — 26%. У відповідях на інші запитання спостерігаються інші «перекоси». Наприклад, у Донецьку «яєчну атаку» на прем’єра вважають провокацією 37%, у Києві — 10%, в Івано-Франківську — 6%. Недовіру до того, що сталося, через зайву театральність відчули 29% жителів західного регіону, 24% киян і лише 3% донеччан.
Набагато більший розкид думок зафіксовано при оцінюванні серйозності наслідків влучного кидка й об’єктивності висвітлення інциденту в засобах масової інформації. 67% іванофранківців переконані, що Януковичу не завдано шкоди. Киян, котрі поділяють цю точку зору, значно менше — 51%. Згодні з такою постановкою питання і (ні багато й ні мало) 27% земляків прем’єра. Чесно кажучи, більше, ніж очікувалося. Схожа картина й у ситуації зі ставленням до неупередженості ЗМІ. 60% земляків студента Дмитра Романюка вважають, що мас-медіа завищили значущість того, що сталося. У столиці їх підтримує лише 47%. І, нарешті, прогнозований низький результат у Донецьку — там лише 18% згодні з тим, що телебачення і преса перебільшили серйозність інциденту.
Висновок другий. Як і очікувалося, найбільшим співчуття до прем’єра та найменша симпатія до нападників охопили донеччан. В Івано-Франківську — все з точністю до навпаки. Київ укотре продемонстрував свою відстороненість. У столиці кожен четвертий заявив, що залишився байдужим після того, що сталося. На запитання, на кого насамперед падає тінь, 28% висловили припущення, що інцидент не дискредитує ні владу, ні опозицію. Рівно стільки ж вагалися відповісти на поставлене запитання.
Спостереження третє — підтвердження низького рівня довіри до ЗМІ. Лише 10% іванофранківців і 15% киян вважають, що мас-медіа виявили об’єктивність. У Донецьку цей показник значно вищий, однак неупередженою позицію засобів масової інформації назвали менш як половина опитаних.
І, нарешті, останнє. Наш народ не такий «просунутий», як декому хотілося б. А тому розчарування невмінням Януковича тримати психологічний удар відчули лише 3% опитаних у Донецьку, 10% — у Києві і 12% — в Івано-Франківську. Проте народ наш і не настільки наївний, як декому хотілося б. А тому версію про замах на Януковича підтримали лише 8% донеччан, 3% іванофранківців і 2% киян.
Інші висновки пропонуємо вам зробити самостійно. Не забуваючи при цьому, що такі дослідження — не догма, а лише підстава для аналізу. А ще — керівництво до дії для передвиборних команд. Причому часу для глибокого аналізу та подальших дій залишилося обмаль. Оскільки дороге яєчко лише на Великдень.